Вікіпедія

Мельниченко Сергій Володимирович

український фотограф, танцюрист, майстер спорту міжнародного класу з бальних танців

Сергій Володимирович Мельниченко (нар. 26 жовтня 1991, Миколаїв, Україна[1][2]) — український фотограф, танцюрист, майстер спорту міжнародного класу з бальних танців (2005)[3]. Засновник платформи концептуальної та арт фотографії «MYPH» (2018, Mykolaiv Young Photographers)[4][2]. Член творчого об'єднання «Українська фотографічна альтернатива» (2012)[2].

Сергій Мельниченко
Сергій Володимирович Мельниченко
Народився 26 жовтня 1991(1991-10-26) (32 роки)
м. Миколаїв, Україна
Країна  Україна
Діяльність фотограф
Alma mater Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова
Сайт melnitchenko.com
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мельниченко.

У 2017 році став першим українцем, який отримав німецьку премію «Leica Oskar Barnack Award Newcomer»[5][6][7].

Життєпис ред.

Сергій Мельниченко народився 26 жовтня 1991 року в Миколаєві.

З підліткового віку займався танцями, виступав за кордоном, зокрема, в Китаї[2].

Закінчив Національний університет кораблебудування ім. адмірала Макарова (2014, спеціалізація — інженер комп'ютерних систем)[3].

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року почав волонтерити[8][9].

Творчість ред.

Фотографією захопився в 2009 році[10][2][3].

У 2012 році переосмислив власний підхід до художньої практики після спілкування з представником Харківської школи фотографії Романом Пятковкою[5][10][11].

Автор серій «Шварценеггер — мій кумир» (2012, 2020; видана однойменна книга[12][2][13][4]), «Полароїди з Китаю» (2015)[14], «Від заходу до світанку» (2015—2017, 2018; видана однойменна книга)[15], «Пасажири» (2017)[16], «Молоді та вільні» (2017—2021)[17][18], «Фундаментальні космічні дослідження голої сингулярності» (2019—2021)[19] та інших.

Роботи опубліковані в «DailyMail»[20], «The Sun»[21], «The Independent Photographer»[22], «Fisheye Magazine»[23][24].

Світлини перебувають у приватних та публічних колекціях США, Китаю, України, Польщі, Франції, Німеччини, Бельгії, Росії, Литви, Чехії, Японії, Нідерландів, Італії, Швейцарії[3].

Нагороди ред.

  • 2023 — номінація на Foam Paul Huf Award (Амстердам, Нідерланди)[3];
  • 2022 — член Європейської платформи для фотографів «FUTURES», номінований ISSP, Рига, Латвія (Амстердам, Нідерланди)[3];
  • 2022 — 16 робіт переходять у постійну публічну колекцію фонду «Alexander Tutsek-Stiftung» (Мюнхен, Німеччина)[3];
  • 2020 — номінація на Foam Paul Huf Award (Амстердам, Нідерланди)[3];
  • 2017 — премія «Leica Oskar Barnack Newcomer Award 2017» (Берлін, Німеччина) — за серію «Залаштунки»[25][4][6];
  • 2017 — I місце в національній премії «Фотограф року 2016», категорія «Street Professional» (Київ)[3];
  • 2015 — шорт-лист Премії Pinchuk Art Center (Київ)[3];
  • 2013 — шорт-лист фестивалю Krakow Photomonth (Краків, Польща)[3];
  • 2013 — I місце міжнародного конкурсу «Золота камера 2012», номінація «Концептуальна фотографія», аматорська (Київ)[3];
  • 2013 — переможець конкурсу «Фотограф року 2012», номінація «Серія року (образотворче мистецтво)» (Київ)[3].

Виставки ред.

Персональні виставки[3]:

  • 2012 — Цвяхи, Кривий Ріг, Україна;
  • 2013 — Шварценеггер — мій кумир, Львів, Україна;
  • 2013 — Шварценеггер — мій кумир, Краківський фестиваль «Фотомісяць», Краків, Польща;
  • 2014 — Уявні кохання, Closer — Київ, Україна;
  • 2014 — Уявні кохання, Одеський музей сучасного мистецтва «Артерія», Одеса, Україна;
  • 2014 — Шварценеггер — мій кумир, Fiebre Galería, Буенос-Айрес, Аргентина;
  • 2014 — Презентація артбуку в рамках програми приватних резиденцій «Проєкт розширеної історії Музичі», Київ, Україна;
  • 2014 — Шварценеггер — мій кумир, Off_Festival Bratislava 2014, Братислава, Словаччина;
  • 2014 — Військовий комісаріат, Estudio С, Вальдівія, Чилі;
  • 2015 — Уявні кохання, фотофестиваль в Ландскроні, Ландскрона, Швеція;
  • 2017 — За лаштунками, галерея «Trzecie Oko», Краків, Польща;
  • 2017 — За лаштунками, Миколаїв, Україна;
  • 2017 — «Paris Photo 2017», За лаштунками/Leica Oskar Barnack Award 2017, Париж, Франція;
  • 2017 — Playday, Face Foundation / Миронова Галерея, Київ, Україна;
  • 2018 — За лаштунками, Галерея Клода Самюеля, Париж, Франція;
  • 2018 — Самотність онлайн і полароїди з Китаю, галерея Piekno Panie, Люблін, Польща;
  • 2018 — Самотність онлайн, SomoS Art Gallery, Берлін, Німеччина;
  • 2018 — Тільки зараз, тільки ніколи, Face Foundation, Київ, Україна;
  • 2018 — За лаштунками, Європейський місяць фотографії, Galéria Michalský dvor, Братислава, Словаччина;
  • 2019 — Leica Gallery London, Лондон, Велика Британія;
  • 2019 — Шварценеггер — мій кумир, Музей Харківської школи фотографії, Харків, Україна;
  • 2019 — Від заходу до світанку, f22 foto space, Гонконг, Китай;
  • 2020 — Молоді та вільні, Leica 6×7 Gallery, куратор Адам Мазур, Варшава, Польща;
  • 2021 — Фундаментальні космічні дослідження голої сингулярності, галерея Vasli Souza, Осло, Норвегія;
  • 2022 — Молоді та вільні? / Метагерої, галерея Естер Окада, Токіо, Японія;
  • 2022 — Фундаментальні космічні дослідження голої сингулярності з Мітею Фенечкіним, галерея «Асортіментна книга», Івано-Франківськ, Україна.

