Миргородська порода свиней

Миргородська — порода свиней чорно-рябої масті, перша порода свиней української селекції, визнана окремою породою у 1940 році. Походить від бурих свиней, що розводилися українськими селянами до початку XX століття. Розводилася в Полтавській, Сумській, Чернігівській та Хмельницькій областях.

Миргородська
Опудало свині миргородської породи в Полтавському краєзнавчому музеї
Походження
Країна Україна Україна
Поширення Полтавська, Сумська, Чернігівська, Хмельницька області
Характерні риси
Риси чорно-рябої масті, м'ясо-сального напряму

Історія виведення ред.

Миргородську породу створено на базі місцевих поліпшених свиней, які здавна розводилися на Полтавщині й були відріддям так званих південноруських коротковухих і довговухих свиней, а також їх гібридів. Схрещування цих місцевих свиней із тваринами культурних заводських порід, а саме: беркширською, середньою й великою білою (що відбулося у 1881–1882 роках) було обмеженим з огляду на наявність останніх лише в поміщицьких господарствах. Незначний вплив на поліпшення місцевих свиней мали й земські парувальні пункти, оскільки використання свиней заводських порід було безсистемним і короткочасним.

Роботу над новою породою на основі чорно-рябих свиней Полтавщини розпочали ще в 1880-х, але тільки в 1921 році професор О. П. Бондаренко виявив кращі генотипи й продовжив спрямовану роботу зі створення нової породи. Селекційна робота завершилася реєстрацією в 1940 році окремої Миргородської породи свиней. Виведення породи відбувалося зі свиней, відібраних у Миргородському й суміжних з ним районах. Вона створена методом тривалого добору при розведенні «в собі» місцевих коротковухих свиней з беркширською і середньою білою породами, розпочатим ще в 1880 році. Пізніше були завезені великі чорні свині і кнури породи темворс.

М'який клімат лісостепової зони України, значна питома маса зелених та соковитих кормів у раціонах дали змогу створити в свиней миргородської породи високу невибагливість, резистентність, стресостійкість і здатність використовувати випас.

Сучасний стан ред.

У 1990-х роках кількість свиней миргородської породи значно скоротилася через витіснення сучасними гібридами. Тому в останні роки одним з напрямків роботи Інституту свинарства є збереження поголів'я племінного стада та унікальних властивостей даної породи. Внаслідок спалаху африканської чуми, що стався у 2018 році, поголів'я чистопородних селекційних миргородських свиней в Україні скоротилося до кількох десятків голів. Це поставило породу під загрозу зникнення[1]. Робляться спроби відновити її і знову розвести до промислового масштабу[2].

Екстер'єр, особливості породи ред.

Тварини мають міцну конституцію, глибокий і широкий тулуб, спина і поперек прямі й широкі, окістя довгі, широкі та м'ясисті. Щетина блискуча, довга й густа.

Свині високопродуктивні, скороспілі, витривалі, добре пристосовані до місцевих кормових і кліматичних умов, швидко відгодовуються.

Багатоплідність — 10—12 поросят. В 60-денному віці маса гнізда 180–190 кг. Молодняк у 6- — 7-місячному віці досягає 100 кг, витрачаючи на 1 кг приросту 4,2—4,5 кормової одиниці корму.

М'ясні якості ред.

М'ясо складає в середньому 49—54% від маси відгодованої туші, сало 37—41%. Встановлено, що в тушах миргородських свиней міститься на 16—8% більше жиру, ніж в тушах тварин великої білої породи. Найвищі м'ясні якості одержано в нащадків лінії Дніпра (племзавод імені Декабристів): довжина напівтуші — 97 см, товщина шпику на рівні 6-го — 7-го грудних хребців — 25 мм, маса задньої третини напівтуші 10,7 кг. Низький вміст вологи та наявність жирових прошарків у м'ясі свиней миргородської породи підвищують його смакові якості, забезпечують виробництво високоякісних сухих ковбас і консервів, а сало роблять придатним для тривалого зберігання, оскільки воно має високу температуру плавлення (42 °C).

М'ясо свиней миргородської породи характеризується високим показником pH — 5,91, інтенсивністю забарвлення — 66,75 од. екст., ніжністю — 8,09 сек., вологоутримуючою здатністю — 59,1%, вмістом жиру — 3,8%, золи 1,16%, протеїну — 20,59% та вологи — 74,44%.

Племінні господарства ред.

Провідними племзаводами є: імені Декабристів у Полтавській області, «Перше Травня» в Сумській області та «Мрія-1» на Чернігівщині.

Цікаві факти ред.

Щорічний фестиваль «Свято миргородської свині» проводиться в Миргороді на початку жовтня з 2010 року. На ньому готують страви з м'яса миргородської породи. Сало миргородської свині вважається еталоном сала й має ширину 4 сантиметри.

Своєю появою, порода завдячує полтавським поміщикам, що організували експорт бекону до Великої Британії. Українські бурі свині народної селекції, що давали сало відмінної якості, були низькоплідні й набирали вагу повільно (адже були пристосовані до самостійного випасання-нагулювання). Створене в 1892 році Полтавське сільськогосподарське товариство вирішило покращити їх, схрещуючи з кнурами європейських порід.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Миргородські свині під загрозою зникнення. Архів оригіналу за 28 жовтня 2008. Процитовано 22 квітня 2022. 
  2. Народилися поросята зникаючої Миргородської породи. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021. 

Література ред.

  • Рибалко В. П. та ін. Породи і породовипробування свиней в Україні: Навч. посіб./ В. М. Нагаєвич, В. П. Рибалко, В. Ш. Герасимов, М. Д. Березовський, С. В. Акімов, О. В. Пронь; За ред. В. П. Рибалка, В. М. Нагаєвича, В. І. Герасимова. — Х.:, 2005. — 94 с.

Посилання ред.