Миргородський похід
Миргородський похід 1633 — епізод Смоленської війни на південному театрі військових дій. Загін ратників Московського царства на чолі з воєводами Федором Бутурліним та Григорієм Аляб'євим здійснив похід на місто Миргород, в ході якого взяв миргородський «Великий острог», а потім здобув дві польові перемоги проти загонів «черкас» і «литовських людей» на королівській службі.
Передісторія ред.
На початковому етапі Смоленської війни московські війська взяли низку міст Чернігово-Сіверської землі[1], яка до Деулінського перемир'я 1618 належала Московії. У відповідь війська Речі Посполитої і запорізькі козаки, які служили їй, здійснили кілька рейдів по московські території. Найбільш успішний з них закінчився руйнуванням Валуйок, проте спроби взяти інші фортеці, такі як Бєлгород, Курськ і Путивль, провалювалися, хоча значною мірою страждала їх округи. Московська сторона, своєю чергою, здійснювала рейди на Чернігів, Батурин, Борзну, Ромни, Полтаву та інші фортеці. Однією з найважчих, але успішних експедицій став похід на Миргород восени 1633 року. Похід був підготовлений за наведенням «язиків», взятих при рейді на Срібне.
Хід подій ред.
Московський загін під командуванням Бутурліна та Аляб'єва вийшов із Путивля 27 вересня 1633 року. До його складу входили путивльські та чернігівські дворяни, діти боярські, верстанні козаки, а також донські отамани, осаули та козаки. Значну частину похідного війська становили люди з Рильська на чолі з Федором Нєпєйциним. 30 вересня він досяг Миргорода і відразу почав його штурмувати. Було взято Великий острог, в якому було вбито, поранено і захоплено в полон багато оборонців. Невеликій частині гарнізону вдалося відсидітися в «малому острожку», який царські ратники не змогли взяти, мабуть, через брак часу. Полонені розповіли, що у Лубнах знаходиться великий загін полковника Федора Пирського, посилений людьми із суміжних черкаських міст. Московити поспішно спалили стіни фортеці, вежі, двори, посад та прилеглі слободи, не ставши брати з собою навіть фортечну артилерію, яку також спалили.
На зворотному шляху за 10 км від Миргорода поблизу острожка Ручаєць царські ратники були наздогнані загоном Пирського чисельністю 3000 осіб. 1 жовтня почалася битва, в якій «черкаси» та «литовські люди» були повністю розгромлені. Було вбито полковника Пирського, урядника Турського і понад 1000 осіб, які перебували на королівській службі. Через два дні путивляни, які поверталися додому, були знову атаковані силами річпосполитців, цього разу загоном сенчан урядника Маркеєва, в якому налічувалося близько 2000 осіб. Перед боєм московські ратники змушені були вбити раніше взятих полонених. Маркеєв був відбитий, втративши понад 300 осіб убитими та пораненими, а також 50 — полоненими.
Цар Михайло Федорович висловив свою похвалу учасникам походу, які повернулися до Путивля.
Цікаві факти ред.
Молодший брат воєводи Бутурліна Василь Бутурлін в 1654 році представляв царську владу на Переяславській раді і прийняв від козаків присягу на підданство цареві, а потім воював разом з козаками проти Речі Посполитої.
Примітки ред.
- ↑ Ракитин Антон Сергеевич. Северский поход в период Смоленской войны 1632-1634 годов // Известия Саратовского университета. Новая серия. Серия История. Международные отношения. — 2012. — № 3 (21 травня).
Література ред.
- Папков А. И. Поход российских войск на Миргород осенью 1633 г. // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. 2005. № 3 (21). С. 77-79.
- Кулаковський, Петро. Українські землі під час Смоленської війни (1632—1634 рр.), Істор. Стаття, 2014. С. 107—108.
- Ракитин, А. С. Военные экспедиции путивльских служилых людей в годы Смоленской войны (1632-33 гг.) / Военно-исторический журнал. — 2013. — № 5. С. 10-12.