Обскурантизм

Обскуранти́зм (мракобісся, від лат. obscurans — «що затемнює», «що заморочує») — негативне ставлення до освіти і прогресу, відсталість, реакційність.

Анти-обскурантист: Йоганн Рейхлін

Термін «мракобесие» виник у Росії XIX століття. У країнах Західної Європи вживається термін «обскурантизм». Центральне місце в мракобіссі посідає захист догм. Оскільки воно було явно лайливим, це слово застосовується не в його конкретному значенні, хоча теоретично можливе його застосування в точному термінологічному змісті.

Російсько-український академічний словник 1924–33 рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Мракобе́сие, Мраколю́бие — обскуранти́зм (-му), неуцтво, темнолюбство, темнобіснування (-ння). [1]

Етимологія

Етимологія терміну «обскурантизм» походить із французької мови: obscurantisme, чи від латинського obscurans, що означає «потемніння». Це навмисне ухиляння від фактів або повної інформації з деяких питань. Є дві загальні форми історичного та інтелектуального позначення: 1) обмеження знань, спротив розповсюдженню знань, політика приховування знань від громадськості, і, 2) навмисне безвісти-хитромудрий стиль (як і в літературі та мистецтві) характеризується навмисною невизначеністю.

Термін обскурантизм випливає із самої назви сатири XVI століття «Листи темних людей», що заснована на інтелектуальній суперечці між німецьким гуманістом Йоган Рейхліном і домініканськими ченцями, такими, як Йоганн Пфеферкорн, про те, чи всі єврейські книги повинні бути спалені, як нехристиянські. Раніше, в 1509 році чернець Йоганн Пфеферкорн отримав дозвіл від Максиміліана I (1486—1519 рр.), імператора Священної Римської імперії, щоб спалювати всі примірники Талмуду (єврейського закону і єврейської етики).

У вісімнадцятому столітті філософи Просвітництва використовують термін «обскурантизм» («мракобісся»), щоби позначити консервативність ворогів, особливо релігійних ворогів, прогресивних просвітників.

Джерела

• ГРАМОТА.РУ — справочно-информационный интернет-портал «Русский язык»
• Мракобесие, мракобес // Виноградов В. В. История слов. [Архівовано 20 квітня 2012 у Wayback Machine.]
• Сеймур Херш, «Selective Intelligence», The New Yorker, 12 мая, 2003.
• Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.

Література

• Н. Кочан. Обскурантизм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.508 ISBN 978-966-611-818-2
• Б. Єленський. Обскурантизм // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 443. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

Посилання

• Обскурантизм // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Обскурантизм // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1177. — 1000 екз.