Вікіпедія

Міка Аалтола

дослідник

Міка Петтері Аалтола (фін. Mika Aaltola; нар. 2 травня 1969(1969травня02), Петяйявесі, Фінляндія)[5][6] — фінський політолог, директор Фінського інституту міжнародних відносин. Привернув увагу ЗМІ під час російського вторгнення в Україну, за яким стежить і регулярно коментує[7]. Має ступінь доктора соціальних наук. Доцент в Університеті Тампере та професор Талліннського університету за сумісництвом[8]. 2024 року балотувався як незалежний кандидат у президенти Фінляндії.

Міка Аалтола
 
Ім'я при народженні: фін. Mika Petteri Aaltola
Народження: 2 травня 1969(1969-05-02)[1] (55 років)
Jämsänkoskid, Центральна Фінляндія, Фінляндія[2] або Петяйявесі, Центральна Фінляндія, Фінляндія[1]
Країна: Фінляндія
Релігія: лютеранство[3]
Освіта: Університет Тампере[4] і Колумбійський університет[4]
Батько: Juhani Aaltolad

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Його сестра — філософ Еліза Аалтола[9].

Молодість й освіта ред.

Народився в Ямсянкоскі 2 травня 1969 року[10][11]. Виріс у селі Кінтаус у Петяйявесі, де його мати Сінікка Аалтола працювала вчителем початкової школи з 1974 року. Його батько Югані Аалтола був професором освіти в університеті Ювяскюля. Сестра Міки Аалтола — філософ-анімолог Еліза Аалтола[12].

Здобув ступінь бакалавра мистецтв у галузі психології в Колумбійському університеті в Нью-Йорку. Потім переїхав до Тампере, зайнявся політичними науками й здобув докторський ступінь у 1999 році[13].

Кар'єра ред.

2019 року опублікував книгу «Poutasään jälkeen» (Після сухої погоди) про міжнародну політику з початку російсько-української війни 2014 року[14][15][16]. Того ж року обраний директором Фінського інституту міжнародних відносин, де з 2011 року працював керівником дослідницького проєкту глобальної безпеки[17].

У вересні 2022 року Аалтола названий випускником року Університету Тампере[18]. У жовтні вийшла друком його книга «Mihin menet Suomi? : pelon aika Euroopassa» — збірка його нотаток і текстів з червня 2021 до липня 2022 року[19]. Його чергова книга «Havahtuminen» (Пробудження) вийшла друком у 2023 році[20].

Війна в Україні (з 2022 року) ред.

Після російського вторгнення в Україну Аалтола став помітним голосом у фінській зовнішній політиці[21]. Крім того, здобув популярність у культурі та ЗМІ[22]. Був активним коментатором внутрішніх і світових справ, Аалтола також з'являвся в численних телевізійних шоу, як-от «Elämäni Biisi»[23].

Президентські вибори 2024 року ред.

Ранні припущення ред.

Завдяки своєму високому авторитету під час російського вторгнення в Україну Аалтола піднявся до найвищої позиції в опитуванні у жовтні 2022 року в очікуванні президентських виборів у 2024 році. Аалтола відповів, що вважає малоймовірним, що стане президентом, але якщо балотуватиметься, то зробить це як незалежний кандидат[24][25].

Оголошення ред.

3 серпня 2023 року Аалтола оголосив у Луумякі про свій намір балотуватися в президенти як незалежний кандидат, заявивши, що «відчув зобов'язання» допомогти Фінляндії. У своєму виступі він зазначив, що: «Не можна відмовитися (від посади президента) лише тому, що дорога вузька. Треба бути готовим до викликів, особливо коли світ перебуває у великому сум'ятті. Фінляндії потрібен президент-реформатор і новий тип лідерства»[26].

Кампанія ред.

Після оголошення Аалтола вів активну передвиборчу кампанію, перебуваючи поза службою у Фінському інституті міжнародних відносин[27]. Як незалежному кандидату його команді потрібно було зібрати необхідні 20 000 карток підтримки[28], що вдалося. Його кампанія активна на X, метаплатформах, LinkedIn і TikTok[29].

Результати ред.

На виборах посів передостаннє місце, набравши 1,46 % голосів, випередивши лише Ялліса Харкімо з Рухом «Зараз»[30].

Вибори до Європарламенту 2024 ред.

Аалтола оголосив про свою кандидатуру на виборах до парламенту Європейського Союзу у квітні 2024 року як член Національної коаліційної. Його центральні теми пов'язані із зовнішньою політикою та політикою безпеки[31].

