Метод Рітца
Метод Рітца — прямий метод знаходження приблизного розв'язку крайових задач варіаційного числення. Метод названий на честь Вальтера Рітца, який запропонував його в 1909[1].
Метод полягає у виборі пробної функції, що повинна мінімізувати певний функціонал, у вигляді суперпозиції відомих функцій, які задовільняють граничним умовам. Тоді задача зводиться до відшукання невідомих коефіцієнтів суперпозиції. Просторовий оператор в операторному рівнянні, що описує крайову задачу, повинен бути лінійним, симетричним (самоспряженим) та додатньовизначеним.
Див. також ред.
Джерела ред.
- П.П. Овчинников, В.М. Михайличенко. Вища математика (Частина 2). — Техніка. — ISBN 966-575-100-X.
Зовнішні посилання ред.
Посилання в тексті ред.
- ↑ Walter Ritz (1909) "Über eine neue Methode zur Lösung gewisser Variationsprobleme der mathematischen Physik" Journal für die Reine und Angewandte Mathematik, vol. 135, pages 1–61. Available on-line at: http://gdz.sub.uni-goettingen.de/no_cache/dms/load/img/?IDDOC=261182[недоступне посилання з квітня 2019].
|
Це незавершена стаття з математики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |