Вікіпедія

Медард Нуайонський

католицький і православний святий, єпископ Нуайону, святитель

Медард Нуайонський (фр. Médard de Noyon) — католицький і православний святий, єпископ Нуайону, святитель.

Медард Нуайонський
Народився 470
Салансі
Помер 8 червня 560(0560-06-08)
Нуайон
У лику святий
Медіафайли на Вікісховищі

Життєпис ред.

Святий Медард народився близько 470 року[1] (за іншими даними — близько 456 року[2]) в Салансі поблизу Нуайона. Його батько, Нектарій (фр. Nectard, Nectaire), походив із франків; мати, Протагія (фр. Protagie), — з галло-римлян[3][4]. Вона була християнкою і навернула чоловіка в християнську віру.

Згідно з пізньою легендою, братом-близнюком Медарда був святий Гільдард, єпископ руанський[5]. Про це йдеться, зокрема, у Житії святого Медарда, складеному Псевдо-Фортунатом. Згодом інформація про спорідненість святих перейшла в пізнішу житійну літературу, а також у проповіді, гімни, мартирологи та знамениту «Золоту легенду»[5].

З юних років Медард вирізнявся благочестям. За переказами, одного разу він віддав одяг сліпому; іншого разу він подарував мандрівникові коня, який належав його батькові. Жителі села нерідко зверталися до нього за порадою[3].

Спочатку він відвідував сільську школу; потім продовжив навчання у Вермандуа та Турне[3]. У Вермандуа його помітив місцевий єпископ; після його смерті в 530 році Медард зайняв його місце. Висвячення звершив святий Ремігій Реймський[3]. 531 року Медард переселився до Нуайона і зробив його центром єпархії. Згодом Медард став також єпископом Турне[6]. У Турне він висвятив у черниці-дияконеси королеву франків Радегунду.

Святий Медард помер 8 червня 560 (за іншими джерелами — близько 558[1]). Король франків Хлотар I не дозволив поховати його ні в Нуайоні, ні в Турне: він власноруч забрав тіло і відніс його до своєї столиці — Суассона[3]. 557 року на місці його могили збудовано абатство (нині не існує)[7] .

Пам'ять ред.

 
Святий Медард на гербі Люденшайда

Святий Медард — один із найшанованіших французьких єпископів. Його пам'ять відзначають 8(21) червня[8].

У Франції на честь святого Медарда названо 58 населених пунктів[2]. Ім'я святого Медарда носить церква у Латинському кварталі Парижа. Однойменні церкви також існують у багатьох інших містах Франції.

Святого також шанують у Німеччині, де в різних містах зберігають частинки його мощей[8]. Святого Медарда вважають офіційним покровителем міста Люденшайд у землі Північний Рейн-Вестфалія, на гербі якого його зображено[9].

В Англії, в Лінкольнширі, є храм, присвячений обом святим братам — Медарду та Гільдарду. Це єдина церква у Великій Британії, яка носить їх ім'я [10].

Медарда також вважають покровителем селян, виноробів, пивоварів та ув'язнених. Йому приписують захист від негоди, зубного болю та психічних захворювань[8]. У Німеччині існує безліч селянських прикмет, пов'язаних з ім'ям святого Медарда[9]. У Франції Медарда прозвано "дощовим святим" (фр. Saint-pluvieux): вважається, що якщо 8 червня йтиме дощ, то він йтиме ще 40 днів[11].

У мистецтві святого Медарда зазвичай зображують з орлом над головою: за легендою, одного разу цей птах захистив його своїми крилами від дощу[6]. Існує також традиція зображати його усміхненим, зі серцем у лівій руці[9].

Примітки ред.

  1. ↑ а б Médard (notice de personne). BNF. Архів оригіналу за 16 червня 2022. Процитовано 5 січня 2018.
  2. ↑ а б Jacques Baudoin. Saint Médard // Grand livre des saints: culte et iconographie en Occident. — Editions Créer, 2006. — P. 358.
  3. ↑ а б в г д Paroisse Saint-Médard.
  4. ↑ Sabine Baring-Gould, 1874, с. 79.
  5. ↑ а б В.С. Ярных. Гильдард // Православная энциклопедия под редакцией Патриарха Московского и всея Руси Кирилла. — Т. 11. — С. 475.
  6. ↑ а б Sabine Baring-Gould, 1874, с. 80.
  7. ↑ Abbaye Saint-Médard. Soissons, Aisne. Data.bnf.fr. Архів оригіналу за 6 січня 2018. Процитовано 5 січня 2018.
  8. ↑ а б в Медард Нуайонский. 21 июня.
  9. ↑ а б в Medardus von Noyon. Ökumenisches Heiligenlexikon. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 5 січня 2018.
  10. ↑ About St Medards and St Gildards. Архів оригіналу за 6 січня 2018. Процитовано 5 січня 2018.
  11. ↑ La Saint-Médard: un dicton fiable?. La chaîne météo. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 5 січня 2018.

Література ред.

  • [1] — М., 2010. — С. 93—94. Архівовано з джерела 23 лютого 2022
  • Sabine Baring-Gould. S. Medard, B. of Noyon // [2] — J. Hodge, 1874. — Т. 6. — P. 79—81. Архівовано з джерела 16 червня 2022

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Медард_Нуайонський&oldid=41327044