Моногаров Володимир Дмитрович
Моногаров Володимир Дмитрович (26 липня 1926) — український і радянський альпініст.Отримав звання заслуженого майстра спорту СРСР з альпінізму у 1967. Доктор біологічних наук, професор-фізіолог.
| Моногаров Володимир Дмитрович | |
|---|---|
| Народився |
25 липня 1926 Київ, Українська РСР, СРСР |
| Помер |
11 жовтня 2020 (94 роки) Київ, Україна |
| Поховання | Берковецький цвинтар |
| Громадянство |
 СРСР →  Україна |
| Національність | Українець |
| Діяльність | альпінізм |
| Нагороди |
Медаль «За трудовое отличие» Медаль «За трудовую доблесть» Почётная грамота Президиума Верховного Совета УССР |
| Звання | Заслужений майстер спорту СРСР з альпінізму, доктор біологічних наук |
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Володимир Моногаров |
.jpg){kind=link}
Біографія ред.
Закінчив Київський державний інститут фізичної культури. Чотирнадцять років керував проблемною лабораторією високих тренувальних навантажень. Здійснював сходження і працював в експедиціях на Кавказі, Памірі, а також за кордоном. У старості продовжував здійснювати сходження, працював в гімалайських таборах, планував підкорити Еверест в рекордному віці[1], але не знайшов спонсорів.
Всього здійснив 18 першосходжень, 7 з яких по маршрутах шостої (вищої) категорії складності[2].
Особисте життя ред.
Має сина і дочку, а також онуків[1].
Основні сходження ред.
- 1952 — траверс масиву Мазері з підйомом по східніому гребеню, 3-є місце у класі траверсів;
- 1954 — траверс масиву Шхельди зі сходу, 4-е місце у класі траверсів;
- 1958 — траверс Коштан-тау — пік Тихонова (керівник команди «Авангарда» В. Овчаров), 3-є місце у класі траверсів;
- 1959 — Шхельда, центральна вершина по північній стіні (керівник команди «Авангарда» Б. Субартович), 3-є місце у технічному класі;
- 1960 — Ушба південна по півднічно-західній стіні, керівник, 3-є місце у класі технічно складних сходжень;
- 1961 — траверс Коштантау — Мижиргі — Дихтау з підйомом на Коштан по непройденому північно-східному ребру, керівник., 1-е місце у класі траверсів;
- 1962 — пік Щуровського по північному ребру, 3-є місце у класі технічно складних сходжень, пік Леніна з півдня через перевал Криленка, кер., зійшло 38 чоловік;
- 1963 — пік Вільної Іспанії по північно-східній стіні, керівник.;
- 1964 — новий маршрут на північну вершину Ушби по схід. стіні, 5-е місце в чемпіонаті СРСР;
- 1965 — Ушба Південна по західній стіні, 6 к/тр., керівник., 1-е місце в класі технічно складних сходжень;
- 1968 — Ушба Північна по північно-східній стіні, 6 к/тр., керівник., золота медаль чемпіонату Союзу;
- 1971 — Ушба Північна по центру східої стіни, керівник., 2-е місце в класі технічно складних сходжень;
- 1972 — Чапдара (Паміро-Алай, Фанські гори) по південно-східній стіні, керівник;
- 1974 — Чапдара по північно-східній стіні, керівник. У тому ж році семитисячники — пік Леніна і пік Є. Корженевської.
- 2006 — Ельбрус, у віці 80 років, піднявся на західну вершину Ельбруса, ставши номінантом Національного реєстру рекордів України, як «Найстарша людина у світі, що піднялася на Ельбрус»
У складі радянських команд здійснив сходження на Монблан і Пті-Дрю (по двох маршрутах) у Французьких Альпах, на Триглав у Югославії, на Дахштайн в Австрійських Альпах, на Диявольські Ігли у Болгарії. Керував українськими експедиціями на Памір, що мали на меті сходження на пік Леніна, пік Комунізму, пік «Правди».
Публікації ред.
Його публікації ред.
- Монографія, присвячена проблемам стомлення в спорті, його подоланню і компенсації;
- Вплив акліматизації на силу м'язів альпіністів у журналі Теорія і практика фізичної культури. — 1964. — № 12;
- Методика вдосконалення підготовки альпіністів до сходжень в Гімалаях (у співавторстві з А. Г. Овчинніковим, X. Н. Поліщуком, А. К. Фоміним) // Методичні рекомендації по підготовці до сходження на Еверест (8848 м). Київ: РНМК, 1981;
- На батьківщині альпінізму (на Пті-Дрю маршрутом Маньоне і Бонатті) // Сб. Идущие к вершинам. Киев: Здоровье, 1983;
- Науково-методичне забезпечення підготовки радянських альпіністів до траверсу масиву Канченджанги // Теорія і практика фізичної культури. — 1991. — № 4.
- У 1991 виступав з доповідями на міжнародному конгресі з високогірної медицини в Швейцарії і на міжнародному симпозіумі по високогірній медицині в Японії.
Про нього ред.
- В. С. Фельдман «Вершины его жизни» в сборнике «Киевский инфизкульт: годы и люди» (Киев: Здоровье, 1990). (По материалам Веры Матвеенко, Веры Шер).
- «Взойти на вершину» - документальный фильм о восхождении группы Моногарова на Ушбу в 1972 году.
Нагороди ред.
- Нагороджений двома медалями «За трудовое отличие».
- Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР.
- Медаль «За трудову доблесть» (1990). Присвоєно за підготовку сходжувачів на Канченджангу.
Ресурси Інтернету ред.
- Біографічна довідка [Архівовано 9 липня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ а б Газета «Сегодня», архів, 1999 рік. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 8 вересня 2016.
- ↑ 62430/4889.html Архів газети «Бульвар Гордона» (окрім корисних даних містить рекламу сумнівних методик оздоровлення)[недоступне посилання з липня 2019]
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|