Мацієвич Василь Антонович

Васи́ль Анто́нович Маціє́вич (13 квітня 1913(19130413) — 10 вересня 1981) — радянський військовий льотчик часів Другої світової війни, командир ескадрильї 26-го винищувального авіаційного полку (7-й винищувальний авіаційний корпус військ ППО країни), капітан. Герой Радянського Союзу (1943).

Василь Антонович Мацієвич
Народження 13 квітня 1913(1913-04-13)
Піщаний Брід
Смерть 10 вересня 1981(1981-09-10) (68 років)
Ленінград
Поховання Ново-Волковський цвинтарd
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ винищувальна авіація
Роки служби 1933—1964
Звання  Полковник авіації
Командування 26-й гв. вап
Війни / битви Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Ленінграда»

Біографія ред.

Народився 13 квітня 1913 року в селі Піщаний Брід, нині Добровеличківський район Кіровоградської області в сім'ї робітника. Українець. Залишившись сиротою, з 1919 року виховувався в дитячому будинку комуни імені В. І. Леніна в Зінов'євську (тепер Кропивницький). У 1927—1930 роках навчався у школі ФЗУ, працював слюсарем-інструментальником на машинобудівному заводі «Червона зірка». Закінчив 2 курси Ленінградського морського технікуму Радторгфлоту. Член ВКП(б) з 1932 року.

До лав РСЧА призваний 1933 року. У 1936 році закінчив Оренбурзьку військову авіаційну школу льотчиків, рік потому — курси удосконалення командного складу.

Брав участь у приєднанні до СРСР Західної України й Західної Білорусі 1939 року та у радянсько-фінській війни 1939—1940 років.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Восени 1941 року військовий комісар ескадрильї 26-го винищувального авіаційного полку старший лейтенант В. А. Мацієвич на винищувачу І-16 брав участь в перехопленні німецьких літаків під час нічних нальотів на Ленінград. З 1 грудня 1941 року — командир ескадрильї того ж полку.

До 1 червня 1942 року капітан В. А. Мацієвич здійснив 196 бойових вильотів (138 вдень і 58 вночі), у 44 повітряних боях збив особисто 5 літаків супротивника. Під час штурмування військових об'єктів ворога, знищив один залізничний ешелон, 5 артилерійських батарей, до 10 автомашин, мінометна батарея, додавлено 3 зенітних точки супротивника.

У червні 1943 року майор В. А. Мацієвич призначений командиром 26-го гвардійського винищувального авіаційного полку 2-го гвардійського винищувального авіаційного корпусу Ленінградського фронту ППО.

Всього за роки війни здійснив 215 бойових вильотів, провів близько 50 повітряних боїв, збив 5 літаків противника особисто і 2 у складі групи.

Після закінчення війни продовжив військову службу у ВПС СРСР. У 1956 році закінчив Військову академію Генерального штабу. З 1964 року гвардії полковник В. А. Мацієвич — у запасі.

Жив у Ленінграді. До 1977 року працював інспектором Ленінградського управління цивільної авіації. Помер 10 вересня 1981 року. Похований на Ново-Волковському цвинтарі.

Нагороди ред.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 лютого 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, капітану Мацієвичу Василю Антоновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 560).

Також був нагороджений двома орденами Червоного Прапора (1940,), орденами Олександра Невського (02.07.1944), Вітчизняної війни 1-го ступеня (21.02.1944), двома орденами Червоної Зірки (26.02.1942,) і медалями.

Література ред.

  • Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 206—207.

Посилання ред.