Вікіпедія

Мацей Ґжеґож Ґарниш

холмський єпископ, підканцлер коронний

Мацей Ґжеґож Ґарниш (також Ґарніш, пол. Garnisz) гербу Порай (нар. 13 березня 1740, Скомлін — пом. 2 чи 6 жовтня 1790, Варшава) — римсько-католицький і державний діяч Речі Посполитої, єпископ-суфраган куявсько-поморський (1776–1781), Холмський єпископ (1781–1790); референдар коронний (1778–1781), підканцлер коронний (1786–1790).

Мацей Ґжеґож Ґарниш
пол. Maciej Grzegorz Garnysz
Герб
Герб
Холмський єпископ
1781 — 1790
Конфесія: католицтво
Церква: римо-католицька церква
Попередник: Ян Алоїзій Александрович[pl]
Наступник: Войцех Юзеф Скаршевський
 
Альма-матер: Римський університет ла Сапієнца
Науковий ступінь: доктор обох прав
Діяльність: католицький священник, католицький диякон, державний діяч, католицький єпископ
Народження: 13 березня 1740(1740-03-13)[1]
Скомлін, Велюнський повіт, Лодзинське воєводство, Республіка Польща[2]
Смерть: 6 жовтня 1790(1790-10-06) (50 років) або 2 жовтня 1790(1790-10-02)[3] (50 років)
Варшава, Річ Посполита
Династія: Ґарниші гербу Порай
Посада: кустос крушвицький, куявський канонік, канцлер, кустос, декан і прелат-пробст, канонік плоцький, пробст іновроцлавський, вольбузький, абат льондзький, пробст і офіціал ґданський

Нагороди:

орден Білого Орла орден Святого Станіслава

Життєпис ред.

Народився Мацей Ґарниш 13 березня 1740 у Скомліні[4]. Походив із родини дрібної незаможної малопольської шляхти[5], родина володіла невеличкими селами у Сєрадзькому воєводстві — Скомліном і Ґодзентовим, Цадувом і Цадувеком; батьком був Юзеф Ґарниш, матір'ю — Анна з Любомських[6] (за іншими даними, батьком був Станіслав Ґарниш, а матір'ю — Маріанна з Рудковських[7]).

У молодості відвідував єзуїтські школи у Варшаві, протягом 1760–1762 років навчався у семінарії священиків-місіонерів у тому ж місті[8]. Став кустосом крушвицьким (1764–1773)[9], продовжив навчання у Римі, де 1767 року здобув ступінь доктора обох прав в університеті ла Сап'єнца[5]. 1765 року прийняв освячення священника[4].

Завдяки протекції Куявсько-поморського єпископа Антонія Казімєжа Островського[pl] став каноніком (1766), пізніше був канцлером (1770), кустосом (1773), деканом (1774) і прелатом-пробстом (1775) куявським, каноніком плоцьким (1770), пробстом у Іновроцлаві (1774)[10], пробстом вольбузьким (1774), абатом льондзьким (1784), пробстом і офіціалом ґданським (1775–1785 р.)[9]. 1774 року був депутатом від Куявсько-Поморської капітули на Коронному трибуналі, де був обраний головою[5].

1775 року[4] був номінований титулярним єпископом Ларанди і єпископом-помічником куявсько-поморським. Посвячення єпископа прийняв 3 березня 1776 року у Вольбужі з рук єпископа Островського[11]. У травні 1778 року став референдарем великим коронним (1778–1781[12]) і протягом 6 наступних років засідав у референдарських судах[5]. 1779 року був відзначений Орденом святого Станіслава[13].

Як прибічник Станіслава-Августа Понятовського, 7 вересня 1781 року став коад'ютором Холмського єпископа Яна Алоїзія Александровича[pl], а після смерті останнього, 10 грудня[4] отримав від короля уряд Холмського єпископа. Проте, перебував постійно у Варшаві, керівництво дієцезією передава суфрагану Мельхіорові Яну Кохновському[pl][14]. Під тиском росіян 2 квітня 1782 року підтвердив вирок краківської капітули, котра визнала краківського єпископа Каєтана Солтика нездатним виконувати свої обов'язки через божевілля. На сеймі 1782 року став консультантом Постійної Ради, засідав до 1784 року в її Департаменті скарбу. Протягом 1783–1790 років був членом Комісії народної освіти[15]. 1783 року був відзначений Орденом Білого Орла[13].

29 грудня 1786 року був призначений підканцлером коронним, цей уряд тримав до кінця життя[16]. Був членом конфедерації Чотирирічного сейму 1788 року[17], тоді ж був обраний суддею цього сейму[18].

