Мелані Гріффіт

американська акторка

Ме́лані Ґрі́ффіт (англ. Melanie Griffith, нар. 9 серпня 1957, Нью-Йорк) — американська акторка та блогерка.

Мелані Ґріффіт
англ. Melanie Griffith
Ім'я при народженні Melanie Richards Griffith
Народилася 9 серпня 1957(1957-08-09)[1][3][…] (66 років)
Мангеттен, Нью-Йорк, США[1]
Громадянство США США
Діяльність акторка
Alma mater Акторська студія Стелли Адлерd, St. Cyril of Jerusalem Church and Schoold і Голлівудська професійна школаd
Роки діяльності 1969 — тепер. час
У шлюбі з Антоніо Бандерас, Дон Джонсон, Стівен Бауер і Дон Джонсон
Діти Дакота Джонсон і Stella Banderasd
Батьки Пітер Ґріффітd
Тіппі Гедрен
Брати / сестри Tracy Griffithd
IMDb ID 0000429
Нагороди та премії
«Золотий глобус» (1975), (1989)

CMNS: Мелані Ґріффіт у Вікісховищі

Життєпис ред.

Єдина дитина акторки та фотомоделі Тіппі Гедрен, що має шведське, німецьке та норвезьке походження, також — старша дитина Пітера Гріффіта, що має англійське походження. Її мати прославилася роллю у фільмі Гічкока «Птахи». Батьки розлучилися, коли їй було 4 роки. Її батько вступив у повторний шлюб, в якому у нього народилися двоє дітей: акторка Трейсі Гріффіт (відома за роллю у фільмі «Табір вічних снів 3») і художник з декорацій Клей Гріффіт.

Першою роллю Мелані став рекламний ролик, в якому вона знялася у віці 9 місяців. Маючи кілька дрібних ролей, Мелані отримує серйозну роль у фільмі Артура Пенна «Нічні ходи» (1975).

Через наркотики кар'єра Гріффіт перервалася майже на 10 років. Її повернення почалося завдяки фільму Браяна Де Пальма «Двійник тіла». Цей фільм привів її до зіркової ролі у фільмі «Дика штучка». Наступним кроком до загального визнання став фільм «Ділова дівчина». За цю роль вона отримала «Золотий глобус» як найкраща комедійна акторка і була номінована на премію «Оскар». Ще один фільм, «Двоє — це занадто» (1995).

Знімається Гріффіт і в телевізійних проєктах. У 1999 році компанія кабельного телебачення HBO запросила її на роль у телефільмі «Проєкт 281», за яку пізніше вона отримала приз «Еммі» у номінації «Найкраща акторка другого плану». Також Гріффіт брала участь і в інших телепроєктах.

У 2003 році Гріффіт дебютувала в мюзиклі «Чикаго» в ролі Роксі. Попри те, що Гріффіт тільки нещодавно почала співати й танцювати, вона отримала «колонку» театрального критика в «Нью-Йорк Таймс».

Мелані Гріффіт підтримує багато громадських організацій. В їх число входять: Дитячий фонд ООН, Oceana, Нью-Йоркська організація «Робін Гуд».[5]

Особисте життя ред.

Гріффіт була у шлюбі чотири рази. Недовго її чоловіком був Дон Джонсон в 1976 році. Після цього вона покохала Стівена Бауера в 1980 році, і в 1987 році розлучилася. У 1989 році повторно одружилася з Джонсоном і через 7 років, в 1996 році, вони знову розлучилися. Мелані Гріффіт кинула Джонсона заради Антоніо Бандераса, з яким одружилася у тому ж році. Пара розлучилася 2015 року.

Народила трьох дітей у кожному з шлюбів: Олександр Гріффіт Бауер (нар. 1985 р.); Дакота Мей Джонсон (нар. 1989 р.) і Стела дель Кармен Бандерас Гріффіт (нар. 1996 р.). Дакота пішла шляхом матері і в 2006 році стала Міс «Золотий глобус» на церемонії кінофестивалю «Золотий глобус» (Мелані Гріффіт була Міс «Золотий Глобус» у 1975 році).