Погляди ред.

Аалтола проводив свою президентську кампанію 2024 року, виступаючи за підтримку України, збільшення витрат на оборону до 3 %, підтримку НАТО і дозвіл зберігати зброю зі США у Фінляндії для стратегічних цілей[32].

У політичному спектрі на думку «Гельсінгін саномат» Аалтола злегка лівоцентрист в економічному плані, а в соціальному — ні консерватор, ні ліберал[33].

Особисте життя ред.

Одружений з Кірсі Аалтола, первісток народився у квітні 2022 року[34][35].

У 37 років Аалтолі видалили доброякісну пухлину мозку з лобової пазухи під час перебування у США. За словами Аалтоли, ймовірність смерті в результаті операції досягала 80 %. Аалтола вижив, але через пошкодження правого ока він втратив 30 % зору[36].

За віросповіданням — християнин[37].

Примітки ред.

  1. ↑ а б Seura — Helsinki: Otavamedia, 1934. — ISSN 0358-8017
  2. ↑ Apu — Helsinki: A-lehdet, 1933. — ISSN 0355-3051
  3. ↑ https://www.sley.fi/mika-aaltola-totta-kai-olen-kristitty/ — Lutheran Evangelical Association of Finland, 2022.
  4. ↑ а б https://www.fiia.fi/henkilo/mika-aaltola — Finnish Institute of International Affairs.
  5. ↑ Mika Aaltola analysoi Ukrainan sodan käänteitä esikoisen syntymän kynnyksellä — Seura (in Finnish)
  6. ↑ Ulkopoliittinen — Yle (in Finnish)
  7. ↑ Kymäläinen, Simo; Kakko, Teemu; Raimoaho, Asmo (6 May 2022). Mika Aaltolan perheessä on kolme harvinaista karvatonta terrieriä – katso, montako tietyn rotuista koiraa on kotipaikkakunnallasi. Yle.
  8. ↑ Pukka, Linda (27 February 2022). Kun maailmalla rähistään, tv:ssä on Mika Aaltola – johtaja herää viideltä analysoimaan maailmaa ja ehtii vastaamaan kansalaispuheluihin. Yle.
  9. ↑ Sinikka Aaltola: "Jonkun elämä voi mennä niin, ettei siinä ole yhtään valoa". Petäjävesi (фін.). 18 May 2021. Процитовано 30 October 2022.
  10. ↑ Pennanen, Tyyne (17 березня 2022). Mika Aaltola analysoi sodan käänteitä esikoisen syntymän kynnyksellä: "En tiedä, milloin olisi ollut oikea hetki tulla isäksi - ehkä se on juuri nyt". Seura.fi (фін.). Процитовано 11 вересня 2023.
  11. ↑ CV. www.aaltola2024.fi (фін.). Процитовано 11 вересня 2023.
  12. ↑ Toimitus (18 травня 2021). Sinikka Aaltola: "Jonkun elämä voi mennä niin, ettei siinä ole yhtään valoa". Petäjävesi-lehti (фін.). Процитовано 11 вересня 2023.
  13. ↑ Nyberg, Dan (14 September 2021). Meet Our Professors: Mika Aaltola. Tallinn University.
  14. ↑ Saarikoski, Jyrki (10 April 2019). Kun poutasää on ohi ja suttuinen maailma läikkyy ylitse – Mika Aaltola opastaa Suomea rosoisen ajan ulkopolitiikkaan. Yle.
  15. ↑ Inhorealismi kannattelee Suomen ulkopolitiikkaa poutasään jälkeen – "Meillä ei keskitytä siihen, mitä täällä tapahtuu". MTV3. 10 April 2014.
  16. ↑ Tiilikainen, Teppo (10 May 2019). Inhorealismin aika. Suomen Kuvalehti.
  17. ↑ Suomen Tietotoimisto (11 September 2019). Upin uusi johtaja on Mika Aaltola – valinta ratkesi vasta tiukan äänestyksen jälkeen. Yle.
  18. ↑ Punkari, Pasi (5 September 2022). Tampereen yliopiston vuoden alumni on ulkopoliittisen instituutin johtaja Mika Aaltola. Yle.
  19. ↑ Huhtanen, Jarmo (17 October 2022). Suorasukainen haastattelu sai Mika Aaltolan miettimään vastuutaan. Helsingin Sanomat.
