Вікіпедія

Масове вбивство білорусів Підляшшя (1946)

Масове вбивство білорусів Підляшшя у 1946 році — насильницькі акти проти православних білорусів, вчинені бандою колишніх бійців польської Армії Крайової з капітаном Ромуальдом Райсом[pl] на території Білостоцького воєводства у січні-лютому 1946 року. Під час рейду бандою Райса було спалено за етнічною ознакою п'ять сіл і вбито 79 православних білорусів, у тому числі малих дітей, жінок і людей похилого віку.

Масове вбивство білорусів Підляшшя 1946 року
Частина Польсько-білоруський етнічний конфлікт
Місце атаки Підляшшя
Мета атаки Етнічні чистки проти православних білорусів
Дата 28 січня – 2 лютого 1946
Загиблі 79
Число терористів біля 200
Терористи Банда колишніх бійців Армії Крайової
Організатори Ромуальд Райс[pl]

Передісторія ред.

 
Ромуальд Райс у 1943 році

Банда Райса складалася з близько 200 осіб — колишніх бійців Армії Крайової з Віленщини та місцевих поляків.[1]. Після офіційного розпуску Армії Крайової Ромуальд Райс приєднався до армії комуністичної Польщі, але згодом дезертирував і приєднався до антикомуністичного підпілля.[1], приєднавшись до Національного військового союзу (Narodowe Zjednoczenie Wojskowe).

28 січня 1946 банда Райса у складі Крайової військової частини опинилася біля села Лазиця. Там поляки зупинили вагон, яким місцеві селяни збирали дрова для школи.[2]. Райс звільнив католиків кучерів і змусив православних перевезти його банду[1]. 29 січня підрозділ «Бурого» здійснив успішний напад на радянський гарнізон у Гайнівці, убивши двох радянських солдатів і захопивши в полон підполковника, який зрештою зміг втекти. 30 січня банда «Бурого», проїжджаючи через село Красноє Сяло, вирішила обміняти візників. Солтису села наказали підготувати нові підводи. З Красного Сяла виїхала група з 12 водіїв вантажівок, з яких повернулися лише четверо[2].

Хронологія подій ред.

Спалення сіл Заляшани та Вигановська Волька ред.

29 січня 1946 року банда «Бурого» прибула до села Заляшани[3]. У Заляшанах Ромуальд Райс наказав зібрати всіх людей на збори в будинку Дмитра Сахарчука. 16-річного Петра Дземенюка, а також червоноармійця Олександра Зелінка вивели на двір і розстріляли. Двері будинку заблокували та підпалили будівлю. Людям вдалося звільнитися і врятуватися. Райс наказав підпалити все село, і 16 людей, у тому числі діти та жінки, або згоріли у вогні, або були розстріляні на внутрішніх двориках, коли намагалися втекти від полум'я[2].

Далі батальйон Райса «Бурого» перебрався до сусідньої Вигановської Вольки. За відмову допомогти поляки підпалили комори та застрелили двох мешканців: Яна Зінкевича та Стефана Бабулевича.

Вбивства візників ред.

30 січня відділ опинився у лісі біля села Старі Пухали і вирішив позбутися візників. Тих із них, хто вмів хреститися по-католицькому і читати молитву «Отче наш» польською, відправили додому, решту вбили.[2]. За словами очевидців, тієї ночі з лісу було чути крики закатованих людей і лише поодинокі постріли.[2]. За словами журналіста Яна Максимюка, який досліджував цю тему, візників, ймовірно, вбивали сокирами, а розстрілювали лише тих, хто намагався втекти.[2].

Загалом цієї ночі було вбито 30[2][3] або 31[4] особа з 12 сіл (Краснає Сяло, Збуч, Чижи, Вялікія Пасєчнікі, Ягаднікі, Лазиця, Махнатає, Заляшани, Раковічі, Кривая, Арешкава, Вигановська Волька)[2].

Спалення сіл Зані та Шпаки ред.

2 лютого банда Райса спалила села Зані (вбивши 24 особи) та Шпакі (загинули 9 людей)[2]. Бандити розстрілювали тих, хто намагався втекти від вогню. Найстаршому загиблому було 83 роки, наймолодшому — 4 роки[5].

Суд і слідство ред.

Ромуальд Райс був схоплений комуністичною польською владою 1948 року. Його судили в Білостоці і повісили 1949 року.[1]. Райс не визнав своєї провини в розправі над білорусами і переклав відповідальність за вбивства на свого заступника[2].

Оцінки ред.

Польський комуністичний режим використав різанину 1946 року в пропагандистських цілях. Однак ці події не були визнані актом геноциду чи етнічної чистки[2].

У 1970 році в селі Зані встановлено меморіальну дошку на згадку про жертв масового вбивства.[5]. Місця поховання деяких жертв знайшли лише через 50 років після трагедії[6]. Після падіння комуністичного режиму було створено «Комітет сімей загиблих водіїв вантажівок», останки жертв трагедії перепоховано на військовому кладовищі в Більську-Підляському та встановлено пам'ятник з викарбуваними на ньому іменами жертв та їхнього ката.[2]. У річницю трагедії в Залешанах і Більську-Підляському відбуваються офіційні пам'ятні заходи.[1][7].

