Музей Ашмола (Ешмола)[9], повна назва — Ашмолівський (Ешмолівський) музей мистецтва і археології (англ. Ashmolean Museum of Art and Archaeology) — відомий в Британії та за її межами музейний заклад у складі Оксфордського університету.

Ашмолівський музей мистецтва і археології
англ. Ashmolean Museum
51°45′20″ пн. ш. 1°15′38″ зх. д. / 51.7555600000277778° пн. ш. 1.260560000028° зх. д. / 51.7555600000277778; -1.260560000028Координати: 51°45′20″ пн. ш. 1°15′38″ зх. д. / 51.7555600000277778° пн. ш. 1.260560000028° зх. д. / 51.7555600000277778; -1.260560000028
Тип художня галерея[1]
університетськийd[2] і музей
Назва на честь Elias Ashmoled[3]
Статус спадщини реєстрова будівля I ступеняd
Частина від Університет Оксфорда[4], The Taylor Institute, The Ashmolean Museum, and 41 Beaumont Streetd і Gardens, Libraries and Museums of the University of Oxfordd[5]
Країна  Велика Британія[2]
Розташування Велика Британія Велика Британія Оксфорд, Beaumont Street
Адреса Beaumont Street, Oxford OX1 2PH[7]
Архітектор Чарльз Роберт Кокерелл[3] і Rick Matherd[3]
Засновник Elias Ashmoled[3]
Засновано 1683
Відкрито 1685[1]
Фонд 1 000 000[8]
Директор Крістофер Браун (англ. Christopher Brown)
Сайт ashmolean.org
Музей Ашмола. Карта розташування: Велика Британія
Музей Ашмола
Музей Ашмола (Велика Британія)
Мапа

CMNS: Музей Ашмола у Вікісховищі

Засновник ред.

 
Худ. Райлі, портрет Еліаса Ашмола

Засновником музею став англійський політичний діяч Еліас Ашмол[10], астролог, алхімік, колекціонер. Приватну бібліотеку та колекції Еліаса за заповітом отримав Оксфордський університет. Хоча відомо, що колекцію збирав товариш Ашмола — Джон Традескант (16081662) та батько Джона. Ці колекції і стануть ядром майбутнього університетського музею, який з часом було значно розширено та доповнено.

Організація музейного закладу припала на 1678 — 1683 роки. 1683 рік і вважають датою заснування музею. Таким чином музей Ашмола — один із найдавніших у Західній Європі. Музейні колекції відігравали значну роль у наукових дослідженнях через наявність наукових приладів (в музеї велика кількість астролябій та інших інструментів). Приклад Ашмола став прикладом для передачі сюди творів мистецтва, музичних інструментів, археологічних знахідок, приватних бібліотек.

Будівля ред.

Сучасну будівлю музею створив британський архітектор Чарльз Роберт Кокерелл (1788–1863) в стилі пізнього класицизму. Будівництво тривало у 18411845 рр.

У XIX ст. проведена реорганізація музейних збірок, які стали частинами чотирьох різних музейних закладів Оксфордського університету. В колишньому первісному музейному приміщенні нині — музей історії науки. У будівлі Кокерелла — сучасний музей мистецтва та археології.

Фонди ред.

 
Скрипка Страдіварі «Мессія»

Музей Ашмола невеликий за розмірами у порівнянні з амбітними імперськими музеями на кшталт Британського музею чи Музею Вікторії й Альберта. Але його мистецькі збірки мають в своєму складі низку надзвичайно коштовних експонатів значної наукової або мистецької вартості, серед яких:

Галерея ред.

Шедеври графіки ред.

Колекція графіки музею має значну кількість шедеврів графічного мистецтва Західної Європи і через наявність творів відомих майстрів, і через їх високий мистецький рівень, і через розмаїття технік (штудії художників, ескізи до вітражів, портрети тощо).

Графічні портрети ред.

Скарби живопису ред.

Серед переданих в картинну галерею творів — оригінали Тиціана, Рембрандта, Трофіма Біго, нідерландських майстрів Голландії XVII століття, французьких імпресіоністів, історичні портрети.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б http://www.ashmolean.org/about/
  2. а б https://vocaleyes.co.uk/research/heritage-access-2022/benchmark/
  3. а б в г http://www.ashmolean.org/about/historyandfuture/
  4. http://www.ashmolean.org/
  5. https://www.glam.ox.ac.uk/home
  6. CONTACTАшмолеан музей.
  7. http://www.ashmolean.org/contact/
  8. Introduction to the Oxford Collections Visualization Project
  9. Світлана Гаврилюк (16 серпня 2012). Поняття „музейна пам'ятка”: зародження та еволюція. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 6 січня 2013.
  10. Диса К. Л. (2008). Альтернативний шлях до знань: Алхімія розенкрейцерів і виклики доби Просвітництва у XVII—XVIII ст (PDF). Наукові записки. 78: 52. Процитовано 6 січня 2013.

Посилання ред.