Махновський рубель
Махновський рубель — грошові знаки, які випускались шляхом проставлення надпечаток на усіх банкнотах, захоплених Революційною повстанською армією України, протягом листопада-грудня 1919—1920 рр.
| Махновський рубель | |
|---|---|
|
Рубль | |
| Територія обігу | |
| Емітент | Вільна територія Нестора Махна |
| Похідні та паралельні одиниці | |
| Паралельні | Усі грошові одиниці, що були в обігу в Україні з 1898 по 1919р. |
| Монети і банкноти | |
| Монети | не випускались |
| Банкноти | 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 250, 500, 1000 руб. |
| Історія | |
| Дата | 1919 р. |
| Початок вилучення | 1920 р. |
| Валюта-наступниця | Совзнак |
Існує значна кількість видів надпечаток. Одні з них збільшували номінал купюр у 10 разів, на інших, не змінювали номінал купюр, на них містилась назва Повстанської армії чи її підрозділу або тексти агітаційного й іншого характеру.
Власних паперових грошових знаків махновці не випускали. Повноцінні купюри, нібито надруковані і випущені Повстанською армією, є підробкою[1][2].
Відомості про махновські гроші ред.
Ще на початку 20-х років виникла дискусія з приводу випуску анархістами паперових грошових знаків. У журналі «Кавказький колекціонер» за 1922 рік прямо ставилося питання: «чи Існували бони Н. Махно?».
У своїх спогадах, опублікованих у збірнику «Революція і громадянська війна», К. Герасименко, наприклад, стверджував:
«Махно через Воліна проводив у життя все, що тільки знаходив необхідним, аж до друкування грошових знаків»[1].
Знайдені вони не були, хоча про їх випуск наполегливо ходили чутки.
У 60-ті роки знову зріс інтерес до грошових знаків Махно. Це було викликано тим, що в досить повному каталозі вітчизняних грошових знаків Н. Кардакова надпечатки анархістів описувалися в розділі радянських емісій як рідкісні, але наявні в обігу тих часів. Алматинський колекціонер І. Н. Колтишев навіть показав історикам гроші з надпечатками анархістів. На пятирублевых банкнотах, випущених банком Ростова-на-Дону в 1918 році, проставлений штамп червоною друкарською фарбою в чотири рядки:
«1 рев. армія пов. Укр. = 50 руб.= Гуляй-Поле 1919 р. Н. Махно»
Зустрічаються надпечатки, в яких слово «повстанці» пропущено. Відомі надпечатки на купюрах номіналом один рубель царської Росії, де, крім цього тексту, зображена голова чоловіка в кубанці (дуже схожий на Махно). Відомі надпечатки, проставлені на паперових грошових знаках гідністю один і п'ять рублів, які збільшують вартість грошей у 10 разів. Крім зазначених — меркантильних, трапляються й курйозні надпечатки анархістів. Наприклад, така:
«Гоп, кумо, не журись, в Махна гроші завелысь».
До речі, В. Колтишев у своєму дослідженні наводить таку надпечатку «як зроблену без відома Махно окремими особами командного складу і тільки заради курйозу»[1].
Однак боністів досі цікавить питання — все це справжні або підроблені надпечатки анархістів Півдня України? Як відомо, збережених архівних документів, які пролили б світло на це питання, немає.
У сімдесяті роки минулого століття один з авторів вів листування з колишнім чекістом М. Б. Спектром, автором книги «В логове Махно», якому довелося працювати в культпросветотделе армії. Ось що він писав:
«Я собрал более сотни денежных знаков – царских, украинских, донских, советских и других с различными надпечатками, подчас с рисунками и частушками. Все эти надпечатки были сделаны без ведома Махно, отдельными махновцами ради забавы. Иногда штемпель изготавлялся на срезе картошки и краской прикладывался к купюре. Когда такие деньги попадали к «батьке» (чтобы его порадовать), он всегда смеялся, острил и такое событие, как и любое, заканчивалось пьянкой. К сожалению, в 1937 году, всю эту коллекцию вместе с другими материалами и рукописью моей повести, я вынужден был уничтожить»[2].
Мешканець Катеринослава Микола Петрович Семягін, у стінгезеті «Северо-кавказский Коллекционер» (1929 р.) згадував:
"В осенние дни 1919 года, во время второго захвата Екатеринослава махновской "армией", я жил у своего дальнего родственника инженера Осипова. Первые несколько дней махновцы грабили лавки и магазины, и все жители прятались по домам, боясь выходить на улицу. Но вот примерно на четвёртый день появился приказ председателя реввоенсовета, в котором говорилось, что грабежей более не будет и теперь в городе устанавливается "революционный порядок". Приказом также объявлялась свобода торговли и вводились, помимо всех прочих, ещё и махновские кредитки, которые приравнивались к "романовским".Через некоторое время мне довелось увидеть эти деньги. Выпущены они были в бумажках 10, 30 и 50 рублей. И на всех имелось изображение черепа с костями и надпись "подделка карается расстрелом". Причём некоторые из них были, видимо за недостатком бумаги, напечатаны прямо поверх донских трёшниц и пятёрок. Скажем, на 5-ти рублёвке напечатано: "пятьдесят рублей". А картина в общем та же, что и на обычных. В городе они получили кличку "черепа". Так как говорили: "это стоит пятьсот "черепов".Но хотя приказом "черепа" и были приравнены к "романовским", ценились они конечно же ниже, примерно вполовину. От полного обесценения их спасало то, что махновцы не успели напечатать их слишком много, так как были в Екатеринославе менее месяца.В последствии я видел, как этими "деньгами" играли мальчишки на улице.[3]"
У декларації, прийнятій махновцями в жовтні 1919 року, є деякі відомості про ставлення до грошей. Один з колишніх теоретиків анархізму І. Тепер писав:
«По вопросу о том, как будут и должны собираться средства для осуществления общих задач строительства (мається на увазі «вольного общества анархистов»), декларация отвечает: «Свободным и добровольным самообложением трудящихся», т. е. «деньги остаются старые, новых декларация не советует печатать»[1].