Нагороди та номінації ред.

Премії «Оскар» ред.

Премії BAFTA ред.

Премії «Золотий глобус» ред.

Премії «Еммі» ред.

Премії AFI Award ред.

Премії Золота малина ред.

Фільмографія ред.

Рік Українська назва Оригінальна назва Персонажка
1975 Нічні ходи Night Moves Деллі Грастнер
1975 Басейн потопельників The Drowning Pool Скайлер Деверо
1975 Посмішка Smile Карен Лов
1977 Сад Gan, Ha Молода дівчина
1977 Один на одного One on One Автостопниці
1977 Розважальна поїздка Joyride Сюзі
1978 Тато, я не люблю так робити Daddy, I Don't Like It Like This Дівчина в номері готелю
1978 Сталевий ковбой Steel Cowboy Джонні
1981 Рик Roar Мелані
1981 Підземні тузи Underground Aces Люсі
1981 Творець зірок The Star Maker Дон Барнетт Янгблад
1981 Тепер вона в армії She's in the Army Now Рядовий Сілви Ноулл
1981 Золоті ворота Golden Gate Карен
1984 Місто страху Fear City Лоретта
1984 Підставне тіло Body Double Боді Голлі
1985 Альфред Хічкок представляє Alfred Hitchcock Presents Дівчина (сегмент «Чоловік з півдня»)
1986 Дика штучка Something Wild Одрі Ханкеля, також відома, як Лулу
1987 Вишня 2000 Cherry 2000 Едіт 'Е.' Джонсон
1988 Війна на бобових поле в Мілагро The Milagro Beanfield War Флоси Девайн
1988 Грозовий понеділок Stormy Monday Кейт
1988 Ділова дівчина Working Girl Тесс Макгілл
1990 Жінки і чоловіки: Історії спокушання Women and Men: Stories of Seduction Хедлі
1990 Сильні духом In the Spirit Лурін
1990 Тихоокеанські висоти Pacific Heights Патті Палмер
1990 Багаття марнославства The Bonfire of the Vanities Марія Раскін
1991 Рай Paradise Лілі Рід
1992 Світло в темряві Shining Through Лінда Восс
1992 Чужа серед нас A Stranger Among Us Емілі Іден
1993 Уроки любові (Не вчора народилася) Born Yesterday Біллі Дон
1994 Дрібниця (Кишенькові гроші) Milk Money Ві
1994 Без дурнів Nobody's Fool Тобі Роубак
1995 Дівчата з Дикого Заходу Buffalo Girls Дора Дюфран
1995 Час від часу Now and Then Тіна 'Тіні' Терселл
1995 Двоє — це занадто Two Much Бетті Кернер
1996 Скеля Малголланд Mulholland Falls Катерин Гувер
1997 Інший день в раю Another Day in Paradise Сід
1997 Лоліта Lolita Шарлотта Хейз
1998 Змова Shadow of Doubt Кітт Деверекс
1998 Знаменитість Celebrity Ніколь Олівер
1999 Жінка без правил Crazy in Alabama Лусілл Вінсон
1999 Проєкт 281[en] RKO 281 Маріон Дейвіс
2000 Божевільний Сесіл Б. Cecil B. DeMented Хоні Уітлок
2000 Лулу назавжди Forever Lulu Лулу Макафі
2001 Коледж Tart Дайан Мілфорд
2003 Ніч, яку ми назвали днем The Night We Called It a Day Барбара Маркс
2003 Спритні руки Shade Єва
2003 Темп Tempo Сара
2005 Фатальне спокушання Heartless Міранда Уеллс
2006 Have Mercy
2010 Воруши ластами! Sammy's Adventures Озвучка

Примітки ред.

  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #122510135 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Discogs — 2000.
  4. Internet Broadway Database — 2000.
  5. Jane Fonda hilariously photobombs Melanie Griffith and Carly Simon. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 8 серпня 2016.

Посилання ред.