Масленніков-Войтов Олег Костянтинович
Олег Костянтинович Масленніков-Войтов (нар.. 18 жовтня 1977, Душанбе, Таджицька РСР, СРСР) — російський актор театру і кіно.
| Олег Масленніков-Войтов | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | Олег Костянтинович Масленніков-Войтов | |||
| Народився |
18 жовтня 1977 (46 років) Душанбе, Таджицька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР | |||
| Громадянство |
 Росія | |||
| Діяльність | актор | |||
| Alma mater | Школа-студія МХАТ | |||
| Роки діяльності | 2000 — тепер. час | |||
| Дружина | Аліна Бородіна | |||
| IMDb | nm4540494 | |||
|
| ||||
Життєпис ред.
Олег Масленніков-Войтов народився 18 жовтня 1977 року в місті Душанбе Таджицької РСР, в сім'ї військового. В одинадцять років переїхав з родиною до Москви[1].
З ранніх років виховувався в патріотичних традиціях. В старших класах середньої школи захопився театром, адже в школі додаткові заняття з учнями проводили педагоги з МДІМВ та Щукінського театрального училища, що і вплинуло на майбутнє становлення його як актора, викликало підвищений інтерес до мистецтва. Але в зв'язку з тим, що всі чоловіки по батьківській і материнській лінії Олега були військовослужбовцями, він після закінчення школи у 1994 році вступив до Омського вищого танкового інженерного училища, де організував вокально-інструментальний ансамбль, з яким проводив виступи в різних гарнізонах. В результаті, бажання бути актором перемогло. Провчившись півтора року, він пішов з військового училища.
У 2000 році Олег Масленніков-Войтов закінчив акторський факультет Школи-студії МХАТ (керівники курсу — Євген Лазарєв, Дмитро Бруснікін)[2].
Свою акторську кар'єру розпочав у 2000 році в Театрі на Покровці під керівництвом Сергія Арцибашева (Москва), прослуживши там один сезон.
З 2001 року Олег Масленніков-Войтов — актор Московського драматичного театру «Модерн». В цьому театрі, брав участь у виставах: «Петля» Рустама Ібрагімбекова (роль примари Григорія Распутіна), «Подорож маленького принца» Антуана де Сент-Екзюпері (роль Лисиця), «Катерина Іванівна» Леоніда Андрєєва (роль Ментікова), «Шукає зустрічі!» (роль француза).
У 2002 році на Московському міжнародному телевізійно-театральному фестивалі «Молодість століття» в номінації «за талановите виконання чоловічої ролі в театрі» був нагороджений дипломом та відзначено спеціальною премією «Визнання» за виконання ролі Распутіна у виставі «Петля» режисерів С. Врагової та Р. Ібрагімбекова.
З 2001 року Олег Масленніков-Войтов активно знімається в кіно і є затребуваним актором телесеріалів.
Особисте життя ред.
Олег Масленніков-Войтов і його кохана, продюсер Аліна Бородіна, вирішили узаконити свої стосунки саме в той день, коли виповнилося рівно сім років з початку їх спільного життя. Одруження відбулася 2 липня 2016 року.
У родині поки немає спільних дітей, але у Аліни росте син від попереднього шлюбу. Актор прийняв Микиту як рідного сина, почав багато часу проводити з дитиною. Від Олега Микиті передалася тяга до екстремальних видів спорту. Інше хобі актора — російський більярд.
Зараз Аліна та Олег щасливі, вони разом вже багато років і, за даними преси, незабаром збираються завести другу дитину.
Творчість ред.
Роботи в театрі ред.
Московський драматичний театр «Модерн» ред.
