Монадологія

«Монадоло́гія» (фр. La Monadologie, 1714) — одна із праць Ґотфріда Ляйбніца, де найповніше викладено його філософію — монадизм. У назві через поєднання слів «monas» («єдиність») і «logos» («трактат» або «наука») відображено суть вчення про найпростіші субстанції, метафізичні атоми монади. Праця написана під кінець життя філософа, щоб підтримати метафізику простих субстанцій.

Монадологія
La Monadologie
Стрінка рукопису "Монадології"
Назва на честь	монада
Жанр	есей
Тема	метафізика, pre-established harmonyd і монада
Автор	Ляйбніц Ґотфрід Вільгельм
Мова	французька
Написано	1714
Опубліковано	1720
У «Гутенберзі»	39441
Цей твір у Вікісховищі

Зміст

«Монадологія» написана короткими логічними параграфами, кожен наступний з яких витікає із попереднього. Загальне число параграфів сягає 90.

Ляйбніц описує найпростіші субстанції, «духовні атоми» — монади, з яких складаються складні субстанції. Все в світі сповнене монад, кожна монада неподільна, нематеріяльна і унікальна. Існування монад виводиться з існування складних речей, про який відомо з досвіду. Монади незалежні, вони не можуть впливати на інші монади та зазнавати впливу, а їхні зміни зумовлені внутрішніми імпульсами. Вони бувають як несвідомі, так і наділені свідомістю.

Ляйбніц виділяє чотири рівні монад, відповідно до їхньої досконалості. Найменш досконалі несвідомі, лежать в основі неживої природи. Монади тварин володіють примітивною самосвідомістю, відчуттями та пам'яттю. Монади людських душ не лише сповна свідомі та здатні відчувати, а також забезпечують рацію і мислення. Вищою монадою є Бог, вона досконала та містить у собі потенціал до всього, що може існувати. В решті монад ця досконалість різною мірою відображається.

Внутрішні обмеження монад є причиною їхньої недосконалості порівняно з Богом. Всі монади, крім божественної, пов'язані з якою-небудь матерією. Речі, речовини або істоти існують, наче механізм, завдяки узгодженості частин і монад, що лежать в їхній основі. Матерія і монади діють за власними окремими законами, і хоча монади незалежні від матерії, світ перебуває у «[Передустановлена гармонія|передустановленій гармонії]]», створеній Богом. Завдяки такій гармонії зміни монад супроводжуються певними відповідними змінами матерії та навпаки. Тому ніщо в світі не відбувається марно, в тому числі добрі вчинки людини не лишаються без винагороди, а злі — без відплати.

Обґрунтування

Раціональне обґрунтування монад Ляйбніцом містить п'ять рівнів:

1. Математичний, через числення нескінченно малих і його антиатомістичні висновки (проти матеріалістів на кшталт Епікура, Лукреція і Гасенді).
2. Фізичний, через теорію живих сил і критику Декартової динаміки, експериментальні помилки якої Ляйбніц показав безпосередньо.
3. Метафізичний, через принцип достатньої підстави, який, як бритва Оккама, не може бути нескінченно помножений і потребує початку у кожній дії.
4. Психологічний, через постулювання вроджених ідей, особливо у «Нових Пробах про Людську Здатність розуміти», які надихнули Кантову «Критику чистого розуму».
5. Біологічний, через теорію преформізму тіл і їх функціонального поділу в органічному розвитку.

Історія публікації

Побутує думка, що «Монадологію» було написано на прохання князя Ежена Савойського для роз'яснення думок, висловлених у «Теодицеї» Ляйбніца, або на прохання осіб з оточення герцога Орлеанського. Праця писалася Ляйбніцом французькою мовою, найімовірніше — у серпні-грудні 1714 року в Ганновері.

Відомо чотири варіанти праці, що слугували основою для подальших видань: чернетковий, два пізніших (зберігаються у Ганноверському архіві), і переписаний імовірно знайомим Ляйбніца, Гейнріхом Келером (зберігається у Відні). Вперше текст «Монадології» було оприлюднено у німецькому перекладі Гайнриха Келера 1720 року. Саме Келер дав праці назву «Монадологія». У 1721 з'явився латинський переклад Міхеля Ґотліба Ганша, надрукований у часописі «Acta Eruditorum» під заголовком «Principia Philosophiae, autore G.G. Leibnitio», також на основі віденського варіанту.

Французький оригінал вперше вийшов друком лише 1840 року зусиллями Йогана Едуарда Ердмана. У 1881 році Еміль Бутру видав «Монадологію» на основі двох копій з Ганноверського архіву, що містять посилання на «Теодицею».

Посилання

• Англійський переклад (1898), Роберт Латта
• Англійський переклад і коментар (1999), Джордж МкДональд Росс
• Модель Монадології (англ.), Ерік Штайнхарт

Джерела

• Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.
• Л. Озадовська. Напередвизначена гармонія // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 406. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Ґотфрид Вільгельм Ляйбніц. Монадологія (Український переклад Павла Бартусяка під редакцією Олега Хоми). Журнал Sententiae, XXVIII. — 2013. — № 1. С. 151—177.