Мікац Олег Михайлович
Оле́г Миха́йлович Мі́кац (нар. 23 жовтня 1975, Новоград-Волинський, Житомирська область, Українська РСР, СРСР) — український військовослужбовець, генерал-майор Збройних сил України, командувач Оперативного командування «Схід» Сухопутних військ ЗСУ (з 2021).
| Мікац Олег Михайлович | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Генерал-майор | |||||||||||
| Загальна інформація | |||||||||||
| Народження |
23 жовтня 1975 (48 років) Новоград-Волинський, УРСР | ||||||||||
| Громадянство |
 Україна | ||||||||||
| Alma Mater | ХГВТКУ, НАОУ | ||||||||||
| Військова служба | |||||||||||
| Роки служби | з 1996 дотепер | ||||||||||
| Приналежність |
Україна | ||||||||||
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | ||||||||||
| Війни / битви | |||||||||||
| Командування | |||||||||||
| |||||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||||
| |||||||||||
Заступник командувача Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ ЗСУ (2017―2021), командувач сил ОТУ «Луганськ». Учасник російсько-української війни. Один з керівників оборони Донецького аеропорту.
У жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від НВ[1].
Олег Мікац — перший український генерал, який ніколи не служив в радянській армії.
Життєпис ред.
Олег Мікац народився у Новограді-Волинському, що на Житомирщині. 1992 року закінчив місцеву загальноосвітню школу № 9[2] та вступив до Харківського гвардійського вищого танкового командного училища. Офіцерську кар'єру розпочав у 1996 році на посаді командира взводу, станом на 2001 рік командував ротою 30-ї гвардійської танкової дивізії[3]. З відзнакою закінчив Національну академію оборони України. 2005 року проходив військову службу у складі українського миротворчого контингенту в Іраку на посаді перекладача оперативного відділу.
У 2008 році продовжив освіту в Національній академії оборони України[4].
Протягом декількох років обіймав посаду заступника начальника 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ. У 2012 році тимчасово виконував обов'язки начальника центру[5]. У 2013 був призначений командиром 93-ї окремої механізованої бригади.
Російсько-українська війна ред.
Під час війни на сході України 93-тя механізована бригада під керівництвом Мікаца брала активну участь в протистоянні проросійським збройним угрупуванням та російським військам. 10 липня 2014 року підрозділи бригади у взаємодії з добровольчими батальйонами прийняли бій під Карлівкою, а 24 липня взяли під контроль селища Піски та Первомайське, що дозволило українським військам контролювати дорогу між Донецьком та Дніпропетровськом[6].
З вересня 2014 року Олег Мікац керував обороною Донецького аеропорту, його називають одним з ключових командувачів у цих боях.[7] Окрім безпосередньо оборони аеропорту, бійці 93-ї бригади виконували й інші завдання на передовій: 6 листопада 93-тя бригада разом з бійцям ДУК повернули під контроль України селище Опитне[8], а 19 листопада брали участь у відбитті в бойовиків важливої висоти поблизу аеропорту[9].
З березня 2015 — начальник 169-го навчального центру «Десна»[10]. У серпні 2015 року присвоєне військове звання «генерал-майор». Таким чином, Олег Мікац став першим українським генералом, який ніколи не служив в радянській армії.
В березні 2017 року призначений на посаду заступника командувача військ оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України.[11]
Командувач сил Оперативно-тактичного угруповання «Луганськ»[12], яке згодом було переформовано на Оперативно-тактичне угруповання «Північ».[13]
9 серпня 2021 року Олега Мікаца наказом Міністра оборони призначено на посаду командувача оперативного командування «Схід» Сухопутних військ ЗСУ.[14]
Політична діяльність ред.
На позачергових Парламентських виборах 2014 року був третім номером у списку політичної партії «Правий сектор»[15], якій не вдалося подолати 5 % бар'єр, через що до Верховної Ради Мікац не потрапив.
Нагороди ред.
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (23 березня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[16]
- Медаль «За військову службу Україні» (14 вересня 2001) — за вагомий особистий внесок у забезпечення обороноздатності України, високий професіоналізм та з нагоди 60-річчя від дня створення 30 гвардійської танкової дивізії 8 армійського корпусу Північного оперативного командування[3]
Примітки ред.
- ↑ Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових // НВ. — 2022.
