Вікіпедія

Меморіал геноциду в Сребрениці

меморіальне кладовище у Боснії і Герцеговині

Меморіал геноциду в Сребрениці, офіційно відомий як Меморіал і кладовище жертв геноциду 1995 року в Сребрениці — Поточарі,[1] — меморіально-кладовищний комплекс у Сребрениці, створений на честь жертв трагедії в Сребрениці 1995 року. Жертвами — принаймні 8 372 з них — були переважно чоловіки, переважно боснійські мусульмани та деякі хорвати-католики.[2]

Srebrenica Massacre Memorial
Srebrenica–Potočari Memorial and Cemetery to Genocide Victims
Srebrenica Massacre Memorial Srebrenica–Potočari Memorial and Cemetery to Genocide Victims
Srebrenica Massacre Memorial
Srebrenica–Potočari Memorial and Cemetery to Genocide Victims
Інформація про цвинтар
44°09′29″ пн. ш. 19°18′06″ сх. д.H G O
Країна  Боснія і Герцеговина
Розташування Поточариd
Відкрито 2003
Статус memorial cemeteryd
Вебсайт srebrenicamemorial.org
Мапа
Srebrenica Massacre Memorial Srebrenica–Potočari Memorial and Cemetery to Genocide Victims. Карта розташування: Боснія і Герцеговина
Srebrenica Massacre Memorial Srebrenica–Potočari Memorial and Cemetery to Genocide Victims
Srebrenica Massacre Memorial
Srebrenica–Potočari Memorial and Cemetery to Genocide Victims
Srebrenica Massacre Memorial
Srebrenica–Potočari Memorial and Cemetery to Genocide Victims (Боснія і Герцеговина)

Передумови ред.

Трагедія в Сребрениці почалася в Поточарі, де близько 25 000 боснійських мусульманських біженців зібралися в очікуванні евакуації. 11 липня 1995 року боснійські серби на чолі з Ратко Младичем відділили боснійських чоловіків і хлопчиків — підлітків від решти натовпу, перш ніж вбити їх. Деяких жінок та дівчат ґвалтували і вбивали. Голландські миротворці ООН, дислоковані в Сребрениці (Голландбат), не змогли зупинити різанину, незважаючи на те, що мали штаб-квартиру в місті. Загалом у Поточарі було вбито близько 1200 невинних людей до евакуації вцілілих до Тузли.

У жовтні 2000 року Вольфганг Петріч, Верховний представник щодо Боснії й Герцеговини, заявив, що земля в Поточарі буде перетворена на меморіал та кладовище для жертв геноциду.[3] У травні 2001 року було створено фонд для нагляду та фінансування будівництва Меморіалу геноциду в Сребрениці. Через два місяці було встановлено камінь-фундамент для меморіалу. У липні 2002 року у заході взяли участь близько 20 000 учасників. Перші 600 жертв були поховані на новому кладовищі в березні 2003 року.

Відкриття ред.

Комплекс меморіальних кладовищ, який коштував 5,8 мільйона доларів, був оплачений пожертвами приватних груп та урядів. США виділили на проект 1 мільйон доларів.[4][5] Меморіал був відкритий 20 вересня 2003 року колишнім президентом США Біллом Клінтоном, який був президентом США під час більшої частини Боснійської війни і очолював Дейтонську мирну угоду.

Ювілеї ред.

5 липня 2005 року боснійсько-сербська поліція виявила дві бомби на місці пам'ятника за кілька днів до церемонії з нагоди 10-ї річниці різанини, коли під час церемонії мали бути поховані 580 ідентифікованих жертв, і очікувалося для участі понад 50 000 людей, у тому числі міжнародних політиків та дипломатів. Бомби спричинили б масові людські жертви і мали на меті втягнути регіон у подальше кровопролиття.[6][7]

11 липня 2007 року до 12-ї річниці зібралося 30 000 людей. 12 липня 2007 р., на наступний день після 12-ї річниці трагедії та поховання ще 465 жертв, група чоловіків, одягнених у форму, пройшла вулицями Сребрениці. Усі вони носили значки військових частин, які вчинили різанину в липні 1995 року[8][9].

