Мєстечкін Яків Гершкович
Мєстечкін Яків Гершкович (1916—2009) — радянський і український кінооператор, режисер-документаліст. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1988). Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2004)[1].
| Мєстечкін Яків Гершкович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
30 жовтня 1916 Одеса | |||
| Помер |
4 жовтня 2009 (92 роки) Київ, Україна | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Країна |
 Російська імперія СРСР Україна | |||
| Діяльність | кінооператор, кінорежисер, кінематографіст | |||
| Alma mater | Всесоюзний державний інститут кінематографії | |||
| Учасник | німецько-радянська війна | |||
| Членство | НСКУ | |||
| Нагороди |
| |||
Біографія ред.
Народ. 30 жовтня 1916 р. в Одесі в родині службовця. Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1940).
Учасник Німецько-радянської війни.
Його фронтові репортажі увійшли до фільмів: «Народні месники», «День війни» (1943), «Комсомольці» (1944), «Перемога на Півночі» (1945), «Велика Вітчизняна» (1979, 20 а).
З 1945 р. — оператор Української студії хронікально-документальних фільмів.
Нагороджений орденами Вітчизняної війни II ст., Червоної Зірки, Грамотою Президії Верховної Ради України, медалями.
Був членом Національної Спілки кінематографістів України.
Фільмографія ред.
Зняв стрічки: «Іван Кожедуб», «Україна відроджується», «Кубок СРСР з футболу», «Спартакіада суворовців», «Нафтовики Борислава», «Першість СРСР з акробатики» (1955), «Змагання на кубок СРСР з гімнастики» (1957), «Відкриття республіканської виставки передового досвіду» (1958), «Земля Київська» (1958), «Назустріч життю» (1960), «Земля Донецька — море житейське» (1961, у співавт.), «Василь Дрокін», «Ми — з одного загону», «Десята ювілейна» (1962, Диплом Міжнародного кінофестивалю), «Суворовці» (1963), «Слово про генерала» (1964), «Золотий дубль» (1966), «Лише шість секунд» (1966, сцен., реж. і оп., Приз І Всесоюзного фестивалю спортивних фільмів, Москва), «Кубок дружби» (1969, співавт. сцен., реж.), «Орлятко» (1969, автор сцен., реж.), «Вище, дальше, скоріше» (1969), «Україна спортивна» (№ 6, 1971, II Премія V Всесоюзного фестивалю, Тбілісі, 1972), «Україна спортивна» (1972, Диплом IV Всесоюзного кінофестивалю спортивних фільмів, Одеса, 1972), «Кубок» (1974, Диплом V Всесоюзного кінофестивалю спортивних фільмів, Таллінн, 1974), «Іра, Ірочка, Ірина…», «В небі тільки аси» (1977, авт., оп.), «Київські адреси Ульянових» (1978), «Сила, мужність, грація» (1981), «Автомобіль і навколишнє середовище» (1987), «Коні, чудо коні» (1989), «Самбо — українська прем'єра» (1993) та ін.
Примітки ред.
- ↑ Указ Президента України № 381/2004 від 31.03.2004 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій міста Києва». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 квітня 2016.
- ↑ Прощание с мастером. Умер Яков Местечкин|СТБ — Вікна-Новини (6 жов. 2009). Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 9 квітня 2016.
Література ред.
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 397—398. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 409. — ISBN 5-88500-071-9.
- Спілка кінематографістів України. — К., 1985. — С. 104;
Посилання ред.
- http://fakty.ua/110785-frontovoj-kinooperator-yakov-mestechkin-quot-ot-smerti-menya-spaslo-otsutstvie-pugovicy-na-zadnem-karmane-bryuk-quot [Архівовано 19 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/pozdravlyaem,_vy_opozdali_na_sobstvennye_pohorony.html [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/na_voyne_ego_hranila_lyubov_pamyati_frontovogo_operatora_yakova_mestechkina.html [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.]