Мачіз Анна Семенівна
Аанна Семенівна Мачіз (нар. 18 грудня 1910, Мінськ , Російська імперія — 28 серпня 1988, Мінськ, Білоруська РСР) — білоруська юристка, авторка мемуарів про Мінське гетто.
| Мачіз Анна Семенівна | |
|---|---|
| Народилася |
18 грудня 1910[1] Мінськ, Російська імперія[1] |
| Померла |
28 серпня 1988[1] (77 років) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР[1] |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Діяльність | юристка, журналістка, слідчий |
| Учасник | німецько-радянська війна |
Біографія
ред.Анна Мачіз народилася 18 грудня 1910 року в родині залізничного службовця. Її мати була домогосподаркою. У Анни був рідний брат Савелій [2][3].
Батько помер в 1932 році. Після закінчення середньої школи протягом року з 1 липня 1927 по 28 серпня 1928 Анна працювала в прокуратурі Бобруйського округу технічним співробітником. З 1928 по 1931 роки вона навчалася в Мінському юридичному інституті і потім працювала слідчим прокуратури Мозирського району, а потім в Ленінграді.
У 1933 році вона повернулася до Мінська, де працювала слідчим карного розшуку НКВС БРСР до початку Великої вітчизняної війни. У 1936 році за боротьбу зі злочинністю нагороджена іменним годинником.
Коли почалася війна, Анна Мачіз вже обіймала посаду слідчого з найдзвичаних справ[4].
У 1941 році разом з матір'ю виявилася на окупованій німцями території і була відправлена в мінське гетто. Була одним з учасників антифашистського підпілля в гетто. Навесні 1943 року після смерті матері пішла з гетто в партизани. З 4 квітня служила в партизанському загоні № 106, загоні імені 25 річчя ВЛКСМ і штабі бригади імені Жукова. Закінчила війну на посаді заступника начальника особливого відділу партизанської бригади.
Після звільнення Мінська 1 серпня 1944 року повернулася до роботи слідчого по надзвичайним справам, від якої була звільнена 27 вересня 1945 року за станом здоров'я. Їй було присвоєно чин радник юстиції.
З жовтня 1945 року Анна Мачіз працювала до пенсії у відділі листів газети «Зорька», юристом на Мінському верстатобудівному заводі імені Кірова, в Белторгзабезпеченні.
Анна Мачіз померла в Мінську 28 серпня 1988 року.
Мемуари
ред.Свої спогади про події, що відбувалися в Мінському гетто, Анна записувала в грудні 1943 року в партизанському загоні. Історик Еммануїл Іоффе зазначає, що ці записи — перша історія гетто і підпілля в ньому. Іоффе також стверджує, що в основі «Історії Мінського гетто», що увійшла в «Чорну книгу» Василя Гроссмана і Іллі Еренбурга, лежать саме записи Анни Мачіз.
Повністю збірник її спогадів було видано в 2011 році з додатком кількох статей білоруських істориків і документів, що стосуються існування Мінського гетто. Книга була презентована в Історичній майстерні під керівництвом історика Кузьми Козака 10 листопада 2011 року[5][6].
Література
ред.- Іоффе Е. Г. Женщина из легенды: следователь уголовного розыска НКВД БССР — летописец подполья в Минском гетто. — Минск : Логинов И. П., 2011. — С. 11—22. — ISBN 978-985-6991-53-3.
Примітки
ред.- ↑ а б в г д Catalog of the German National Library
- ↑ Иоффе, 2011.
- ↑ Вся информация без отдельных сносок на источники основана на статье Иоффе — см. раздел Литература
- ↑ В дальнейшем эта должность называлась «следователь по особо важным делам»
- ↑ От довоенного миллиона в Беларуси осталось 13 тысяч евреев. Белорусский Партизан. 10 листопада 2011. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 26 лютого 2012.
- ↑ В Белоруссии выходит книга бывшей узницы Минского гетто. Jewish.ru. ФЕОР. 4 листопада 2011. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 грудня 2012.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |