Мечеть Намазгох (Бухара)
Бухарський намазгох — молитовний майданчик, призначений для богослужінь у свята Рамазан-байрам і Курбан-байрам, знаходиться на південному заході Бухари. Слово «намазгох» вказує на місце, де може бути здійснений намаз, так само благопристойно, як в освяченій мечеті. Намазгох може бути кімнатою або просто молитовним килимком, які використовуються мусульманами для забезпечення собі чистого місця для молитви. Намазгох розрахований для величезного скупчення людей, що прибувають з усієї округи, і навіть військ, що знаходяться в поході, задля здійснення намазу[1]. На цьому місці намазгох було споруджено ще в IX столітті в період правління Саманідів[1].
| Бухарський намазгох | |
|---|---|
 | |
| 39°45′41″ пн. ш. 64°24′43″ сх. д. / 39.761389° пн. ш. 64.411944° сх. д. | |
| Тип споруди | мусалла |
| Розташування |
 Узбекистан, Бухара |
| Початок будівництва | 1119 |
| Кінець будівництва | 1200 |
| Стиль | бухарська архітектура |
| Належність | іслам |
| Стан | object of tangible cultural heritage of Uzbekistand |
 Світова спадщина  | |
| Ідентифікатор | 602 |
| Регіон ЮНЕСКО | Узбекистан |
  Мечеть Намазгох (Бухара) (Узбекистан) | |
 | |
 Мечеть Намазгох у Вікісховищі | |
Наразі Бухарський намазгох втратив своє первинне значення, оскільки знаходиться вже в межах міста. І роль намазгохів в Бухарській області перейшла до заміських ритуальних комплексів (Баха ад-Діна Накшбанді, Мавзолей Касим-шейха[ru] в Кармані та ін.).[1]
Історія ред.
Після ісламського завоювання святкові молитви в Бухарі проводилися на регістані, але в IX столітті на площі стало замало і за містом була споруджена мусалла, на відстані близько трьох кілометрів від центру Бухари. Там вона розташовувалася до XII століття, коли за наказом Арслан-хана: «не відходити місцевими жителям далеко від Бухари, оскільки це послаблює обороноздатність міста», було викуплено сад Шамсабад і в 1119—1120 роках на його місці було збудовано новий намазгох у вигляді стіни з обпаленої цегли довжиною приблизно 38 метрів. У стіні був
40-метровий міхраб (ніша, яка вказує розташування Мекки) з глухими арками навколо. Намазгох незначно перебудовувався в XIII та XV століттях. У XVII столітті мусалла отримала композицію монументального айвану: фронтальний корпус трьохпролітної галереї з портально-купольним об'ємом в центрі. У західну міхрабну стіну будівлі вбудували залишки первісної стіни. Одночасно замість старого дерев'яного мінбару (в ісламі «мінбар» — кафедра, з якої проголошується проповідь — «хутба») встановили цегляний. У XVI столітті стіну облицювали поливною теракотою. Міхраб мусалли щедро прикрашений різьбленим алебастром і мозаїкою, викладеною у формі цитат геометричних візерунків і написів арабською в'яззю.
Захопивши Бухару в 1220 році, з порога цієї мечеті Чингісхан проголосив: «Не загрузли б ви в гріхах, не послав би вам Бог таке покарання, як я».[2]
Див. також ред.
Джерела ред.
- ↑ а б в Дмитрий Пэйдж. Бухара. Путеводитель по архитектурным и историческим достопримечательностям. Намазгох Бухары. Международное альпинистское агентство ClimberCA. Архів оригіналу за 30 вересня 2019.
- ↑ Шукур Аскаров. Благородство Бухары // San'at : журнал. — 2003. — № 4 (30 квітня). Архівовано з джерела 30 січня 2021. Процитовано 25 січня 2021.
Література ред.
- Мухаммад Наршахи. [1] / пер. Н. Лыкошина. — Ташкент, 1897. Архівовано з джерела 3 травня 2019
- Б. В. Вейрман. Искусство Средней Азии. — 1-е изд. — М. : «Искусство», 1940. — С. 46.
- Всемирная история архитектуры в 12 томах / под ред. Н. В. Баранова. — М. : Изд-во литературы по строительству, 1969. — Т. 8. — С. 239—240. — 11500 прим.