- 2001 — «Петля» за п'єсою Рустама Ібрагімбекова (режисери-постановники — Світлана Врагова, Рустам Ібрагімбеков) — привид Григорія Распутіна, невідступно переслідує полковника Субботіна[3][4]
- «Подорож маленького принца» за п'єсою «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері (режисер-постановник — Світлана Врагова, режисер — Олег Царьов; прем'єра відбулася в 2002 році) — Лис
- «Катерина Іванівна» за п'єсою Леоніда Андрєєва (режисер-постановник — Світлана Врагова) — Ментіков
- «Шукає зустрічі!», комічна музична вистава за творами Ігоря Губермана, Антона Павловича Чехова, Михайла Жванецького з музикою Віллі Токарєва, Мішеля Леграна, Джо Дассена, Майкла Джексона та інших (режисер-постановник — Світлана Врагова; прем'єра відбулася в 1996 році) — француз
Державний театр націй (Москва) ред.
- 2017 — «Аудієнція» за однойменною п'єсою Пітера Моргана (режисер Гліб Панфілов; прем'єра — 25 квітня 2017 року) — Девід Кемерон, прем'єр-міністр Великої Британії[5]
Інші театри ред.
- «Бідна наречена» — * «Не в свої сани не сідай» Олександра Островського — * «Минулого літа в Чулимську» Олександра Вампілова — * «Старший син» Олександра Вампілова — * «Зойчина квартира» Михайла Булгакова — * «Мій бідний Марат» — * «Інтерв'ю на тему свободи» — * «Ревнощі» — * «Ревізор» Миколи Гоголя — * «Гамлет» Вільяма Шекспіра — * «Уроки любові» — Марат Шимаркін, журналіст
- «Ідеальний чоловік» — сер Роберт Чілтерн, депутат Британського парламенту
- «Підступність і любов» — Вурм, секретар президента
- «Казанова. Уроки любові» — Дон Жуан
- «Моя прекрасна Кет» — Петро Дубовський
- «Територія пристрасті» — Азолан
- «Співаючі під дощем» (РФ) — Сімсон
Фільмографія ред.
- 2000 — Зойчина квартира — Борис Семенович Гусь-Ремонтний
- 2002 — Пізня вечеря з… — Селезньов
- 2005 — Авантюристка — француз
- 2005 — Аеропорт — Борис Леонідович Дорман
- 2005 — Кулагін і партнери — Бабкін
- 2005 — Не народися вродливою — Рональд, хлопець гомосексуала Мілко
- 2006 — Аеропорт 2 — Борис Леонідович Дорман
- 2006 — Прорив — сержант
- 2006 — Сталін. Live — Роман Кармен
- 2006 — 2009 — Клуб — сутенер
- 2007 — Олександрівський сад 2 / Три дня в Одесі — Нефьодов
- 2007 — Я — сищик — Вадим
- 2007 — Гонка за щастям — Андрій Титаренко
- 2007 — Жіночі історії — Петро Каменяр
- 2007 — Трюкачі — Боєць
- 2008 — Багата і кохана — Сан Санич
- 2008 — Чізкейк — чоловік Наталії
- 2008 — Сині ночі — Степан, дільничний уповноважений міліції
- 2008 — Ставка на життя — Растрига
- 2008 — Важкий пісок — Лев Іванівський, старший син Рахілі і Якова
- 2008 — Таємниці палацових переворотів — Густав Корф
- 2009 — Єрмолови — Кастусь (в молодості), син Христини і князя Стаса Радзивілла
- 2009 — 2010 — Маргоша — Андрій Миколайович Калугін («Калуга»), син Миколи та Ірини Калугіна, чоловік Катерини Калугиной, батько Аліси Калугиной, колишній художній редактор журналу «МЗ» та колишній коханий Марго
- 2009 — Циганки — Сергій
- 2009 — Чоловік в моїй голові — чоловік в ресторані
- 2009 — Лігво змія (Андалінскій проект) — Сергій, геолог
- 2010 — Банди — Євген Тарабукін, капітан карного розшуку
- 2011 — Тільки ти — Михайло
- 2011 — Дівоче полювання — Геннадій Молчанов, президент страхової корпорації Grand-Garant
- 2012 — Жуков — Іван Сєров
- 2012 — Дикий 3 — Сергій
- 2012 — Наказано одружити — Маслєнніков, підполковник
