Московсько-шведська війна (1554—1557)
Московсько-шведська війна 1554—1557 років (швед. Stora ryska kriget, фін. Suuri Venäjän sota «Велика російська війна»), також іменується як Шведський похід — збройний конфлікт між Шведським королівством і Московським царством, що почався через прикордонні суперечки.
| Московсько-шведська війна (1554—1557) | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Російсько-шведські війни | |||||||||
 Іван Грозний приймає гінця шведського короля Густава I. Мініатюра із Лицьвого літописного звіда | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
 Королівство Швеція
|
.svg) | ||||||||
| Командувачі | |||||||||
| * Густав I | * Іван Грозний | ||||||||
Передумови ред.
У XVI столітті відносини між Шведським королівством і Російським Царством були напруженими. На Карельському перешийку були випадки порушення кордону, виникали конфлікти через місця рибного і тюленячого промислу.
У роки правління Івана Грозного були встановлені торгові відносини Росії з Англією, які сильно вдарили по економічних інтересах Швеції, що одержувала чималі доходи від транзитної московсько-європейської торгівлі[1]. У 1553 році експедиція англійського мореплавця Річарда Ченслера обігнула Кольський півострів, увійшла в Біле море і кинула якір на захід від Ніколо-Корельского монастиря навпроти селища Ньонокса. Отримавши звістку про появу англійців в межах своєї країни, Іван IV побажав зустрітися з Ченслером, який, подолавши близько 1000 км, з почестями прибув до Москви. Незабаром після цієї експедиції в Лондоні була заснована «Московська компанія», яка отримала згодом монопольні торгові права від царя Івана.
Шведський король Густав I Ваза після невдалої спроби створити антимосковський союз, в складі якого перебували б Велике князівство Литовське, Лівонія і Данія, вирішив діяти самостійно.
Також король Швеції Густав I був ображений тим, що Іван IV зустрів його посла не в московському Кремлі, а в Новгороді.
Хід бойових дій ред.
У 1554 році король Швеції Густав I Ваза (1523—1560) зосередив війська в гарнізонах Або і Виборг. Шведами було скоєно напад на Печенгський монастир, заснований в 1530—1540 роках (за деякими джерелами в 1554 році) в горлі Печенгської губи. Тоді новгородський намісник князь Палецький послав в Стокгольм Микиту Кузьміна вимагати пояснень. Шведи затримали Кузьміна, за це цар Іван Васильович наказав новгородському воєводі Ногтєву почати військові дії проти шведів.[2]
У квітні 1555 року шведська флотилія адмірала Якоба Багге пройшла Неву і 10 вересня обложила московську фортецю Орєшек. Але новгородський намісник Дмитро Палецький швидко відреагував, повідомивши про це Москву, і до Орєшка рушила рать під командуванням воєвод Андрія Ногтева і Петра Головина. Шведські сили три тижні тримали в облозі Орєшок, і в цей час до московських військ приєдналася новгородська армія під командуванням Шереметєва. Облога фортеці результатів не принесла, шведське військо відступило. Був захоплений один шведський корабель з чотирма гарматами.
Московська армія запланувала удар у відповідь по Швеції. У Новгороді почали збори армії, яка 20 січня 1556 року в кількості 20-25 тис. чоловік під командуванням Петра Щенятєва перейшла через Смолин і Лебежжя і почала наступ на Виборг. Місто облягали три дні. А також знищили селища по берегах річки Вуокси, зайняли місто Ківінебба (захопивши 7 гармат і багато іншого майна)[3]. Незабаром підійшло військо Швеції. Воно розгромили сторожовий полк, але полк Івана Шереметєва несподівано вдарив по шведах, і ті втекли в місто. Незабаром біля міста був поставлений «Лаврецький погост», який повинен був зупинити армію, що йшла від Стокгольма у Виборг. Із завданням він впорався.
Густав був дуже збентежений поразкою Швеції. Це змусило його відправити посольство на чолі зі Стеном Ерікссоном і архієпископом стокгольмським Ларса. У підсумку в березні 1557 року в Новгороді було підписано перемир'я строком на 40 років (набрало в чинності 1 січня 1558 року). Московсько-шведський кордон відновлювався за старим зразком, визначеному ще Орєховським мирним договором від 1323 р.[4]
Підсумки і наслідки ред.
Війна зі Швецією виявила безсумнівну перевагу московського війська, не призвівши, однак, до значимих результатів.[4]
Примітки ред.
- ↑ Форстен, Георгий Васильевич. Записки историко-филологического факультета Императорского С.-Петербургского университета. Балтийский вопрос в XVI и XVII столетиях (1544—1648): Том I. Борьба из-за Ливонии — Спб: Тип. В. С. Балашева и Ко, 1893—733 с.
- ↑ Хроника провинции Ливония. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 16 червня 2019.
- ↑ Выборг. Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 10 квітня 2013.
- ↑ а б Sakharov, Andreĭ Nikolaevich.; Novoselʹt︠s︡ev, Anatoliĭ Petrovich. (2001). Istorii︠a︡ Rossii : s drevneĭshikh vremen do kont︠s︡a XX veka. Moskva: AST. ISBN 5-17-009567-8. OCLC 225514974.
Посилання ред.
- В. В. Похльобкін. Російсько-шведські війни і світи з середини XIII ст. [Архівовано 24 червня 2019 у Wayback Machine.] до середини XVI ст. [Архівовано 24 червня 2019 у Wayback Machine.]
- Російсько-шведські війни // Енциклопедія «Кругосвет». [Архівовано 16 червня 2019 у Wayback Machine.]