Мухосранськ
Мухосра́нськ (рос. Мухосра́нск) — пейоративний квазітопонім[1], що означає «провінційне місто, глушина, глухомань»[2].
Пейоративний квазітопонім характеризує описуваний об'єкт з негативного боку, вказуючи як на віддаленість його від центру, так і «на ставлення до об'єкта, що говорить»[2][3]. А. Ф. Білоусов відносить «Мухосранськ» до «обсценних найменувань», загальною рисою яких є традиційна для мешканців столиці «асоціація провінції з „дикістю“ та „брудом“»[4]. Певну роль у формуванні подібних образів може відігравати схожість у назвах вигаданого та реальних топонімів (наприклад, Мусохраново, Саранськ[5]).
Походження топоніма ред.
Згідно з однією з версій, назва «Мухосранськ» могла з'явитися завдяки такому опису в оповіданні «Как это было» відомого радянського фейлетоніста А. Зоріча[6]:
Коли складали 1862 року десятиверстну мапу імперії, зовсім і позначати не хотіли це місто. Але тут поповзла муха і зробила крапку. Стали цю точку вимірювати і, виявляється, прямісінько на наше місто муха зробила: така акуратна була муха, всіх градусів дотрималася, і широти, і довготи. Ну, звісно, карту псувати шкода, приписали тоді позначення, — і стало місто.Оригінальний текст (рос.)Когда составляли в 1862 году десятивёрстную карту империи, вовсе и обозначать не хотели этот город. Но тут поползла муха и сделала точку. Стали эту точку измерять и, оказывается, прямехонько на наш город муха сделала: такая аккуратная была муха, все градусы соблюла, и широту и долготу. Ну, конечно, карту портить жалко, приписали тогда обозначение, — и стал город.— Цит. згідно з: В. В. Абашев, А. Ф. Белоусов, Т. В. Цивьян. Геопанорама русской культуры: Провинция и её локальные тексты
Когда составляли в 1862 году десятивёрстную карту империи, вовсе и обозначать не хотели этот город. Но тут поползла муха и сделала точку. Стали эту точку измерять и, оказывается, прямехонько на наш город муха сделала: такая аккуратная была муха, все градусы соблюла, и широту и долготу. Ну, конечно, карту портить жалко, приписали тогда обозначение, — и стал город.— Цит. по: В. В. Абашев, А. Ф. Белоусов, Т. В. Цивьян. Геопанорама русской культуры: Провинция и её локальные тексты
Сама назва «Мухосранськ» у тексті відсутня.[7] У пресі вперше з'являється у повісті Алли Кторової[ru] «Кларка-терористка»:[8]
Зараз 50-й рік і Ліна закінчує Фармшколу. Справа йде якнайкраще. За всі три роки навчання у неї жодної четвірки. Суцільна відмінниця і її, серед п'яти відсотків тих, хто особливо відзначився, не «розподіляють», не направляють на роботу в «Мухосранськ», а дають можливість вступити в Москві до Фармацевтичного Інституту.
Використання у ЗМІ ред.
На думку О. Ф. Білоусова, «Мухосранськ» як «символ провінційного міста» в сучасній Росії не менш популярний, ніж, наприклад, «Урюпінськ». Разом з тим, дослідник відзначає значно меншу поширеність цього слова в пресі, вважаючи його надто «експресивним та непридатним для друку»[4].
Як відзначають різні джерела, у зв'язку з прийняттям у 2012 році поправок[ru] до федерального закону «Про захист дітей від інформації, що завдає шкоди їх здоров'ю та розвитку»[ru], слово «Мухосранськ» може зникнути з ефіру центральних телеканалів[9][10][11][12].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Уразметова А. В. Каламбур как стилистический прием при образовании фразеологизмов с топонимами // Вестник Челябинского государственного университета. — 2011. — Вип. 52. — № 10 (225) (4 травня). — С. 159–161. Архівовано з джерела 3 листопада 2013. Процитовано 2023-07-26.
- ↑ а б Березович, Е. Л. (2002, № 6). Географический макромир и микромир в русской народной языковой традиции (PDF). Славяноведение. Архів (PDF) оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 14 листопада 2012.
- ↑ Масленникова Е. Political correctness и организация русского пространства // Материалы выступлений на 5 Международной конференции РКА «Коммуникация-2010». — 2010. — 4 травня. Архівовано з джерела 20 листопада 2012.
- ↑ а б В. В. Абашев, А. Ф. Белоусов, Т. В. Цивьян. Геопанорама … — [www.litmir.net/br/?b=120220&p=88 Символика захолустья (обозначение российского провинциального города)]
- ↑ Юдин, Алексей. (№ 5 (31) 2006). Концепты «провинция» и «регион» в современном русском языке. Отечественные записки. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 15 листопада 2012.
- ↑ В. В. Абашев, А. Ф. Білоусов, Т. В. Цив'ян. Геопанорама … — Див. прим. 237, розділ Примітки.
- ↑ Зорич А. Как это было // Огонёк. — 1927. — № 43 (239) (4 травня). — С. 12.
- ↑ Алла Кторова. Кларка-террористка // Новый журнал. — 1961. — № 63 (4 травня). — С. 12. Архівовано з джерела 14 червня 2021.
- ↑ Центральное ТВ составило список запрещенных в эфире слов. Газета.Ru. 25 серпня 2012. Архів оригіналу за 30 жовтня 2012. Процитовано 14 листопада 2012.
- ↑ Савина, Елена (29 серпня 2012). Снять с языка. Журнал «Сноб». Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 14 листопада 2012.
- ↑ Капля никотина убивает волка и крокодила. Частный Корреспондент. 30 серпня 2012. Архів оригіналу за 17 листопада 2012. Процитовано 14 листопада 2012.
- ↑ Туркова, Ксения (26 вересня 2012). Во имя Ё. Московские новости. Архів оригіналу за 28 листопада 2012. Процитовано 14 листопада 2012.
Література ред.
- В. В. Абашев, А. Ф. Белоусов, Т. В. Цивьян. Символика захолустья (обозначение российского провинциального города) // Геопанорама русской культуры: Провинция и её локальные тексты / Л. О. Зайонц. — М. : Языки славянской культуры, 2004. — 672 с. — ISBN 5-94457-195-0.