Мікадо білошиїй
| Мікадо білошиїй | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Syrmaticus ellioti (R. Swinhoe, 1872)[2] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Phasianus ellioti R. Swinhoe, 1872 Calophasis ellioti (R. Swinhoe, 1872) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Мікадо білошиїй[3] (Syrmaticus ellioti) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae)[4]. Ендемік Китаю. Вид названий на честь американського орнітолога Даніеля Жиро Елліота[5].
Опис ред.
Довжина самця становить 80 см, самиці 50 см. У самців верня частина тіла і груди каштанові, горло чорне, потилиця і шия з боків біла, живіт білий, на крилах білі смуги. Шкіра на обличчі гола, червона. Хвіст довгий, смугастий, каштаново-білий. Самиці мають переважно рудувато-коричневе забарвлення, горло у них чорнувате, живіт білий, хвіст менш смугастий.
Поширення і екологія ред.
Білошиї мікадо мешкають на південному сході Китаю, в провінціях Гуйчжоу, Хубей, Аньхой, Чжецзян, Фуцзянь, Цзянсі, Хунань, Гуансі і Гуандун. Вони живуть в субтропічних вічнозелених лісах, на висоті від 200 до 1900 м над рівнем моря. Живляться насінням, листям і ягодами.
Збереження ред.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Білошиїм мікадо може загрожувати знищення природного середовища. Цей вид занесений в Додаток I СІТЕС.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Syrmaticus ellioti. Архів оригіналу за 18 червня 2022. Процитовано 9 червня 2022.
- ↑ R. Swinhoe (1872). Descriptions of two new Pheasants and a new Garrulax from Ningpo, China. Proceedings of the Zoological Society of London. 40 (1): 550—554. doi:10.1111/j.1469-7998.1872.tb07924.x. Архів оригіналу за 16 жовтня 2017. Процитовано 9 червня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Pheasants, partridges, francolins. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 09 червня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 145. ISBN 978-1-4081-2501-4.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |