Мелетій Білинський
Мелетій Білинський (хресне ім'я Михайло; 4 березня 1921, Товстобаби (нині с. Високе, Чортківського району Тернопільської області — 28 березня 2015, Варшава, Польща) — український церковний діяч у Польщі, ієромонах-василіянин, протоігумен василіянської провінції у Польщі (1985—1989).
| о. Мелетій Білинський, ЧСВВ | |
|---|---|
 | |
| Народився |
4 березня 1921 Високе, Чортківський район, Україна |
| Помер |
28 березня 2015 (94 роки) Варшава, Республіка Польща |
| Поховання | Бруднівський цвинтарd |
| Місце проживання |
Добромиль Червоноград Ярослав Венґожево Варшава |
| Діяльність | ієромонах, педагог |
| Alma mater | Місійний інститут імені святого Йосафата і Люблінський католицький університет |
| Титул | протоігумен польської провінції Покрови Пресвятої Богородиці |
| Термін | 1985—1989 |
| Попередник | о. Йосафат Романик |
| Наступник | о. Василь Медвіт |
| Батько | Йосиф |
| Мати | Сильвестра |
| Нагороди |
 |
Життєпис ред.
Народився 4 березня 1921 року в с. Товстобаби (нині с. Високе, Чортківського району Тернопільської області) в сім'ї Йосифа і Сильвестри Білинських. Був наймолодшим із чотирьох дітей. Після початкової школи в рідному селі, вступив до Місійного інституту ім. святого Йосафата при монастирі отців василіян у Бучачі. 29 серпня 1935 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Крехівський монастир, де 25 квітня 1937 року склав перші обіти. У 1937 році розпочав у Добромилі студії гуманстики, які змушений був перервати через прихід радянських визволителів. Першу радянську окупацію перебув удома в рідному селі. У 1941 році повернувся до монастиря в Кристинополі, де упродовж наступних п'яти років вивчав філософію і богослов'я. 27 вересня 1942 року в Кристинополі склав вічні обіти. Священничі свячення отримав 3 вересня 1944 року з рук преосвященного владики Никити Будки в Соборі святого Юра у Львові[1].
Після закінчення Другої світової війни опинився в Польщі. Комуністична влада Польщі забороняла богослужіння в греко-католицькому обряді, тому о. Мелетій Білинський служив сотрудником у римо-католицьких парафіях, спершу в Нєґові б. Вишкова, а потім у 1950—1968 та 1971—1978 роках у Старому Курові, неподалік міста Ґожув Вєлькопольскі. В 1968—1970 роках служив в греко-католицькому душпастирстві в Ярославі, а від 1978 року в Тшебятові і Свідвіні. У 1968—1971 роках студіював пасторальне богослов'я в Люблінському Католицькому Університеті (KUL)[1].
У 1982—1985 роках був настоятелем монастиря у Венґожеві, звідки обслуговував греко-католицькі парафії у Венгожеві й околицях. З 1985 до 1989 року був протоігуменом василіянської Провінції у Польщі, а воднораз парохом варшавської парафії. Після закінчення цього служіння коротко служив у Венгожеві, відтак в Ольштині, а в 1991 році переїхав до Варшави, де був учителем літургіки і церковного співу, духівником і сповідником для василіянських студентів. Паралельно виконував служіння провінційного економа, провінційного консультора (радника) і протоконсультора, а від 1998 року — консультора і економа Варшавського монастиря[1].
На початку 2000-них років почав втрачати зір, тому його служіння обмежилося до відправи Літургії і слухання сповідей, а потім лише до приватної молитви. Помер 28 березня 2015 року у Варшаві[1], похований 2 квітня у гробниці отців василіян на кладовищі Брудно у Варшаві[2].
Нагороди ред.
- Медаль «Pro Ecclesia et Pontifice» (1994 рік)[1]
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Упокоївся у Господі світлої пам’яті: ієромонах Мелетій Білинський ЧСВВ | Archidiecezja Przemysko-Warszawska Kościoła Greckokatolickiego w Polsce (pl-PL) . 28 березня 2015. Процитовано 14 серпня 2023.
- ↑ Похорон св. п. о. Мелетія Михайла Білинського, ЧСВВ | Archidiecezja Przemysko-Warszawska Kościoła Greckokatolickiego w Polsce (pl-PL) . 8 квітня 2015. Процитовано 14 серпня 2023.
Посилання ред.
- Упокоївся у Господі світлої пам'яті: ієромонах Мелетій Білинський ЧСВВ // Archidiecezja Przemysko-Warszawska Kościoła Greckokatolickiego w Polsce [дата доступу 14 серпня 2023]
- о. Мелетій Білинський (фотогалерея) // bazylianie.pl [дата доступу 14 серпня 2023]