Мацей Ґарниш реалізував багато державних заходів: нагляд за будівництвом казарм, нагляд за бібліотекою Залуських, догляд за Комісією народної освіти, контроль за діяльністю Комісії скарбової. Він був одним із прихильників підписання договору з Пруссією (1790). На його прохання Чотирирічний Сейм відділив від Краківської дієцезії Люблінський архідияконат (з Любліном, Луковом і Стенжицею) і частину Завихостського архідияконату та Радомського деканату, які лежали на схід від Вісли, і включив їх 11 червня 1790 року до Хелмської дієцезії. 20 липня папа Пій VI схвалив зміни[7]. Катедра врешті-решт була перенесена з Красностава до Любліна і дієцезія стала Люблінською, а Ґарниш, відповідно, вперше був названий люблінським, холмським і більським єпископом[19].

Помер 2[20] (за іншими даними — 6 жовтня[4][5][7]) 1790 року у Варшаві, похований у місцевому костелі Преображення Господнього[21].

Примітки ред.

  1. ↑ а б Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
  2. ↑ а б https://www.catholic-hierarchy.org/bishop/bgarnysz.html
  3. ↑ а б Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 114. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  4. ↑ а б в г д Bishop Maciej Grzegorz Garnysz. Catholic hierarchy.
  5. ↑ а б в г д Maciej Grzegorz Garnisz h. Poraj. Internetowy Polski Słownik Biograficzny. Архів оригіналу за 14 серпня 2022. Процитовано 14 серпня 2022.
  6. ↑ Ks. Jarosław R. Marczewski, Agnieszka Strycharczuk, Apoteoza godła heraldycznego biskupa Macieja Grzegorza Garnysza w łacińskich wierszach herbowych w rubrycelach diecezji Chełmskiej [w:] Archiwa, biblioteki i muzea kościelne, 104 (2015), s. 168.
  7. ↑ а б в Piotr Mazur, Poczet biskupów chełmskich obrządku łacińskiego, Chełm, 2012, s. 24.
  8. ↑ Krzysztof R. Prokop, Z dziejów seminariów warszawskich w dawnej diecezji poznańskiej. Biskupi oraz inni przedstawiciele znamienitych rodów doby staropolskiej w gronie wychowanków seminarium externum i seminarium internum Misjonarzy św. Wincentego à Paulo przy kościele Świętego Krzyża w Warszawie (1675/1676-1864/1865), w: Ecclesia. Studia z Dziejów Wielkopolski, 2016, Tom 11, s. 170.
  9. ↑ а б Klerycy z ziem polskich, litewskich i pruskich święceni w Rzymie (XVI — pocz. XX w.), opracował Stanisław Jujeczka, Wrocław, 2018, s. 126.
  10. ↑ Piotr Nitecki, Biskupi Kościoła w Polsce w latach 965—1999. Słownik biograficzny, Warszawa 2000, s. 109.
  11. ↑ Ks. Jarosław R. Marczewski, Agnieszka Strycharczuk, Apoteoza godła heraldycznego biskupa Macieja Grzegorza Garnysza w łacińskich wierszach herbowych w rubrycelach diecezji Chełmskiej [w:] Archiwa, biblioteki i muzea kościelne, 104 (2015), s. 170.
  12. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 140.
  13. ↑ а б Znani prałaci i kanonicy kruszwiccy do II wojny światowej. Nadgoplańskie Towarzystwo Historyczne. Historia Kruszwicy, Kujaw i Wielkopolski. 9 października 2016.
  14. ↑ Encyklopedyja Powszechna, T. IX (Flem — Glin), Warszawa, 1869, s. 640.
  15. ↑ Ambroise Jobert, Komisja Edukacji Narodowej w Polsce (1773—1794). Jej dzieło wychowania obywatelskiego, przełożyła i uzupełniła Mirosława Chamcówna, przedmową opatrzył Henryk Barycz, Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk 1979, s. 277.
  16. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 114.
  17. ↑ Dyaryusz Seymu Ordynaryinego Pod Związkiem Konfederacyi Generalney Oboyga Narodów W Warszawie Rozpoczętego Roku Pańskiego 1788. T. 1 cz. 1, [b.n.s.].
  18. ↑ Volumina Legum, t. IX, Kraków 1889, s. 98.
  19. ↑ Encyklopedyja Powszechna, T. IX (Flem — Glin), Warszawa, 1869, s. 642.
  20. ↑ Ks. Jarosław R. Marczewski, Agnieszka Strycharczuk, Apoteoza godła heraldycznego biskupa Macieja Grzegorza Garnysza w łacińskich wierszach herbowych w rubrycelach diecezji Chełmskiej [w:] Archiwa, biblioteki i muzea kościelne, 104 (2015), s. 171.
  21. ↑ Krzysztof Rafał Prokop, Nekropolie biskupie w nowożytnej Rzeczypospolitej (XVI—XVIII w.), Kraków-Warszawa 2020, s. 142.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мацей_Ґжеґож_Ґарниш&oldid=41659737