Вікіпедія

Музей скрипки

в Кремоні, Італія

Музей скрипки (італ. Museo del Violino) — музичний музей, розміщений у Кремоні, Італія. Музей найбільше відомий своєю колекцією струнних музичних інструментів, до складу якої входять скрипки, альти, віолончелі та контрабаси з XVI-го століття до наших днів. Зокрема знамениті струнні інструменти відомих скрипкових майстрів — скрипників, Антоніо Страдіварі, Джузеппе Гварнері та Андреа Аматі.

Музей скрипки
Museo del violino
Фасад музею скрипки. 2016
45°07′53″ пн. ш. 10°01′23″ сх. д. / 45.13139° пн. ш. 10.02306° сх. д. / 45.13139; 10.02306Координати: 45°07′53″ пн. ш. 10°01′23″ сх. д. / 45.13139° пн. ш. 10.02306° сх. д. / 45.13139; 10.02306
Тип музичний
Тема скрипка і струнні музичні інструменти
Країна  Італія[1]
Розташування Кремона
Адреса 26100[2] площа Гульєльмо Марконі
Засновано 1893
Відкрито 2013
Вартість вартість квитка
Фонд 780 документ[3]
Відвідувачі 12 340 осіб (2020)[2]
112 000 осіб (2019)[4]
85 698 осіб (2018)[3]
27 452 осіб (2021)[5]
74 895 осіб (2022)[1]
Куратор Фонд Страдіварі
Сайт www.museodelviolino.org
Музей скрипки. Карта розташування: Італія
Музей скрипки
Музей скрипки (Італія)
Мапа
CMNS: Музей скрипки у Вікісховищі
Скульптура
Антоніо Страдіварі

Історія ред.

Історія Музею скрипки розпочинається в 1893 році, коли Джованні Баттіста Черані подарував містові Кремоні колекцію лекал і різноманітних інструментів, що належали місцевим скрипковим майстрам, у тому числі знаменитому Антоніо Страдіварі. У 1895 році П'єтро Грулі подарував чотири дерев'яних затискачі, які також були зроблені Страдіварі.

Але найбільшим внеском до музейного зібрання були артефакти з колекції Ігнатіо Алессандро Коціо[it] (1755—1840) графа замку Салабуе[it]. Їх у 1920 році купив скрипковий майстер Джузеппе Фйоріні[en]. У 1930-му році він передав колекцію Кремоні. У тому ж році в палаці Афайтаті була відкрита виставка цієї колекції.

 
Колишній музей Страдіварі

Новий музей скрипки, відкритий у вересні 2013 року, розміщений у Палаці мистецтва (Palazzo dell'Arte), який був побудований у 1941 році за проєктом архітектора Карла Кок'я[it], а пізніше був відремонтований за проектом архітектурної студії Arkpabi[6]. Оскільки італійські споруди побудовані перед Другою світовою війною характеризуються високими стелями, то для експонування музичних інструментів, які невеликі за розмірами, та для узгодження пропорцій були застосовані мікро-архітектурні вставки, які підтримують освітлювальні та комунікаційні системи та мультимедійні пристрої.

 
Людина з нот
 

Після двох років роботи з відновленням Палацу мистецтва і передачі колекції струнних інструментів з музею Страдіварі тисячі кремонців зібралися на площі Марконі. 14 вересня 2013 року в церемонії розрізання стрічки взяли участь, сталевий магнат, промисловець-меценат Джованні Арведі[it], який у період кризи фінансував створення музею, міністр Массімо Брай[it], П'єр Луїджі Берсані, Джуліо Тремонті і віце-президент Європейської комісії Антоніо Таяні.[7][8]

Виставка музею ред.

 
Заповіт Страдіварі
 
Експонати музею. 2017

Ста́ла виставка інструментів поділена на 10 відділів, від перших струнних інструментів XVI століття до інструментів виготовлених у наші дні. Особливу цінність становлять інструменти створені старими майстрами Антоніо Страдіварі, Андреа Аматі, Джіроламо Аматі та Джузеппе Гварнері. Вони зберігаються у так званій скарбниці — кімнаті, стіни якої покриті червоним оксамитом, де виставлені скрипки, альти та віолончелі виготовлені у проміжку часу між XVI та XVIII століттями. Експонати музею оцінюють на суму 13 мільйонів доларів.[9]

У музеї також демонструються оригінали документів та робочі інструменти майстерні Антоніо Страдіварі, починаючи з XVIII століття. Також є відділ присвячений сучасному виробництву скрипок. Крім сталої експозиції демонструються інструменти позичені з найважливіших міжнародних приватних колекцій.