11 липня 2012 року, до 17-ї річниці, близько 30 000 людей відвідали церемонію, тоді були перепоховані 520 нових ідентифікованих жертв. Близько 7000 осіб, у тому числі частина тих, хто вижив, вийшли на триденний, довжиною 110 кілометрів, марш, щоб відзначити марш 15 000 боснійців, які втекли після того, як місто впало під армію боснійських сербів.[10] Рабин Артур Шнайєр із синагоги «Парк Схід» у Нью-Йорку виступив із промовою біля Меморіалу.[11] У Хорватії парламент Хорватії провів хвилину мовчання, а промову виголосив Неджад Ходжич, представник боснійської громади в Хорватії.[12] У Чорногорії парламент Чорногорії, форум боснійських неурядових організацій та Альянс ветеранів та антифашистів Другої світової війни провели пам'ять у меморіальному парку Побрежжя в Подгориці .[13] Сербська громадська організація «Жінки в чорному» зібралась у Белграді на виставу «Ми ніколи не забудемо геноцид у Сребрениці».[14] Президент США Барак Обама заявив, що «Сребрениця назавжди буде асоціюватися з одними з найтемніших актів 20 століття».

17 листопада 2012 року різні групи ветеранів війни з Боснії та Герцеговини, Сербії та Хорватії відвідали меморіал та вшанували пам'ять.[15][16]

Колективні поховання щороку проводяться також з 2012 року, як і раніше; двадцять друге  вшанування пам'яті 11 липня 2017 року, коли останки нової ідентифікації 71 жертви були поховані в Меморіальному центрі.[17]

Галерея ред.

  •  
    Могили в Srebrenica–Potočari (2005)
  •  
    Кладовище (2008)
  •  
    Надгробки (2009)
  •  
    Стіна імен, з дощовими хмарами на задньому плані (2009)
  •  
    Частина мармурової стіни з іменами вбитих жертв (2009)
  •  
    Невизначена кількість людей, убитих в результаті геноциду (2009)

Примітки ред.

  1. ↑ Schwarz-Schilling, Christian (25 червня 2007). Decision Enacting the Law on the Center for the Srebrenica-Potocari Memorial and Cemetery for the Victims of the 1995 Genocide. OHR. Архів оригіналу за 6 June 2011.
  2. ↑ Find a Grave: Srebrenica-Potočari Memorial and Cemetery. Архів оригіналу за 22 квітня 2013. Процитовано 13 квітня 2021.
  3. ↑ Nettelfield, Lara J. (17 травня 2010). Courting Democracy in Bosnia and Herzegovina. ISBN 9780521763806. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2015.
  4. ↑ Clinton to open Srebrenica memorial. BBC. 4 серпня 2003. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 13 квітня 2021.
  5. ↑ Clinton unveils Bosnia memorial. BBC. 20 вересня 2003. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 13 квітня 2021.
  6. ↑ Irena Knezevic, Irena Knezevic (6 липня 2005). Bombs found in Srebrenica. The Guardian. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 13 квітня 2021.
  7. ↑ Explosives Found at Srebrenica Memorial. FOX News. 5 липня 2005. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 13 квітня 2021.
  8. ↑ Aide-Mémoire 7th Session of the UN Human Rights Council (PDF). Society for Threatened Peoples. 21 лютого 2008. Архів оригіналу (PDF) за 19 July 2011.
  9. ↑ Voloder, Vanda (12 липня 2007). Četnici bili u Srebrenici, ali policija nije reagirala. 24 sata. Архів оригіналу за 13 November 2009.
  10. ↑ Hopkins, Valerie (11 липня 2012). Marchers Form 'Living Monument' to Horror of Srebrenica. Balkan Insight. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 квітня 2021.
  11. ↑ Cerkez, Aida (11 липня 2012). Bosnians bury 520 Srebrenica genocide victims. The Guardian.
  12. ↑ Pavelic, Boris (11 липня 2012). Croatia Pays Tribute to Srebrenica Victims. Balkan Insight. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 13 квітня 2021.
  13. ↑ Milosevic, Milena (12 липня 2012). Montenegro Commemorated Srebrenica Genocide. Balkan Insight. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 13 квітня 2021.
  14. ↑ Ristic, Marija (11 липня 2012). Belgrade Women Honour Srebrenica Victims. Balkan Insight. Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 13 квітня 2021.
  15. ↑ Balkan war veterans from opposite sides pay respect to Bosnia's Srebrenica massacre victims. Washington Post. 17 листопада 2012.[недоступне посилання]
  16. ↑ Ratni veterani iz Srbije odali počast žrtvama genocida u Srebrenici. Radio Free Europe / Radio Liberty. 18 листопада 2012. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 13 квітня 2021.
  17. ↑ Niksic, Sabina (11 липня 2017). Bosnia: thousands mark 22 years since Srebrenica massacre. Srebrenica: ABC News. The Associated Press. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 12 липня 2017.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Меморіал_геноциду_в_Сребрениці&oldid=41922191