- ↑ Зустріч з військовим командиром. «Наша школа». Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
- ↑ а б Указ Президента України від 14 вересня 2001 року № 840/2001 «Про нагородження військовослужбовців Збройних Сил України»
- ↑ Командир «Десни» Мікац прокоментував звинувачення у «побитті» 4 осіб [Архівовано 11 лютого 2022 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Більше 2500 новобранців склали присягу в навчальному центрі Десна. «Портал Чернігова». Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
- ↑ Ціна ще одного прапора. «Голос України». Архів оригіналу за 21 жовтня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
- ↑ Шрамович, В'ячеслав (20 січня 2020). Як обороняли і як втратили Донецький аеропорт. Спогади командира кіборгів Мікаца. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 21 січня 2020.
- ↑ Правий сектор та 93-а бригада звільнили селище Опитне на північній околиці Донецька — активістка. «Newsru». Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
- ↑ Українські військові відбили у бойовиків стратегічну висоту поблизу Донецького аеропорту. «ТСН». Архів оригіналу за 23 листопада 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
- ↑ В Україні очікується підвищення близько 20 комбатів і комбригів, - Бірюков [Архівовано 23 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // 112.ua, 19 березня 2015
- ↑ Вітаємо генерал-майора Олега Мікаца з призначенням на вищу посаду!. Архів оригіналу за 5 квітня 2017. Процитовано 4 квітня 2017.
- ↑ Залишимося наодинці з Росією: український генерал вказав на важливий момент із звільненням Донецька і Луганська // «Апостроф», 17 вересня 2017. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 20 вересня 2017.
- ↑ Жителі Золотого перебувають у безпеці після розведення військ — штаб ООС. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 2 листопада 2019. Процитовано 2 листопада 2019.
- ↑ Зеленський провів кадрові призначення в ЗСУ: змінив командувачів Повітряних сил та Десантно-штурмових військ. espreso.tv (укр.). Архів оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 9 серпня 2021.
- ↑ Виборчий список. Політична партія Правий сектор. Сайт ЦВК. Архів оригіналу за 9 жовтня 2014. Процитовано 29 листопада 2014.
- ↑ Указ Президента України від 23 березня 2015 року № 167/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела ред.
- Два тижні тому полковник Мікац заїжджав на базу "Десна" близько першої ночі…(рос.) // Юрій Бутусов, Facebook, 26 травня 2015
- Командир «Десны» Микац прокомментировал обвинения в «избиении» 4 человек(рос.) // inforesist.org, 27 травня 2015
- Командира навчального центру "Десна" Олега Мікаца відсторонено за те, що він побив чотирьох осіб, в тому числі дівчинку, - Бутусов // 112.ua, 26 травня 2015, 20:53
- Кузьмін Дмитро Володимирович («Миротворець»), «Де я – там мир» – казав Дмитро Кузьмін, який мріяв принести мир на Донбас // Черкаська обласна рада, 13 липня 2014
- Халатність ціною в життя(рос.) // Мустафа Найєм, Українська правда, 16 липня 2014, 13:15
- Командир 93-ї бригади погрожував розстріляти журналістів. Відео(рос.) // InfoResist, 21 грудня 2014, 12:14
Посилання ред.
- Ближче до народу. День танкіста. «Перший Національний». Процитовано 30 листопада 2014.
- Відомості про кандидата в народні депутати України. Сайт ЦВК. Архів оригіналу за 17 грудня 2014. Процитовано 29 листопада 2014.
Інтерв'ю ред.
- Інтерв'ю директора ЗОШ №9 Мельника В.К. з командиром 93 бригади Мікацом О.М. «YouTube». Процитовано 30 листопада 2014.
- Олег Мікац: Диванні стратеги не враховують масу нюансів війни(рос.) // Liga, 11.03.2015
- Лілія Рагуцька, "На війні було зрозуміло, де ворог". Генерал Мікац про "Десну", ініціативи Савченко і "сумнівних журналістів"(рос.) // Obozrevatel, 17 червня 2016
- Якщо ми зараз візьмемо Донецьк, це розв'яже Росії руки - легендарний генерал з АТО (інтерв'ю). «Апостроф». Процитовано 20 вересня 2017.
- Олег Мікац: «Безкарність породжує безпрєдєл» (інтерв'ю) (рос.). МКЧХ в Україні. Процитовано 1 січня 2018.
- Як обороняли і як втратили Донецький аеропорт. Спогади командира кіборгів Мікаца (ua) . BBC News Україна. Процитовано 22 січня 2020.