Вікіпедія

Морська гармата «381/40 Mod. 1914»

Морська гармата «381/40 Mod. 1914» — італійська морська гармата, призначена для оснащення дредноутів типу «Франческо Карачіолло». Будівництво кораблів було скасоване в 1916 році, а вироблені для них гармати спрямовані на інше використання. Чотири з семи переданих армії і стали залізничними гарматами, шість використовувались як гармати берегової оборони, а решта використовувались на моніторах для забезпечення артилерійської підтримки армії. Більшість моніторів були роззброєні після Першої світової війни, а їхні гармати передані батареям берегової оборони, які використовували ці гармати і під час Другої світової війни.

Cannone navale da 381/40. Італійські журналісти оглядають гармату на узбережжі Адріатики.

Розробка ред.

Італія запланувала побудувати чотири лінкори, які мали слідувати за двома кораблями «Andrea Doria», їх планували озброїти 15 дюймовими (381 міліметровими) гарматами, щоб відповідати британським типу «Квін Елізабет». У 1913 році італійці замовили тридцять гармат, по 10 — з Ансальдо-Шнайдера, Армстронга-Поццуолі та Вікерса-Терні. Гармати мали однакові балістичні показники, але відрізнялися конструкцією. Уряд віддав перевагу англійському дизайну і замовив ще десять у 1914 році від Армстронга-Поццуолі, незважаючи на те, що гармати Ансальдо важили лише 63 тонни [1] порівняно з 85 тоннами гармат Армстронга. Cannone navale da 381/40 мала загальну довжину 16,74 м і його 40-каліберний ствол мав довжину 15,24 м. Метальний заряд для снарядів важив 148 або 150 кг. [2] Швидкість ведення вогню змінювалася для кожного типу установок, але не перевищувала одного снаряду на хвилину в морському варіанті.[3]

Боєприпаси ред.

 
381 мм снаряди
Тип оболонки Швидкість морди Вага[2] Дальність при куті 20 °[3] Дальність при куті 30 °
Сильновибуховий 700 м/с 875 кг. 19 800 м. 27 300 м.
Бронебійний 884 кг.

Залізничні гармати ред.

 
Залізнична гармата Cannone da 381/40

Сім гармат Шнайдер-Ансальдо були передані в армію, [3] хоча лише чотири були перетворені на залізничні гармати Cannone da 381/40 AVS. Залізнична установка разом з гарматою важила 212 тон і мала 24,5 метри довжини. максимальний кут підйому ствола 25 °,з максимальною дальністю стрільби 30 км.[4] Гармати були підготовані протягом 1917 року та підтримували італійські операції вздовж Ізонцо та у Трентіно.[5] Вони були поміщені в резерв після війни і так і залишилися на зберіганні в Ла Спеції впродовж періоду Другої світової війни[6]

Примітки ред.

  1. ↑ Clerici, Flocchini & Robbins, pp. 151—152
  2. ↑ а б Friedman, pp. 231—232
  3. ↑ а б в Clerici, Flocchini & Robbins, p. 154
  4. ↑ Kosar, p. 234
  5. ↑ Romanych & Heuer, p. 24
  6. ↑ Zaloga, p. 27

Література ред.

  • Brescia, Maurizio (2013). Mussolini's Navy: A Reference Guide to the Regia Marina 1930-1945. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-544-8.
  • Clerici, Carlo; Flocchini, Alfredo; Robbins, Charles B. (1999). The 15" (381mm)/40 Guns of the Francesco Caracciolo Class Battleships. Warship International. International Naval Research Organization. 36 (2): 151—157. ISSN 0043-0374. {{cite journal}}: Проігноровано невідомий параметр |last-author-amp= (довідка)
  • Gardiner, Robert; Gray, Randal, ред. (1985). Conway's All the World's Fighting Ships 1906–1921. Annapolis: Naval Institute Press. ISBN 0-85177-245-5.
  • Friedman, Norman (2011). Naval Weapons of World War One. Barnsley, UK: Seaforth Publishing. ISBN 978-1-84832-100-7.
  • Kosar, Franz (1999). Eisenbahngeschütz der Welt [Railroad Guns of the World] (German) . Stuttgart: Motorbuch. ISBN 3-613-01976-0.
  • Trawick, Henry P.; Wiltering, John H. Jr. (2010). Italian Monitor Faa di Bruno. Warship International. Toledo, Ohio: International Navy Research Organization. XLVII (4): 297—298. ISSN 0043-0374. {{cite journal}}: Проігноровано невідомий параметр |last-author-amp= (довідка)
  • Kosar, Franz (1999). Eisenbahngeschütz der Welt [Railroad Guns of the World] (German) . Stuttgart: Motorbuch. ISBN 3-613-01976-0.
  • Ordovini, Aldo F.; Petronio, Fulvio та ін. (December 2017). Capital Ships of the Royal Italian Navy, 1860–1918: Part 4: Dreadnought Battleships. Warship International. LIV (4): 307—343. ISSN 0043-0374.
  • Romanych, Marc (2017). Railway Guns of World War I. London: Osprey Publishing. ISBN 978-1-4728-1641-2.
  • Zaloga, Steve (2016). Railway Guns of World War II. Oxford, UK: Osprey Publishing. ISBN 978-1-4728-1068-7.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Морська_гармата_«381/40_Mod._1914»&oldid=42244635