Маєток Прянішнікових (Рогізне) — історичний комплекс розташований на березі р. Рогізна у селищі Рогізному Сумського району Сумська області.

Садиба Прянишникова
Садиба Прянишникова

До його складу входили: палац, будинок для челяді, господарські будівлі, парк, церква, родовий склеп, економії (цукровий завод, винокурня, скотарня, паровий млин, селітряний завод, цеглообпалювальна піч).

Історія ред.

Перша згадка про село датується 24 квітня 1703 року. В цей день Андрієм Герасимовичем Кондратьєвим «на вершинь р. Рогозной купленой рыбный ставь и хуторь и борной ухожей, что куплень у Козьмы Сенецкаго»[1].

До 1765 року маєток знаходився на території Слобідської України. В 1732 року за переписом Хрущова в с. Рогізному підпрапорного Сумського Слобідського полку Михайла Юленка нараховувалось: поміщиків двір-1, в ньому хат-1, душ – 3 (двірників); «подданых Черкас» дворів - 24, в них хат - 47, душ - 150, заселені на купленій землі років 30 тому. Із списку дворян Сумської провінції за 1767 р. відомо, що за поміщиком Сумського повіту генерал - лейтенантом Яковом Степановичем Аршиневським у с.Рогізному нараховувалось 126 підданих.

В 1802 р. з “описания употребленных на генеральном плане нумеров дач в уезде Сумского округа” в хуторі Рогізному у «Марии Ивановны дочери Лизогубовой» малося 281 десятина 960 саженів землі і 8 душ, а в тому ж селі у вдови генерал-поручниці Катерини Степанівни Аршинської 1393 десятини 457 сажнів землі і 154 душі[2].

Широко відомий факт відмови селян с. Рогізного Сумського повіту визнати своїм господарем поміщика Івана Степановича Линтварьова в 1826 р. Про це повідомлялося в працях, присвячених селянському рухові в Росії. Тоді для придушення бунту селян в село була введена військова команда[3]

В 1840-х власником села став поміщик, гвардії ротмістр Іван Андрійович Куколь-Яснопольський. На території повіту його родині належало 5.872 десятини землі, передусім в селах Павлівці, Куянівці, Новопетрівському, Новоандріївському, Ворожбі, Низах.

Після смерті Івана Андрійовича власницею маєтку в Рогізному стала його вдова – Елеонора Яківна Куколь-Яснопольська. В 1859 році економії з цукровим і цегельним заводами, землею та всіма забудовами були орендовані у Елеонори Яківни Іваном Герасимовичем Харитоненком.[4]

Наступний історичний період маєтку пов’язаний з Олесандром Петровичем Прянішніковим, дворянином з села Куянівка, який був одружений з Єлизаветою Іванівною Куколь-Яснопольською (1861-1942).

В 1917-1920 роках церква з цвинтарем була пограбована. В 1919 році маєток був розграбований і націоналізований. В 1932-1933 роках у маєтку функціонував санаторій для єврейських дітей, у 1941-1943 роках - санаторій для німецьких льотчиків. У післявоєнний період тут розміщувався цілодобовий дитячий садок, згодом бази відпочинку "Товариства мисливців", "Товариства рибалок". Далі ним опікувався ВАТ "СНВО ім. М.В. Фрунзе".[5]

Опис ред.

В склад маєтку входили: палац, будинок для челяді, господарські будівлі, парк, церква, родовий склеп, економії (цукровий завод, винокурня, скотарня, паровий млин, селітряний завод, цеглообпалювальна піч).

Існує версія, що перша панська оселя була збудована у 1851-1857 роках і являла собою кам'яний двухповерховий дім із двома балконами, критий соломою, довжиною 31 аршини, шириною 15 аршин. Другий будинок зведений О.П. Прянішніковим був завершений в 1890 році. Про це свідчить пам'ятна мармурова дошка на головному фасаді – «Прянишниковь- строитель». Палац  цегляний, двоповерховий з цокольним поверхом. На західному фасаді розташована дерев'яна застеклена тераса на цегляних стовпах . Дах скатний складної конфігурації, виконаний по дерев'яних балках.

