Вікіпедія

Мацевич Аполлінарій Федотович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мацевич.

Маце́вич Аполліна́рій Федо́тович (* 4 серпня 1926 — †27 лютого 1996) — український письменник. Перебував у Національній спілці письменників України від 1967 р.
Онука — Добринська Наталія Володимирівна (1982 р.н.), видатна українська легкоатлетка (багатоборство), олімпійська чемпіонка.[1]

Мацевич Аполлінарій Федотович
Народився 4 серпня 1926(1926-08-04)
с. Заозерне (Тульчинський район), Вінницька область Українська РСР
Помер 27 лютого 1996(1996-02-27) (69 років)
м. Єлгава, Латвія Латвія
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність Українська література
Відомий завдяки письменник
Членство Національна спілка письменників України

Біографія ред.

Народився 4 серпня 1926 р. в с. Паланка, тепер Заозерне Тульчинського району на Вінниччині. У 1941 р. здобув освіту за сім класів. Учасник Другої світової війни, під час якої служив у навчальному батальйоні запасної стрілецької дивізії. Після демобілізації працював малярем, молотобійцем, зчіплювачем вагонів, ремонтником на залізниці. У 1956 р. закінчив середню школу робітничої молоді (м. Дніпродзержинськ).
З 1959 р. на журналістській роботі — працював кореспондентом обласної газети. Закінчив заочно Літературний інститут імені Горького (Москва, 1965). У 1967 р. був прийнятий до лав НСПУ через міжобласну письменницьку організацію, яка існувала тоді на дві області — Вінницьку та Хмельницьку.
З 1969 р. жив у м. Хмельницькому, де працював в обласній газеті «Корчагінець», очолював обласне літературне об'єднання.
У 1987 р. виїхав у Латвію, де помер 27 лютого 1996 р. у м. Єлгава.

Літературна діяльність ред.

Прозаїк, поет, перекладач. Дебютував у літературі в 1962 р. з романом «Грозове світання». Бібліографія містить кілька десятків книг прози, поезій та перекладів. Окремі писання перекладалися російською мовою і видавалися у Москві. Останній твір — біографічна повість «Закувала та сива зозуля» про композитора П. Ніщинського у повному вигляді не була надрукована. Низка оригінальних творів лишилася у рукописах.

Бібліографія ред.

Романи, повісті, збірки нарисів, поезій, новел, та оповідань, у тому числі для дітей:

  • Грозове світання : роман (1962)
  • Гнів Немезіди : роман (1965)
  • Чотири пригоди Тимка Зозулі : повість для дітей (1965)
  • Знайдена шаблюка : повість для дітей (1967)
  • Ромен-зілля : повість (1968)
  • Дикі маки : новели (1968)
  • Глибока борозна : повість (1974)
  • Гойдарики : поезії (1974)
  • Пригоди Тимка Зозулі : повість для дітей (1976)
  • Вибране : проза (1976)
  • Романко і Сергійко : повість для дітей (1979)
  • Суворі акварелі : повісті та оповідання (1980)

Переклав повість білоруса М. Корзуна «Вітя Ситниця» (1988), двотомний роман туркмена Хідира Дер'яєва «Доля» (1982, 1984), третю книгу роману зросійщеного вірмена Савви Дангулова «Кузнецький міст» (1986, у співавторстві).
Лауреат обласної молодіжної премії.

Примітки ред.

  1. ↑ [[Мельник Віктор Іванович (поет)|Мельник, Віктор]]. Найсильніша, усміхнена, кучерява. Олімпійська чемпіонка Пекіна [[Добринська Наталія Володимирівна|Наталія Добринська]] вдома варить борщ, любить співати українські пісні і читає дідові книжки // [[Україна молода]]. — 2008. — 23 серпня. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 5 листопада 2014.

Джерела і література ред.

Посилання ред.


  Це незавершена стаття про літератора.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мацевич_Аполлінарій_Федотович&oldid=40060416