Мовний образ

Мо́вний о́браз — комплексне відображення елементу дійсності засобами мови, вербальні відповідники ментальних образів певних предметів, абстракцій чи явищ, що формуються на основі національних концептуально-структурних канонів і лексико-семантичних особливостей відповідної мовної системи.

Сутність мовного образу

Зазвичай у лінгвістиці мовний образ розглядають у взаємозв’язку з процесами мислення та пізнання, оскільки він є найважливішою мовною сутністю, засобом художнього узагальнення дійсності, що містить інформацію про зв’язок слова, мови з культурою. Мовний образ як компонент мовної картини світу,отже, не просто передає реалії світу, але й може набувати метафоричного, символічного значення, особливо якщо це стосується його функціонування у національно-мовній та індивідуально-авторській картинах світу.

Дослідження

Над співвідношенням слова, образу та образності свого часу багато розмірковував О. Потебня. Для позначення образу вчений вживає найменувань “уявлення”, “знак”, “символ”, “засіб порівняння”, а найчастіше – “внутрішня форма”. Дослідник розглядав поетичний образ у творі і внутрішню форму у слові як один і той самий феномен свідомості, бо в основі обох лежить їхня конститутивна функція образотворення, оскільки внутрішня форма, за його словами, “центр образу, одна з його ознак, яка переважає над усіма іншими”

Х. Щепанська, яка присвятила свою розвідку проблемі розмежування понять “концепт”, “мовний образ” та “вербальний символ”, уважає,що основними в картині світу є мовні образи – “вербальні відповідники ментальних образів певних предметів, абстракцій чи явищ, що формуються на основі національних концептуально-структурних канонів і лексико-семантичних особливостей відповідної мовної системи”

Вагомий внесок у розуміння поняття образу в індивідуально-авторській картині світу зробив О. Черевченко, підкресливши, що “образ є одним з основних складників концептуальної системи мислення людини, розкриваючи те, як митець розуміє, категоризує і переосмислює світ”. Крім того, дослідник зауважив, що образ як фрагмент картини світу відіграє роль у пізнанні дійсності. Він є “результатом особливого (художньо-суб’єктивного) пізнання дійсності, яке базується, з одного боку, на притаманній носіям певної етнолінгвокультури системі асоціативносмислових зв’язків з її загальнолюдськими і національно-специфічними елементами, а з другого, – характеризується суб’єктивізацією цих елементів”

Джерела

1. Голобородько К.Ю. Когнітивна лінгвістика: дослідницький інструментарій та моделювання концептосфери митця / К. Ю. Голобородько // Науковий вісник ХДУ. Серія: “Лінгвістика” : зб. наук. праць. – Вип. IV. – Херсон, 2006. – С. 295–300.
2. Жайворонок В.В. Проблема концептуальної картини світу та її мовного відображення / В.В. Жайворонок // Культура народов Причерноморья. – № 32. – 2002. – С. 51–53.
3. Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика: деякі аспекти досліджень / В. В. Жайворонок // Мовознавство. – 2001. – № 5. – С.48–63.
4. Кононенко В.І. Концептологія в лінгвістичному аспекті / В.І. Кононенко // Мовознавство. – 2006. – № 2–3. – С. 111–117.
5. Потебня О. Естетика і поетика слова : збірник / Упоряд., вступ. ст., приміт. І.В. Іваньо, А.І. Колодної; Пер. А. Колодної. – К. : Мистецтво, 1985.
6. Щепанська Х.А. Мовний образ, концепт, вербальний символ та їх функціонування в художньому тексті. / Х. А. Щепанська // Лінгвістичні дослідження. – 2012. – Вип. 33. – С. 66–71. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/jpdf/znpkhnpu_lingv_2012_33_14.pdf

Посилання

• Образи-концепти у поетичній творчості Шевченка // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 612-655.
• Поетичний образ // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1410. — 1000 екз.

Див. також

• Мовна картина світу
• Концепт
• Наукова картина світу
• Картина світу
• Образ
• Символ