Перша дерев'яна церква Івана Воїна існувала в поселенні у 1740 році. Друга дерев'яна одноіменна церква була збудована в 1797 році. Пізніше, у 1857 році була зведена мурована одно престольна церква Івана Воїна коштом Івана Куколь-Яснопольського. До парафіян Іванівського храму належали хутори:Северинів, Стеценків, Переяслів, Гриценків, Васюківщина, Левковський, Попадько, Вершини, Річки, Кровний, Степовий, Скляровщина та Марївка. При церкві діяла церковнопарафіяльна школа відкрита у 1889 році. В 1922 році церкву і майно здано державі. В 1939 році храм закрили.[6]

Цукровий завод збудований у часи коли маєток належав І.А. Куколь-Яснопольському. В перший рік своєї діяльності виробив 20 тис. пудів цукру, привернувши загальну увагу на всесвітній виставці. Згодом завод виготовляв 25 тис. пудів цукру. Цілий рік працювало при заводі 300-400 постійних робітників. Жінки отримували на заводі 2 крб. сріблом, а чоловіки 5 крб. сріблом за повної провізії.[7]

Примітки ред.

  1. Гумилевский И. Историко-статистическое описание Харьковской епархии. С. – Пб., 1885.
  2. Довідник Сумської округи. Сумський повіт. 1929.
  3. Козлов О.М. Родовід Литварьових / О. М. Козлов. - Суми : ВВП "Мрія-1" ТОВ, 2006. - 31 с. - (Серія "Дворянство Сумщини").
  4. Мій край Слобожанський:Збірник історико-краєзначих матеріалів. К. Видавничий дім «Фолігрант», 2006. – с.284 (Серія «Малі міста-велика слава»)
  5. Мій край Слобожанський:Збірник історико-краєзначих матеріалів. К. Видавничий дім «Фолігрант», 2006. – 285 с. (Серія «Малі міста-велика слава»)
  6. Корнієнко О.М. Зруйновані храми Сумщини [Текст] : мартиролог втрачених святинь / О. М. Корнієнко. - Суми: ПП "Ніконоров В.І.", 2009. - 300-301 с.
  7. Мій край Слобожанський:Збірник історико-краєзначих матеріалів. К. Видавничий дім «Фолігрант», 2006. –с. 284 (Серія «Малі міста-велика слава»)

Посилання ред.

Джерела ред.

  • Мій край Слобожанський:Збірник історико-краєзначих матеріалів. К. Видавничий дім «Фолігрант», 2006. – 356 с. (Серія «Малі міста-велика слава»)
  • Корнієнко О.М. Зруйновані храми Сумщини [Текст] : мартиролог втрачених святинь / О. М. Корнієнко. - Суми: ПП "Ніконоров В.І.", 2009. - 300-301 с.
  • Гумилевский И. Историко-статистическое описание Харьковской епархии. С. – Пб., 1885.
  • Довідник Сумської округи. Сумський повіт. 1929.
  • Талиев В.И. Природа и население слободской Украины. Харьковская губерния. Харьков.: Союз, 1918.
  • Памятник архитектуры 1880-е-1890г. «Усадьба Прянишникова» с. Рогозное Сумского района Сумской области. Том II Книга 3. историческая записка. г.Сумы. 1991г.
  • Козлов О.М. Родоводи: Антоновичів, Мосцепанових, Нарановичів, Огієвських, Терещенків, Харитоненків [Текст] / О. М. Козлов. - Суми : ВВП "Мрія-1" ТОВ, 2006. - 41 с. - (Серія "Дворянство Сумщини").
  • Корнієнко О.М. Нариси військової історії України. Сумський слобідський козацький полк 1659-1765 рр. [Текст] / О. М. Корнієнко. - К. : Інформаційно-аналітична агенція "Наш час", 2008. - 488 c.: іл. - (Серія "Невідома Україна").