Мацей Бутримович
Мацей Бутримович (пол. Mateusz Butrymowicz; 1745 — 1814) — підстароста і мечник Пінського повіту, учасник Чотирирічного сейму.
| Мацей Бутримович пол. Mateusz Butrymowicz | |
.jpg) | |
 | |
| Герб Герб «Топор» | |
| Народження: |
1745 Пінськ, Пінський повіт, Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита[1] |
|---|---|
| Смерть: |
1814 Пінськ, Мінська губернія, Російська імперія[1] |
| Країна: | Велике князівство Литовське і Річ Посполита |
| Освіта: | Пінський єзуїтський колегіум |
| Рід: | Бутримовичі |
| Батько: | Якуб Бутримович |
| Мати: | Анастасія Горчак |
| Шлюб: | Q102401031?[2] |
| Діти: | Юзефа, Річард, Ксаверій |
| Нагороди: |   |
Біографія ред.
Представник роду Бутримовичів герба «Топор», син Якуба і Анастасії. Навчався у Пінському єзуїтському колегіумі. Прихильник партії гетьмана Михайла Казимира Огінського.
З 1776 поручик п'ятигорських військ ВКЛ. У 1778 номінований конюший Пінського повіту. З 1780 — мечник Пінського повіту, з 1783 — міський суддя, а у 1785 — підстароста Пінський.
У 1778 — разом з гетьманом Огінським за власною ініціативою почав будівництво трактів з Пінська в напрямку Слонима і Волині[3] .
У 1781 і 1786 був депутатом Литовського трибуналу.
У своєму маєтку Христинів створив зразкове господарство, розмістивши його на осушених болотах. Дбав про своїх селян. Заснував школу для дітей ремісників і селян.
У самому Пінську Бутримович побудував палац у стилі класицизму.
У 1784 закінчив будівництво Муховецького (Дніпровсько-Бузького) і Целяхоновського (Огінського) водних каналів.
У 1788 — був обраний послом на Великий Сейм у Варшаві. Входив до комісії з екзамунавання скарбу ВКЛ, депутацію екзамінування справи щодо обвинувачених у бунтах. Виступав за створення в Речі Посполитій автономної православної влади. Вніс на Сейм пропозиції щодо поліпшення стану євреїв у Речі Посполитій, після чого став членом депутації з питань євреїв[4] . Виступав за передачу освіти в країні від Освітньої комісії до чернечих орденів. Прихильник Конституції 3 травня. Був членом Об'єднання прихильників урядової конституції[5] .
Після 1792 відомостей про Бутримовича майже немає. Відомо, що жив у Пінському районі. Помер у 1810 або 1814 р.
Родина ред.
Був одружений двічі. З першою дружиною, Христиною Лях-Ширмою (Krystyna Lach-Szyrma), була донька Юзефа, яка стала дружиною Михайла Орди. Сином пари, онук Мацея Бутримовича, був Наполеон Орда.
Нагороди ред.
За заслуги в налагодженні транспортних комунікацій був нагороджений орденами Білого Орла і Святого Станіслава .
Пам'ять ред.
Ім'я Мацея Бутримовича носила в міжвоєнний час одна з початкових шкіл у Любліні (тепер Початкова школа № 24 імені Люблінських партизанів).
Література ред.
- Helena Waniczkówna. Butrymowicz Mateusz // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław-Kraków, 1937.
Посилання ред.
- Maciej Butrymowicz, (w :) Sejm-wielki.pl [Архівовано 6 січня 2009 у Wayback Machine.] (pl)
Примітки ред.
- ↑ а б Sejm-Wielki.pl — 2002.
- ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 231. — ISBN 978-83-65880-89-5
- ↑ Andrzej Krajewski, Polskie drogi, serwis Motofakty.pl. Архів оригіналу за 20 лютого 2009. Процитовано 3 березня 2019.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 3 березня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Adam Skałkowski, Towarzystwo przyjaciół konstytucji 3 maja, Kórnik, 1930, s. 68.