Музей Сатріямандала
Музей Сатріямандала (англ. The Satriamandala Museum також відомий, як Сатрія Мандала) — головний музей збройних сил Індонезії. Відкрився 5 жовтня 1972 року,[3] знаходиться у південній Джакарті, займає площу 5,6 гектара (14 акрів) і володіє численними артефактами, зброєю і транспортними засобами.
| Музей Сатріямандала The Satriamandala Museum  | |
|---|---|
 | |
| 6°13′54″ пд. ш. 106°49′06″ сх. д. / 6.231700000028° пд. ш. 106.818540000027780934° сх. д.Координати: 6°13′54″ пд. ш. 106°49′06″ сх. д. / 6.231700000028° пд. ш. 106.818540000027780934° сх. д. | |
| Тип | Музей |
| Країна |
 Індонезія[1] |
| Розташування |
Джакарта Індонезія |
| Адреса | Jl. Gatot Subroto No.14, RT.6/RW.1, Kuningan Bar., Kec. Mampang Prpt., Kota Jakarta Selatan, Daerah Khusus Ibukota Jakarta 12710 |
| Засновано | 5 жовтня 1972 року |
| Відвідувачі |
48 000 осіб 48 591 осіб (2007)[2] 77 525 осіб (2008)[2] 53 769 осіб (2009)[2] 63 797 осіб (2010)[2] 74 742 осіб (2011)[2] 50 818 осіб (2012)[2] 46 002 осіб (2013)[2] 38 756 осіб (2014)[2] 49 964 осіб (2015)[2] 37 969 осіб (2016)[2] 36 144 осіб (2017)[2] 17 132 осіб (2019)[2] 3183 осіб (2020)[2] 2465 осіб (2021)[2] |
  Музей Сатріямандала (Індонезія) | |
 | |
 Музей Сатріямандала у Вікісховищі | |
Музей ред.
Музей знаходиться на вулиці Гатот Соброто, Західний Кунінган, Мемпенг у Південній Джакарті, займаючи територію площею 5,6 гектраів (14 акрів); експонати розміщено у трьох будівлях і виставкових майданчиках. Це головний військовий музей Індонезії.
Назва Сатрія Мандала походить від санскриту і перекладається як «священне місце лицарів». Музей можуть відвідати усі бажаючі, а також його архіви знаходяться у вільномі доступі для людей, що займаються дослідженням історії збройних сил Індонезії.
Історія ред.
У 1968 році в голови відділу історії збройних сил Індонезії Нугрохо Нотосусанто з'явилась ідея створення сучасного музею, який показуватиме роль війська у розвитку Індонезії. Наявні музеї, наприклад Музей боротьби, не мали достатнього фінансування, а також не було чітко визначено їхню місію. Ще не існувало музею, який би показував роль війська загалом, а тільки роль сухопутних військ, військово-морських чи військово-повітряних сил. Нотосусанто спроектував дизайн свого музую, беручи за основу Австралійський військовий меморіал в Канберрі і Національний музей історії в Мехіко, Мексика.
Спочатку військові надіслали запит президенту Сухарто на використання приміщення президентського палацу в Богорі для розміщення музею, проте запит було відхилено. Натомість їм було запропоновано будівлю Вісма Ясо, яку було збудовано у 1960 році для Ратни Деві Сарі, дружини тодішнього президента Сукарно; будівлю було виконано у японському стилі, оскільки Ратна була японкою. Житло було перетворено в музей, роботу розпочали 15 листопада 1971 року. Хоча будівництво продовжувалось до 1979 року, музей було офіційно відкрито президентом Сухарто в День армії, 5 жовтня 1972 року.[3] У день відкриття в музеї було тільки двадцять діорам.
У 1987 році було збудовано додатковий музей Васпада Пурбавесеза (в перекладі — Музей вічної пильності). Після того як військовими силами було придушено декілька протестів консервативних мусульманських угруповань, наприклад в Танджун Пріоці, уряд Нового порядку зосередився на поширенні п'яти принципів мирного співіснування «Панча Шила»; Васпада Пурбавесеза відігравав цю роль у Сатріямандалі.
У січні 2010 року Сатріямандалу було проголошено культурною власністю Індонезії. Протягом 2006–2008 років в музеї побувало в середньому 48000 відвідувачів.
Експонати ред.
У музеї зосереджено безліч експонатів, пов'язаних з військовою історією Індонезії.[4] Тут є кімната, присвячена знаменам різних військових з'єднань; кімната з артефактами, що належали генералу Уріпу Сумохарджо (першому військовому начальнику штабу), а також генералу армії Судірману (першому військовому головнокомандувачу), генералу Абдулу Харісу Насутіону та генералу Сухарто. Також тут знаходяться сотні гвинтівок, гранат, загострених бамбукових палиць та іншої зброї, що датуються 1940 роком і пізніше. В залі героїв розташовано статуї в повний ріст військових, що були проголошені національними героями Індонезії, в тому числі Судірмана й Уріпа в місці пошани в кінці залу.
Тут також установлено 75 діорам, присвячених революціям, що передували здобуттю незалежності; національній революції; військовій боротьбі після революції. Діорами були створені майстром з Джок'якарти. Інші експонати в музеї є фотографічними.
Також в музеї є декілька військових машин, які знаходяться в основному на виставкових майданчиках. Серед них є судно KRI Pattimura, яке брало участь у бойових діях у Папуа; літак AT-16 Harvard, B-25 Mitchell, P-51 Mustang, старий президентський літак RI 001 і вертоліт Mil Mi-4; а також наземний транспорт, як-от: танки, машини швидкої допомоги і джип Willys MB, який належав Судірману.
Васпада Пурбавесеза, п'ятиповерховий музей у формі п'ятикутника, вміщує в собі діорами і артефакти з військових конфліктів з консервативними екстримістськими ісламськими угрупованнями. Тут можна побачити артефакти з поразки повстання угруповання Дарул іслам та артефакти з інших військових конфліктів з ісламськими угрупованнями.
Колекції, що заслуговують уваги ред.
- Проект проголошення незалежності Індонезії, написаний президентом Сукарно.
- Паланкін, на якому сім місяців носили генерала Судірмана, коли він був партизаном.
Примітки ред.
- ↑ Rusmiyati, Murwaningrum D., M. Amperawan Marpaung et al. Katalog Museum Indonesia — Kementerian Pendidikan, Kebudayaan, Riset, dan Teknologi, 2018. — ISBN 978-979-8250-66-8
- ↑ а б ИНДОНЕЗИЯ | Энциклопедия Кругосвет. www.krugosvet.ru. Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 24 листопада 2015.
- ↑ Музей вооруженных сил «Ксатрия Мандала». entertravel.ru. Процитовано 24 листопада 2015.[недоступне посилання з квітня 2019]
| Ця стаття не містить посилань на джерела. (грудень 2015) |