 
Зал «Джованні Арведі» в Музеї скрипки

Особливу увагу у музеї приділяють дітям, для цього застосовують мультимедійні засоби, які легко ілюструють складний процес виготовлення струнних інструментів, забезпечують перегляд різних деталей, з яких складаються інструменти та дають можливість прослуховування озвучених біографій великих скрипкових майстрів.[10]

Музей скрипки організовує концерти, які відбуваються в авдиторії «Джованні Арведі», що розрахована на 500 місць. Цей чудовий зал спроєктував для задоволення як очей, так і вух, японський інженер, спеціаліст з акустики — Тойота Ясугіса[ja]. Тут також є центр реставрації інструментів, бар-ресторан та книжковий магазин. Приміщення музею повністю доступні для людей з обмеженими можливостями.

Українка в Музеї скрипки в Кремоні ред.

 
Анастасія Петришак

Музей скрипки в Кремоні не тільки експонує унікальні музичні інструменти, але й у ньому досліджують секрети стародавніх скрипкових майстрів, глибоко вивчаючи акустичні характеристики старих кремонських інструментів Страдіварі, Аматі, Гварнері, а також сучасних майстрів. І у розкритті особливостей та тонкого тембру кожної скрипки, а їх уже було близько 60, їм допомагає молода українська срипалька Анастасія Петришак, яка народилася в Івано-Франківську в Україні.

Вона також співпрацює з лабораторією музичної акустики в Міланській політехніці[11][12] та з неінвазивною діагностичною лабораторією в Павійському університеті[13], які цікавляться акустичним аспектом фізичної природи стародавніх інструментів.

 
Скрипка Нікколо Паганіні «Il Cannone»

У жовтні 2016 року, з дозволу Міністерства культурної спадщини і культурної діяльності, а також муніципалітету Генуї, Анастасія Петришак виступила у театрі Карло Феліче[it] з відомою скрипкою Джузеппе Гварнері «Il Cannone» (1743), що належала Нікколо Паганіні, виконавши його Концерт № 1 для скрипки та оркестру оp. 6 (1817)[en].[14][15]

Анастасія Петришак також часто виступає з концертами у залі «Джованні Арведі» в Музеї скрипки.[16]

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2024.
  2. ↑ а б в Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2022.
  3. ↑ а б Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2020.
  4. ↑ ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2021.
  5. ↑ Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2023.
  6. ↑ Архітектурна студія Arkpabi [Архівовано 3 червня 2018 у Wayback Machine.] arkpabi.it (італ.)
  7. ↑ Ось Музей скрипки, спадщина Кремони [Архівовано 16 червня 2018 у Wayback Machine.] laprovinciacr.it 15.09.2013 (італ.)
  8. ↑ Музей скрипки в Кремоні. Привітання Джованні Арведі youtube.com (італ.)
  9. ↑ У рідному місті Страдіварі відкрили музей скрипок [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] istpravda.com.ua 16.09.2013
  10. ↑ Музей скрипки — Кремона [Архівовано 16 червня 2018 у Wayback Machine.] inexhibit.com (італ.)
  11. ↑ Незалежний підхід до семантичного опису звукової якості скрипок home.deib.polimi.it 16.04.2016
  12. ↑ Моделювання семантичних дескрипторів, основаних на навчанні, для характеристики якості звуку скрипки [Архівовано 10 травня 2017 у Wayback Machine.] home.deib.polimi.it 17.07.2016
  13. ↑ I C.S.I. dei violini, dentro uno Stradivari da 12 milioni [Архівовано 15 червня 2018 у Wayback Machine.] wired.it (італ.)
  14. ↑ «Cannone» зазвучить на Карло Феліче на 234-річчя від дня народження Паганіні [Архівовано 16 червня 2018 у Wayback Machine.] genovaquotidiana.com 25.10.2016 (італ.)
  15. ↑ Скрипалька Анастасія Петришак: «Грати на Il Cannone — це як торкатися історії» [Архівовано 17 червня 2018 у Wayback Machine.] Il Secolo XIX 26.10.2016 (італ.)
  16. ↑ Анастасія Петришак — Йоганн Себастьян Бах [Архівовано 29 лютого 2020 у Wayback Machine.] — Чакона, з Партіти для скрипки № 2[en], ре мінор youtube.com

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Музей_скрипки&oldid=38196121