Письменник В. Р. Короленко в одному з листів згадує про гроші махновців, що ходили на контрольованій ними території. А за спогадами жителів села Великий Янісоль (нині райцентр Новоселівка), сам Махно платив за товар грошима з надпечатками і говорив, щоб брали його гроші, не сумніваючись у них[2].
До останнього часу вважалося, що Махно не друкував свої гроші «за непотрібністю», бо їх джерело — конфіскація цінностей — «було невичерпним». Але якщо анархісти не друкували їх, вони могли проставляти надпечатки на старих грошових знаках з меркантильних міркувань. Їм були відомі надпечатки на облігаціях «Позики свободи», на інших грошових знаках і сурогати, що мали ходіння в той час в Україні. В кінці вересня — початку листопада 1919 року махновці, захопивши величезний район Півдня України, дозволили ходіння всіх грошових знаків: радянських, денікінських (донських), петлюрівських, керенок, царських та інших місцевих. Очевидець з Катеринослава М. Гутман пише:
«Махно не аннулировал никаких денег и брал контрибуцию как советскими, так и донскими. Впрочем, реввоенсовет предпочитал, по-видимому, оставлять у себя донские, потому что населению раздавались исключительно советские деньги»[1].
«Донськими» в народі називалися випуски Ростова-на-Дону, грошові знаки, що мали право ходіння на Дону. Точно так, як в Радянській Росії, всі випуски Центральної Ради, гетьманщини Скоропадського та Директорії називалися «українськими», а емісії різних кавказьких урядів називалися «кавказькими» і т. д.
Той факт, що махновці залишали їх у себе, наштовхує на думку, що саме ці гроші вони вирішили поставити надпечатки. Тим більше що на них, як відомо, найчастіше зустрічаються надпечатки анархістів. В Катеринославі були великі запаси вилучених «донських», цінність яких щодня через інфляцію падала, що, мабуть, і змусило анархістів вдатися до вже перевіреного способу — надпечатати їх, піднявши вартість в 10 разів, і зобов'язати населення приймати за цим курсом.
І. Тепер писав:
«финансовый спец Иосиф Эмигрант... совершал валютные операции с таким успехом, что стремительное падение советской валюты ничуть не отзывалось на состоянии кассы»[1].
Це ще раз переконує нас у тому, що він повинен був вдатися в критичні хвилини до надпечатування «донських» з тим, щоб поправити фінансове становище Махно.
Виходячи зі сказаного, можна зробити висновок: анархісти гроші не друкували, так як самих грошових знаків не знайдено. Твердження К. Герасименко, що «Махно через Воліна проводив в життя все… аж до друкування грошових знаків», слід розуміти як друк надпечаток на старих грошових знаках. Отже, надпечатки меркантильного характеру мали місце, і є оригіналами, а не підробками колекціонерів. Звичайно, не можна заперечувати, що серед них існують і фальсифікати.
Що ж стосується курйозних надпечаток, то тут важко визначити, хто фабрикував. Не виключена можливість, що вони робилися ще під час громадянської війни.
Подібні грошові знаки інших «батьків» ред.
Не тільки оточення Махна робило надпечатки. Є надпечатки, зроблені іншими отаманами, приєднаними у другій половині 1919 року до махновців (отамани Волох, Хмара, Данченко, Башко, Левченко, Матяш, Шкуродерів) пройшли від Умані до станції Гришино (тепер Красноармійськ). У грудні 1919 р. вони майже всі повернулися в свої райони і продовжували оперувати поблизу Єлисаветграда, Новоукраїнки, Знам'янки, Хитровки та інших населених пунктів поблизу Чорного Яру. Багато з цих отаманів штемпелевали всілякі купюри тризубом і своїми іменами. У зв'язку з частою зміною влади, раніше ходили гроші анулювалися. За свідченням сучасників отамани примушували місцеве населення брати надпечатані купюри до сплати за продукти[2].
Сучасні підробки ред.
В наш час колекціонери-боністи часто представляють у спільнотах колекціонерів гроші, які ніби друкувались в Махновії. Серед відомих підробок — 50 рублів оформлені в стилі одесських банкнот без кольорового оздоблення. Іншою відомою підробкою є блоки марок ціною в 1 рубель із портретом Нестора Махно і серпом та молотом.
На сьогоднішній день немає жодного музейного зібрання з усіма справжніми махновськими грошима.
Джерела ред.
- ↑ а б в г д е Тхоржевский Р. Надепечатки анархистов Махно // Филателия СССР . — 1990. — № 11 . — С. 44-45
- ↑ а б в г Степкин В.П. Штейнбук Э.Л. Махно и деньги // Таганский бонист . - 1997 р. Архів оригіналу за 24 вересня 2015.
- ↑ Семаягин, Н.П. (1929). О деньгах батьки Махно // Стенгазета "Северо-кавказский коллекционер".