  20. ↑ Havahtuminen - Turvallinen Eurooppa. Kirja-verkkokauppa (фін.). 10 жовтня 2023. Процитовано 11 вересня 2023.
  21. ↑ Mika Aaltola announces presidential bid. News (англ.). 4 серпня 2023. Процитовано 11 вересня 2023.
  22. ↑ Henkilö | Parhaita timanttijuttuja: Mika Aaltola ei enää käyttäydy kuin tutkija, lähteet ihmettelevät. Helsingin Sanomat (фін.). 5 листопада 2022. Процитовано 11 вересня 2023.
  23. ↑ Arja Saijonmaa esitti Elämäni Biisissä tribuutin Mikis Theodorákikselle – lue tarina esityksen taustalta. yle.fi (фін.). Процитовано 11 вересня 2023.
  24. ↑ Raita-aho, Sanna (17 October 2022). Kirjan julkaissut Mika Aaltola: Ukrainan voitto tarkoittaisi vakaampaa oloa koko lännessä. Aamulehti.
  25. ↑ Orjala, Anne (21 October 2022). Mika Aaltola Ylelle: Jos lähtisin presidentinvaalikisaan, se olisi todennäköisimmin kansanliikkeen kautta – "Kyinen pelto kynnettäväksi". Yle.
  26. ↑ Mika Aaltola pyrkii presidentiksi: "Ajan Suomen etua, se on tärkeä erottava tekijä muihin ehdokkaisiin" – ei vastannut kritiikkiin panttaamisesta. Yle Uutiset (фін.). 3 серпня 2023. Процитовано 11 вересня 2023.
  27. ↑ Rissanen, Heikki (9 вересня 2023). "Haluaisin nähdä hänet ainakin kisassa mukana" – Mika Aaltola kampanjoi Kuopiossa, tältä siellä näytti. Savon Sanomat (фін.). Процитовано 11 вересня 2023.
  28. ↑ Honkonen, Juha (6 вересня 2023). Näin paljon Mika Aaltola on saanut kannatuskortteja kokoon. Etelä-Suomen Sanomat (фін.). Процитовано 11 вересня 2023.
  29. ↑ "Ylimielisyys paistaa Mika Aaltolasta" – asiantuntija arvioi presidenttiehdokkaiden Tiktok-sisällöt. Yle Uutiset (фін.). 30 серпня 2023. Процитовано 11 вересня 2023.
  30. ↑ Presidential election 2024, Whole country, Results by candidate. Ministry of Justice, Information and Result Service. 28 January 2024. Процитовано 29 January 2024.
  31. ↑ Mika Aaltola lähtee ehdolle eurovaaleihin – kokoomuksen riveissä. Yle Uutiset (фін.). 18 квітня 2024. Процитовано 24 квітня 2024.
  32. ↑ Kauranen, Anne; Lehto, Essi (3 August 2023). Lifted by Ukraine war, Finnish academic Mika Aaltola to run for president. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 23 August 2023. Процитовано 25 October 2023.
  33. ↑ Presidentinvaalit | Essayah ja Haavisto yhtä vihreitä, Aaltola hieman vasemmalla — Näin presidenttiehdokkaat sijoittuvat arvokartalle. Helsingin Sanomat (фін.). 16 листопада 2023. Процитовано 16 листопада 2023.
  34. ↑ Perhesiteitä | Mika Aaltolalla oli jatkuvasti kipuja, jotka paljastuivat vuosien kuluttua kasvaimeksi: «Luin netistä, että on 80 prosentin todennäköisyys kuolla leikkauksessa». Helsingin Sanomat (фін.). 1 квітня 2022. Процитовано 11 вересня 2023.
  35. ↑ Sairanen, Sara (10 квітня 2022). Mika Aaltolan lapsi syntyi – koskettava Twitter-päivitys julki. Ilta-Sanomat (фін.). Процитовано 11 вересня 2023.
  36. ↑ Vakavasta sairaudesta selvinnyt Mika Aaltola, 53, on esikoispojan isä – herää joka päivä aamuviideltä kommentoimaan maailmaa: "Lapsesta on tullut ankkuri elämään". mtvuutiset.fi (фін.). 24 липня 2022. Процитовано 11 вересня 2023.
  37. ↑ Mika Aaltola: "Totta kai olen kristitty". Sley (фін.). 28 листопада 2022. Процитовано 11 вересня 2023.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міка_Аалтола&oldid=42514204