Мигович Іван Васильович
Іва́н Васи́льович Миго́вич (нар. 24 квітня 1945, Ужгород — пом. 12 квітня 2021, Миколаїв, Львівська область[1]) — український живописець, графік. У 2018 році увійшов до друкованого та інернет видання «Енциклопедія сучасної України».[2]
| Мигович Іван Васильович | |
|---|---|
| Народився | 24 квітня 1945 Ужгород |
| Помер | 12 квітня 2021 (75 років) Миколаїв, Львівська область |
| Поховання | Ужгород |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | живописець, графік |
| Alma mater | Українська академія друкарства |
| Вчителі | Звенигородський Віталій Борисович |
| У шлюбі з | Ганна Мигович |
| Діти | донька Олена (1970 —2000), син Віктор |
Життєпис
ред.Закінчив відділ художньої обробки дерева Ужгородського училища декоративно-прикладного мистецтва (1966; викл. В. Свида, О. Попович, В. Звенигородський).
Служба в армії (1966—1969).
Навчався у Львівському поліграфічному інституті ім. І. Федорова (1974; викл. В. Монастирський).
Працював інженером з промислової естетики Миколаївського цементного заводу (1969—1974; Львівська область); художником по дереву Закарпатського художнього фонду (1974—1979; Ужгород), заступником головного художника Закарпатського рекламно-виробничого комбінату «Торгреклама» (Ужгород, від 1979—2000).
Член творчого об'єднання професійних художників Закарпаття (1991).
Голова об'єднання художників Миколаївського району Львівської області (2002—2014).
Учасник міських, обласних, міжнародних художніх виставок від 1964, мав персональну виставку в Ужгороді (1993).
Дипломант Всеукраїнської виставки образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва (1999, Київ).
Родина
ред.Доробок
ред.Створює натюрморти, пейзажі, портрети («Міст», 1981; «Плотина», 1983; «Портрет доньки», 1989; «Доярка», 1986; «Кам'яниця», 1985; «Корзо», 1985; «Портрет юнака»,1987 та серію декоративних диньок).
Займався обробкою та художнім декоруванням динь і виготовленням жіночих прикрас, народних іграшок з дерева.
Примітки
ред.- ↑ У Миколаєві помер ужгородський митець Іван Мигович. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
- ↑ Р. І. Пилип. Миговичі (родина митців) // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=65229 [Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine.]
Нагороди
ред.- Подяка обласної державної адміністрації та обласної ради, Ужгород, 1999.
- Диплом 1-го ст. Міністерства культури і мистецтв України, Українського центру культурних досліджень за участь у Всеукраїнській виставці образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва в рамках Всеукраїнського огляду народної творчості в Палаці мистецтв «Український дім» (1999, Київ)
Література
ред.
- Сможаник В. Промовиста фантазія // Новини Закарпаття. — 1999. — № 130 (7 вер.).
- Угляренко П. Золотий наш край //Карпатський голос. — 1995. — № 2 (21 лют.). — С. 6.
- Попова Л. Світло і гармонія, доброта та щирість // Новини Закарпаття. — 1993. — № 19-20 (6 лют.). — С. 3.
- Borát.M. AIma a fájátol… // Kárpáti igaz szo. — 1997. szeptember 13., szombat — O. 12 (угор.)
- Срібна земля. Мистецький родовід // Срібна земля. — 1993. — № 15 (2 лют.).
- Нашому роду нема переводу // Зак. правда. — 1993. — № 12 (2 лют.). — С. 4.
- Виставка творів об'єднання професійних художників Закарпаття. Каталог. — Ужгород, 1991.
- Персональна виставка (сім'ї Мигович) «Нашому роду немає переводу» у Закарпатському музеї народної архітектури та побуту. — Ужгород, 1993.
- Виставка професійних художників Закарпаття. — Прага, 1991.
- Пилип Р. «Миговичі — родина митців» //«Енциклопедія сучасної України». Том 20: «Медична-Мікоян» / Редкол.: І. М. Дзюба, М. Г. Железняк та ін.; Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, Наукове товариство імені Шевченка. Київ, 2018. 688 с. (86 ум.-друк. арк.). 10 000 прим. ISBN 978-966-02-8346-6. Мигович В.І — С.364. С.325: Іл.1
- facebook.com