Представники білоруської меншини в Польщі оцінюють різанину 1946 року як одну з найважливіших подій у повоєнній історії краю. За словами Яна Максимюка, трагедія «є найважливішою історичною подією, яка залишилася у свідомості всіх білорусів Білосточчини і в оцінці якої вони абсолютно одностайні».[2]. За оцінкою історика Олега Латишонака, рейд Бурого «сприяв тому, що білоруси більше сподівалися на комуністичну Польщу, аніж на відновлення довоєнної».[1].

Націоналістичні сили в Польщі прагнуть реабілітувати Ромуальда Райса та його банду[1]. У лютому 1991 в Польщі було прийнято закон, на підставі якого були скасовані вироки репресованим за діяльність на користь незалежної польської держави. Таким чином було фактично реабілітовано Ромуальда Райса «Бурого».[8]. У 1995 році Військовий суд у Варшаві[1] скасував смертний вирок Ромуальду Райсу та реабілітував його[4], постановивши, що «стан крайньої необхідності змусив їх приймати рішення, які не завжди були етично чіткими».[8]. Його нащадкам виплачено компенсацію[1].

Багато років розслідування кривавого рейду «Бурого» вів польський Інститут національної пам'яті. У 2005 році Інститут зробив офіційний висновок, що розправа над жителями білоруських сіл бандою Райса в 1946 році була злочином з ознаками геноциду[1][7]. Жодних наслідків це рішення не мало: у цій справі нікому не притягнули додаткове звинувачення, реабілітацію «Бурого» не скасували, родинам закатованих і спалених не виплатили компенсації[2]. Районний суд у Білостоці того ж року визнав дії банди Райса злочином геноциду[1].

2 лютого 2012, у річницю вбивства білоруських візників, польський Сейм постановив відзначати 1 березня як «День проклятих вояків»[4].

Вшанування пам'яті ред.

  • Пам'ятник православним жителям Білостока, загиблим і зниклим безвісти в 1939—1956 рр..
  • Пам'ятник загиблим білорусам на Бєльському військовому кладовищі.
  • Хрест у селі Синьківці (Підляське воєводство) з написом «Од наглай и неспадеванай сьмерти сохрани нас госпади»
  • У 2019 році православний митрополит Варшави і всієї Польщі Сава освятив наріжний камінь майбутнього храму в селі Заляшани, де в січні 1946 року загін під командуванням Ромуальда Райса «Бурого» розстріляв місцевих білорусів і спалили село[9].
  • У 2021 році Президент Польщі Анджей Дуда поклав вінок і помолився біля пам'ятника Підляським і Хелмським мученикам, встановленому в Заляшанах. Він прибув до Заляшан у супроводі митрополита Сави[10].
  • Пам'ятники жертвам
  •  
    Пам'ятник жертвам банди Райса в селі Заляшани
  •  
    Могила перепохованих візників
  •  
    Пам'ятний знак на церкві Михаїла Архангела у Виганівській Вольці
  •  
    Пам'ятник усім православним жителям Підляшшя, загиблим під час післявоєнної збройної боротьби. Білосток

В культурі ред.

Художня книга відомої польської письменниці білоруського походження Катажини Бонди «Окулярник» присвячена подіям 1946 року[11].

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м 1946: час, калі палалі беларускія вёскі на Беласточчыне — Ян Максімюк, Радыё Свабода, 28 січня 2016 року
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Jakaja ž to pravda na sviêti? — Ян Максімюк, Радыё Свабода, 5 лютого 2013 року
  3. ↑ а б Andrzej Zdanowicz. (12.03.2011). Romuald Rajs «Bury». Żołnierz wyklęty i morderca (пол.). Gazeta Współczesna. Процитовано 29 січня 2019 року.
  4. ↑ а б в Дзень выклятых салдат [Архівовано 2023-04-11 у Wayback Machine.] — Валянціна Лаеўская, Беларускае Радыё Рацыя, 2015 г.
  5. ↑ а б «Попел і памяць» [Архівовано 12 жовтня 2016 року у Wayback Machine.] — успаміны сведак масакры, запісаныя Янам Максімюком. Апублікавана 6 мая 1990 г., Тыднёвік беларусаў у Польшчы «Ніва»
  6. ↑ Польскія ўльтраправыя абвінавачваюць беларускую журналістку ў ачарненні герояў [Архівовано 12 кастрычніка 2016 у Wayback Machine.] — Польське Радіо, 18.11.2015
  7. ↑ а б «Я іх бачу» — рэпартаж Валянціны Лаеўскай [Архівовано 2023-04-12 у Wayback Machine.] — Радыё Рацыя, 2015 г.
  8. ↑ а б «Буры» мог спаліць значна больш беларускіх вёсак, — польскі гісторык, дзякуючы якому апраўдалі Рамуальда Райса. 12 березня 2019 року
  9. ↑ polskieradio.pl
  10. ↑ БелСат [Архівовано 8 червня 2021 року у Wayback Machine.]
  11. ↑ Кніга пісьменніцы з Гайнаўкі стала бестселерам у Польшчы [Архівовано 2016-10-12 у Wayback Machine.] — Валянціна Лаеўская, Беларускае Радыё Рацыя, 2016
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Масове_вбивство_білорусів_Підляшшя_(1946)&oldid=41658906