Муханов Петро Олександрович
Муханов Петро Олександрович (7 січня 1799 (за надгробком — 1800) — 12 лютого 1854) — декабрист, штабс-капітан лейб-гвардії Ізмайловського полку. Літератор, історик.
| Муханов Петро Олександрович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 7 (18) січня 1799[1] |
| Помер | 12 (24) лютого 1854[1] (55 років) |
| Країна |
 Російська імперія |
| Рід | House of Muhanovd |
| Батько | Муханов Олександр Ілліч |
| Мати | Natalya Sablukovad |
| Брати, сестри | Pavel Mukhanovd |
Біографія ред.
Сім'я ред.
З дворян Могилевської губернії. Муханови були великими землевласниками. Сім'ї батька і матері Муханова здавна були пов'язані з царським двором. Його прадід, контр-адмірал Іпат Калинович Муханов, був у дитинстві товаришем Петра I, як морський офіцер брав участь у багатьох морських битвах під час Північної війни, був шафером при вінчанні Петра I і Катерини I. Дядько Муханова, Сергій Ілліч Муханов був обер-шталмейстером і другом імператриці Марії Федорівни. Дядько по материнській лінії, генерал-лейтенант Саблуков Микола Олександрович — наближений Павла I.[2]
Служба ред.
Виховувався вдома професорами Духовної академії і в Московському університеті, потім у Московському навчальному закладі для колонновожатих. Випущений у прапорщики квартирмейстерської частини — 30 серпня 1816 року, підпоручик — 6 травня 1818 року, переведений в 2 піонерний батальйон — 27 березня 1819 року, за відміну переведений у лейб-гвардії Саперний батальйон — 14 октябоя 1819 року, переведений у лейб-гвардії Ізмайловський полк — 9 березня 1821 року, поручик — 1 січня 1822 року. З 15 апреля 1823 року — ад'ютант М. М. Раєвського. Штабс-капітан з залишенням ад'ютантом — 1 січня 1824 року, повернуто у фронт — 22 травня 1825 року, з 14 жовтня 1825 перебував у відпустці.
Декабрист ред.
Член Союзу благоденства (1818), знав про існування Південного і Північного товариств, членство в жодному з них не доказано. Брав участь у нарадах у Москві після повстання на Сенатській площі на квартирах Михайла Орлова та Михайла Митькова, де обговорювалися плани підтримки петербурзьких товаришів. Муханов заявив про свою готовність відправитися до Петербурга для звільнення з Петропавлівської фортеці заарештованих декабристів.[3] Наказ про арешт — 6 січня 1826 року, заарештований у Москві — 9 січня, доставлений в Петербург — 11 січня, в той же день переведений у Петропавловську фортецю. Засуджений за IV розряду і по конфірмації 10 липня 1826 року засуджений на каторжні роботи на 12 років, термін скорочений до 8 років — 22 серпня 1826 року. Відправлений у Свеаборг — 23 жовтня 1826 року, звідти в Виборзьку фортецю, звідти відправлений на каторжні роботи до Сибіру — 8 жовтня 1827 року (по дорозі був завезений до Шліссельбурзької фортеця). Покарання відбував у Читинському острозі і Петровському заводі (з вересня 1830 року). У листопаді 1832 року звільнений від каторжної роботи і звернений на поселення, місцем якого за вибором генерал-губернатора Латинського призначений Братський острог Нижньоудинського округу Іркутської губернії. Займався дослідженням річки Ангари, в тому числі знаменитих Падунскіх порогів. Його гідрологічні викладки були використані в 1950-1960-х роках будівельниками Братської ГЕС.[4] 31 серпня 1833 року звернувся з проханням про отримання дозволу на одруження з княжною Варварою Михайлівною Шаховською, але в цьому відмовлено. Так як «Муханов за правилами греко-російської церкви через спорідненості його з княжною Шаховської не може з нею одружитися».[5] Після неодноразових прохань матері дозволено перевести в с. Усть-Куди Іркутського округу — 19 листопада 1841 року, переведений в квітні 1842 року. Дозволено відправитися для лікування до Іркутська, а у 1848 році на Туркінскіе мінеральні води. Помер в Іркутську, де перебував на лікуванні. Похований у Знам'янському монастирі.
Творчість ред.
У 1822 році разом з П. М. Араповим склав лібретто до опери Аляб'єва «Місячна ніч, або Домовики», його статті друкувалися в «Сині батьківщини», «Північному архіві», «Московському телеграфі», в альманасі М. П. Погодіна «Уранія» вміщено його нарис з московського життя «Світла тиждень в Москві», був близький з К. Ф. Рилєєвим, який присвятив йому свою думу «Єрмак».
Примітки ред.
- ↑ а б в Историческая энциклопедия Сибири / под ред. В. А. Ламин — Новосибирск: 2009. — ISBN 5-8402-0230-4
- ↑ Г. В. Чагин, В. А. Федоров. Декабрист Петр Муханов.// П. А. Муханов. Сочинения, письма. — Иркутск, 1991, с.5
- ↑ Г. В. Чагин, В. А. Федоров. Декабрист Петр Муханов.// П. А. Муханов. Сочинения, письма. — Иркутск, 1991, с.3
- ↑ Строители ГЭС использовали работы декабриста Муханова. Архів оригіналу за 29 грудня 2009. Процитовано 5 березня 2011.
- ↑ Муханов Петр Александрович. Архів оригіналу за 12 жовтня 2011. Процитовано 5 березня 2011.
Джерела ред.
- Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М.,"Наука", 1988, с.123—124. (рос.)
- Зильберштейн И. С.. Художник-декабрист Николай Бестужев. — М., «Изобратильное искусство», 1988. (рос.)
- П. А. Муханов. Сочинения, письма. — Иркутск, 1991. (рос.)