Едлінський Михайло

Едлінський, Михайло Омелянович (1859, Юшково, Могилівська губернія, Російська імперія — 17 листопада 1937, Київ, Українська РСР, СРСР) — український православний протоієрей та священник білоруського походження, був духівником усіх київських священнослужителів свого часу.

Едлінський Михайло
Народився	1859
Помер	17 листопада 1937(1937-11-17)
Alma mater	Київська духовна академія

Життєпис

Працював законовчителем в Київському першому комерційному училищі та в приватній жіночій гімназії. Мученик за віру, заарештований і розстріляний радянською комуністичною владою у 1937 році.

Після закінчення Київської духовної академії (1885) викладав в Київській семінарії предмети з церковної історії, а в 1893 році після ієрейської хіротонії став настоятелем Борисоголібського храму на Подолі і залишався там до руйнування храму в 1933 році.

У 1933 році Борисоглібський храм закрито, і отця Михаїла перевели в іншу подільську церкву — Миколая Доброго. Там отець Михаїл служив разом з отцем Олександром Глаголєвим.

Серед багатьох він був відомий своїм молитовним заступництвом. Недарма святий праведний Іоанн Кронштадський говорив паломникам з Києва: «Навіщо ви так далеко їхали, адже у вас в Києві є отець Михаїл Едлінський?»

Отець був дуже милостивий до бідних людей, і вони це відчували. Тому, коли він серйозно захворів і була викликана швидка допомога, щоби завезти його в лікарню, на церковному подвір'ї зібралась юрба бідарів, щоби провести свого улюбленого отця в лікарню, багато молилося за нього, на очах чи не у всіх були сльози.

Влітку отець Михаїл ходив у солом'яному капелюсі, на якому виднілася дірка.

Особлива духовна дружба пов'язувала його з професором-біблеїстом КДА протоієреєм Олександром Глаголєвим, настоятелем церкви Миколи Доброго. Разом вони виходили з хоругвами і хрестами на вулиці Подолу та зупиняли чорносотенні погроми. Їх заарештували майже одночасно, восени 1937 року. Обидва вони стали мучениками за віру.

Діти отця Михаїла

Геогрій — єдиний син Михайла Едлінського та його дружини Анни Миколаївни, який теж став священником. Крім нього у Михаїла було ще 6 дочок. Син Георгій був настоятелем Макаріївської церкви в Києві до своєї кончини в 1989 році.

Розстріл та мученицька смерть

Після закриття Добро-Миколаївської церкви отець Михаїл переходить в церкву Миколая Набережного. В храмі Миколая Набережного отець Михаїл прослужив до 17 жовтня 1937 року. Потім були арешт та смертний вирок. Причина — «учасник антирадянської фашистської організації церковників тихонівської орієнтації».

Отець Михаїл був під вартою в Київській тюрмі. НКВД засудило його до розстрілу. Вирок був приведений у виконання 17 листопада 1937 року в 24:00. Де поховано отця Михаїла — невідомо: або на Лукянівському кладовищі, або біля села Биківня. Йому тоді було 78 років. Нкаведисти знищили його паспорт.

Чуда зцілення та біолокації за посередництвом Михаїла Едлінського

Відомі випадки надприродного зцілення отцем Михаїлом та його білокації, коли отець Михаїл зцілив хворого від пухлини величиною з голову дитини, яка цілком зникла після того, як отець Михаїл явився хворому, погладивши живіт хворого там, де була пухлина. В той час присутні в коридорі засвідчили, що по коридору ніхто не проходив. В той час отець Михаїл служив в церкві молебень за хворого.^{[джерело?]}

Праці Едлінського

• Михайло та Георгій (його син) Едлінські «Любляче Господа серце» (К.: Дух і літера, 2004).

Посилання

• Отець Михаїл Едлінський (рос.) [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]