- 2012 — Рівновага — Олег
- 2012 — Ефект Богарне — Раєвський, генерал
- 2012 — Засіб від смерті — Влад Садовський, журналіст
- 2012 — Два газетяра (короткометражний фільм) — Брехунов
- 2012 — Закрита школа — Сергій Вікторович Раєвський, майор, колишній чоловік Лариси Одинцової, співробітник служби безпеки фармацевтичної компанії «Ingrid»
- 2012 — Нелюбимая — Миша
- 2013 — Час дочок — піар-менеджер
- 2013 — Легальний допінг — Олексій Примаков
- 2013 — Морські дияволи. Смерч. Долі — Анрі
- 2013 — Пізніше каяття (Україна) — Костянтин Арсеньєв, чоловік Міли
- 2013 — Там, де є щастя для мене — Вадим
- 2014 — Неспокійний ділянку — Андрій, чоловік Тетяни Юріївни Петрової (дільничного уповноваженого поліції)
- 2014 — Рік в Тоскані — Олег, психотерапевт
- 2014 — Провідник — Володимир Перлов
- 2014 — Дівчина середніх років — Вахтанг Георгійович («Ваха»), бандит, ресторатор
- 2014 — ОБЖ — камео
- 2014 — Золота наречена — Володимир Долгобродов
- 2014 — Батько Матвій — Павло Дейченко, брат Кирила, продюсер
- 2014 — Слава — Галаєв, відповідальний працівник «Совінтерспорта»
- 2014 — ЧБ — прокурор
- 2015 — Дід Мазаєв і Зайцеви — Євген Шликов, однокласник Бориса і Маргарити Зайцевих
- 2015 — Небезпечна помилка — Борис Шатохін
- 2015 — Опікун — Гена
- 2016 — 40+, або Геометрія любові (Україна) — Андрій
- 2016 — Восени 41-го —
- 2017 — Доктор Анна — Тимофій Ілліч Калетний, перший заступник Андрія Добровольського
- 2017 — Як змучити коханку за сім днів — Слава
- 2018 — Той, хто читає думки (Менталіст) (серія № 3 «Мисливець за мільйонами») — Михайло Клюєв, адвокат
- 2020 — Тріґґер — Борис Корягін, власник логістичної компанії
Робота на телебаченні ред.
- З серпня 2016 року Олег Масленніков-Войтов працює ведучим документально циклу «Доказ з минулого» на телеканалі «Звезда».
Нагороди ред.
- 2002 — диплом і спеціальна премія «Визнання» Московського міжнародного телевізійно-театрального фестивалю «Молодість століття» в номінації «за талановите виконання чоловічої ролі в театрі» — за роль Распутіна в спектаклі «Петля».
Примітки ред.
- ↑ Олег Масленников-Войтов (исполнитель роли Андрея Калугина). Биография. [Архівовано 15 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Сайт поклонников сериала «Маргоша» // margosha.su
- ↑ Актёрский факультет. Выпускники 1991—2000 годов. [Архівовано 2 серпня 2018 у Wayback Machine.] Официальный сайт Школы-студии МХАТ // mhatschool.theatre.ru
- ↑ «Петля» для эмигрантов. — Сегодня вечером участник Всероссийского театрального фестиваля московский театр «Модернъ» покажет спектакль по пьесе Рустама Ибрагимбекова «Петля». [Архівовано 7 жовтня 2018 у Wayback Machine.] Издательская группа «Восточно-Сибирская правда» // vsp.ru (3 ноября 2001 года)
- ↑ ВИДЕО. Спектакль «Петля». Московский драматический театр «Модернъ» (телеверсия спектакля, 2013 год). Телеканал «Москва 24» // m24.ru (19 января 2015 года)
- ↑ Спектакль «Аудиенция» режиссёра Глеба Панфилова. Премьера — 25 апреля 2017 года. [Архівовано 14 серпня 2018 у Wayback Machine.] Официальный сайт Государственного театра наций (Москва) // theatreofnations.ru
Посилання ред.
- Масленніков-Войтов Олег Костянтинович на сайті IMDb (англ.)(англ.)
- Олег Масленніков-Войтов. Біографія, фільмографія, фотографії актора. [Архівовано 11 серпня 2018 у Wayback Machine.] // ruskino.ru (рос.)