Примітки ред.

  1. ↑ Сергій Мельниченко // Миколаївська обласна бібліотека для юнацтва.
  2. ↑ а б в г д е Сергій Мельниченко. Moksop (укр.). Процитовано 15 березня 2023.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р About. Sergey Melnichenko (англ.). Процитовано 15 березня 2023.
  4. ↑ а б в Костянтин Дорошенко (30 жовтня 2022). Мельниченко — мій кумир. Про фотовиставку школи MYPH у світлі смартфонів і ліхтариків. УП. Життя (укр.). Процитовано 15 березня 2023.
  5. ↑ а б Євген Цимбалюк (11 грудня 2018). Переможець фотоконкурсу Leica Сергій Мельниченко: «Офігенна картинка та, про яку говориш: чому я до цього не додумався?». УП. Життя (укр.). Процитовано 15 березня 2023.
  6. ↑ а б Sergey Melnitchenko — winner Leica Oskar Barnack Award Newcomer 2017. Leica Oskar Barnack Award (англ.). Процитовано 19 листопада 2022.
  7. ↑ Український фотограф-любитель виграв одну з найпрестижніших фотопремій світу на YouTube // ТСН. — 2018. — 2 лютого.
  8. ↑ Олександр Лютий (12 червня 2022). Мистецтво в дії: як український фотограф наближає перемогу України. Ukraїner (укр.). Процитовано 15 березня 2023.
  9. ↑ Анастасія Яворська (25 жовтня 2022). Мистецтво під час війни: чому варто відвідати виставку «Молода Миколаївська Фотографія». Vogue (укр.). Процитовано 15 березня 2023.
  10. ↑ а б Сергій Мельниченко: «Для мене фотографія — це не миттєвість. Це цілий процес». Postimpreza (укр.). Процитовано 19 листопада 2022.
  11. ↑ Нічна вахта. www.nrcu.gov.ua. Процитовано 19 листопада 2022.
  12. ↑ Мельниченко Сергій. Мітєц (укр.). Процитовано 15 березня 2023.
  13. ↑ Шварценеггер — мій кумир. ART Ukraine. Процитовано 19 листопада 2022.
  14. ↑ Палінчак, Михайло (2 грудня 2021). 247 поляроїдів Сергія Мельниченка. Untitled (укр.). Процитовано 19 листопада 2022.
  15. ↑ Від заходу до світанку Сергія Мельниченка. Untitled (укр.). 5 липня 2021. Процитовано 15 березня 2023.
  16. ↑ Passengers. Sergey Melnitchenko (амер.). Процитовано 19 листопада 2022.
  17. ↑ Foster, Alasdair (3 грудня 2021). Sergey Melnitchenko: Young and Free?. ~ Talking Pictures ~ (амер.). Процитовано 19 листопада 2022.
  18. ↑ BISHKO, PAVLO (18 грудня 2020). Молоді, але чи вільні? Проєкт Сергія Мельниченка — у «Рівні цензури». Заборона (укр.). Процитовано 19 листопада 2022.
  19. ↑ Палінчак, Михайло (4 листопада 2020). Фундаментальні космічні дослідження голої сингулярності Сергія Мельниченка. Untitled (укр.). Процитовано 19 листопада 2022.
  20. ↑ 'Transvestites, girls bathing in tubs of beer and VERY drunk actors': Fascinating pictures capture the wild nightlife inside China's dance club. DailyMail (англ.). 4 серпня 2017. Процитовано 15 березня 2023.
  21. ↑ Ellie Cambridge (3 серпня 2017). Inside the seedy world of China’s underground vice clubs where prostitution is rife and strippers bathe in tubs of beers for drunken punters (англ.). Процитовано 15 березня 2023.
  22. ↑ Behind the scenes. The Independent Photographer (англ.). 16 серпня 2017. Процитовано 15 березня 2023.
  23. ↑ Ukraine, l’année où tout a basculé vue par les photographes d’Alarming Beauty. Fisheye Magazine (фр.). Процитовано 14 березня 2023.
  24. ↑ Incantations ukrainiennes. Fisheye Magazine (фр.). Процитовано 14 березня 2023.
  25. ↑ Українець показав, що відбувається за лаштунками китайських нічних клубів. Gazeta.ua (укр.). 12 грудня 2017. Процитовано 15 березня 2023.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мельниченко_Сергій_Володимирович&oldid=39656361