Микола Немирович
Микола Немирович (пол. Mikołaj Niemirowicz; бл. 1400 — до 1489) — державний діяч Великого князівства Литовського, Руського, Жомойтського, намісник Вітебський (1463—1466, 1469—1470), Смоленський (1467), Любецький і Мценський (1467—1470), маршалок королівський (1471).
| Микола Немирович | ||
 | ||
| Ястшембець | ||
| ||
|---|---|---|
| 1463 — 1470 | ||
| Попередник: | Начко Гінівілович | |
| Наступник: | Іван Ходкевич | |
| Народження: |
1400 Велике князівство Литовське | |
| Смерть: |
не пізніше 1489 Велике князівство Литовське | |
| Країна: | Велике князівство Литовське | |
| Рід: | Немировичі | |
| Батько: | Іван Немиря | |
Біографія ред.
Представник литовського шляхетського роду Немировичі герба Яструбець. Син боярина Великого князівства Литовського і Руського Івана Немирі, конюшого Вітовта й намісника полоцького, та його дружини Ганни. Брати — Андрій, Ян та Федір Немировичі.
Навчався у Краківському університеті (1412). Як і його брат Андрій, Микола Немирович підтримував Сигізмунда Кейстутовича у міжусобній боротьбі великокнязівську владу зі Свидригайлом Ольгердовичем.
В 1440 після загибелі великого князя литовського Сигізмунда Кейстутовича, Микола Немирович відіграв значну роль у запрошенні на литовсько-руський престол польського королевича Казимира Ягеллончика. Він користувався високою довірою нового великого князя, за що той наділив його великими маєтками, у тому числі в 1445 завітав йому Несвіж.
Навесні 1445 року Микола Немирович разом із Радзивіллом Остиковичем, Андрієм Саковичем та Захарієм Івановичем Кошкіним взяв участь у військовому поході на московські міста Козельськ, Можайськ та Верею. В 1455 він разом з литовськими панами брав участь в експедиції на Калугу. У 1456 році Миколу Немировича відправили до Польщі до короля Казимира Ягеллончика з литовськими вимогами, повідомивши королю в Ленчиці небажання литовсько-руських магнатів брати участь у польсько-тевтонській війні.
Як маршалка королівського разом із воєводою трокським Радзивіллом Остиковичем та намісником полоцьким Богданом Саковичем брав участь у 1471 році у мирних переговорах з Псковською республікою.
Він помер бездітним між 1471 та 1489 роками.
Майно ред.
Микола Немирович отримав численні маєтки від Сигізмунда Кейстутовича (зокрема Лунін та Лунинець) від Казимира Ягеллончика (зокрема 1445 року Несвіж). Він мав багато маєтків, у тому числі Рудники, Лужиці, Тугановичі, Жуховичі, Малешеве. Дідич Уселюба та Ішколдя.
Засновник кам'яного костелу Святої Трійці в Ішколді, одного з найстаріших (разом із костелом у Вселюбі) костелів у Білорусі, що збереглися до нашого часу. Документ на будівництво костел був виданий Миколою Немировичем 16 листопада 1449 року. Також Микола Немирович заснував та також обдарував костел у Несвіжі.
У 1471 році Микола Немирович заповідав село Ішколдь з навколишніми селами у довічне володіння своїй дружині Ельжбеті, після якої вони мали відійти заснованому ним Троїцькому костелу в Ішколді.
Після смерті його самого Несвіж повернувся у великокнязівський домен, а Уселюб та інші маєтки успадкували його племінники.
Література ред.
- T. Jaszczołt, Ród Niemiry z Wsielubia — Niemirowiczowie i Szczytowie herbu Jastrzębiec do połowy XVI wieku, [w:] Unia w Horodle na tle stosunków polsko-litewskich, S.Górzynski (red.), Wydawnictwo DiG, Warszawa 2015, s. 195—198
- W. Semkowicz, O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle 1413 r. [w:] w: Lithuano-Slavica Posnaniensia. Studia Historia, t. III, Poznań 1989, s. 51-52.