Вікіпедія

Марія Віттнер

угорська політик і громадська активістка

Марія Віттнер (угор. Wittner Mária; 9 червня 1937(19370609), Будапешт — 14 вересня 2022, там само) — угорська громадська активістка і політична діячка, активна учасниця Угорської революції 1956 року. Після її придушення була засуджена до смертної кари з заміною на ув'язнення. Після падіння комуністичного режиму в Угорщині — член партії Фідес. У 2006—2014 — депутат Національної асамблеї.

Марія Віттнер
угор. Wittner Mária
Марія Віттнер. 2017 рік
Народилася 9 червня 1937(1937-06-09)
Будапешт, Угорське королівство[2]
Померла 14 вересня 2022(2022-09-14)[1] (85 років)
Будапешт, Угорщина
Громадянство Угорщина Угорщина
Діяльність політична діячка, друкарка, борець за свободу
Відома завдяки дисидентка, угорський політик
Знання мов угорська
Посада Депутат Національної асамблеї Угорщини
Партія Фідес — Угорський громадянський союз
Нагороди
Великий хрест Ордена Заслуг Угорщини Командорський хрест ордена «За заслуги перед Польщею»

премія Святого Іштванаd (2006)

Q90879045? (2001)

почесний громадянин[d] (2011)

почесний громадянин[d] (2016)

For Human Dignity Awardd (2016)

IMDb ID 2149680

Біографія ред.

Ранні роки, юність ред.

Марія народилася в багатодітній будапештській сім'ї. Батько Марії Віттнер невідомий (за деякими відомостями, він був іранець). У дворічному віці мати віддала Марію під опіку католицького монастиря кармеліток. Через дев'ять років Марія повернулася додому, але мати відправила її в дитячий будинок.

Не закінчивши середньої школи, Марія змушена була працювати друкаркою і стенографісткою у Сольноку. У 1955 році повернулася в Будапешт. Народила сина, але не зареєструвала шлюб через сварку з нареченим. Жила випадковими заробітками[3].

Угорська революція. Смертний вирок і подальше життя ред.

Марія рішуче підтримала Угорську антикомуністичну революцію 1956 року. Брала участь в атаці демонстрантів на Будинок радіо 23 жовтня. На наступний день долучилася до захисників «Пасажу Корвіна». 30 жовтня брала участь у захопленні поліцейської дільниці. 4 листопада була поранена в бою з радянськими військами. У боях трималася пліч-о-пліч з подругою — Каталін Стікер[4].

Після поразки революції, 9 листопада Марія Віттнер була заарештована урядовими військами при спробі перетнути кордон з Австрією. Після допиту їй вдалося звільнитися і перебратися до Австрії. Однак через кілька тижнів вона повернулася на батьківщину. Працювала чорноробом.

16 липня 1957 Віттнер знову була заарештована. Група з дев'яти осіб, у тому числі і Марія, звинувачувалася у скоєнні вбивств під час будапештських боїв. Допити проводилися в жорсткій формі, у відповідь Віттнер трималася досить агресивно. 23 липня 1958 звинувачувані були засуджені до смертної кари. 24 лютого 1959 апеляційна інстанція змінила вирок Марії Віттнер на довічне ув'язнення. П'ятеро інших обвинувачених також отримали різні терміни. Три смертних вироки були приведені у виконання, у тому числі щодо Каталіни Стікер і Йожефа Коте Шереша[5].

Марія Віттнер провела у в'язниці 11 років. Звільнилася 25 березня 1970 року. Жила у Сольноку і Дунакесі, працювала швачкою і прибиральницею. Вийшла заміж, народила другого сина, але незабаром розлучилася через алкозалежність чоловіка. З 1980 року була на пенсії за інвалідністю через хворобу хребта[6].

У ветеранському русі. Депутат від партії «Фідес» ред.

Після падіння комуністичного режиму Марія Віттнер стала відомим громадським та політичним діячем. Брала участь у створенні організацій ветеранів Угорської революції. У 1993 році увійшла в комітет, який здійснював розподіл житла для учасників повстання. При цьому вона регулярно вступала в конфлікти в ветеранами-емігрантами, у тому числі з Гергеем Понгратцем — оскільки наполягала на пріоритеті соціальної допомоги тим ветеранам, які не покидали Угорщину.

Вступила в партію «Фідес». Вважається в партії представником ліберального консерватизму, що протистоїть ультраконсервативним і націонал-соціалістичним тенденціям[7]. На виборах 2006 і 2010 років Марія Віттнер обиралася депутатом Національних зборів Угорщини. Працювала в парламентських комітетах з праці і з прав людини[8].

У 2007 році в Угорщині був знятий фільм Hóhér, vigyázz! — Кат, бережися!, що розповідає про долю Марії Віттнер, Каталін Стікер та їх друзів[9].

Марія Віттнер відома крайнім антикомунізмом і жорсткою критикою «червоних капіталістів» посткомуністичній Угорщині[10]. Особливо різко критикувала вона Дьюлу Хорна — одного з лідерів Угорської соцпартії (колишня комуністична УСРП) і прем'єр-міністра Угорщини в 1994—1998. У 2011 році Віттнер назвала Хорна «катом, якому слід поберегтися» (восени 1956 року комуніст Хорн брав участь у придушенні повстання)[11]. Зі свого боку, опоненти-соціалісти звинувачували Марію у причетності до лінчування під час жовтневих боїв, проте не змогли привести неспростовних доказів[12].

24 травня 2006 року Марія Віттнер, Шандор Рац і Ласло Балаш-Пірі — учасники повстання та активісти Комітету історичної справедливості — публічно висловили протест проти запрошення президента Італії Джорджо Наполітано на урочистості з нагоди 50-річного ювілею Угорської революції. У відкритому листі вони нагадали, що у 1956 році Наполітано підтримував вторгнення радянських військ в Угорщину і виступав як противник повстання.

Нагороди ред.

У 1991 році Марія Віттнер нагороджена Великим хрестом «За заслуги перед Угорською Республікою».

Цікаві факти ред.

  • Марія Віттнер була матеріально найменш забезпеченим депутатом угорського парламенту: вона не мала ніяких доходів, крім пенсії, жодних активів у власності і ніяких цінних речей, крім ноутбука[13].
  • У 2007 році в Угорщині був знятий фільм Hóhér, vigyázz! (укр. Кат, бережися!), що розповідає про долю Марії Віттнер, Каталін Стікер та їх друзів[9].

Примітки ред.

  1. ↑ а б Meghalt Wittner Mária
  2. ↑ ідентифікатор PIM
  3. ↑ A Wittner-jelenség. Архів оригіналу за 25 жовтня 2016. Процитовано 8 листопада 2016.
  4. ↑ Wittner Mária: Hittünk Kádár ígéretében. Архів оригіналу за 29 жовтня 2016. Процитовано 8 листопада 2016.
  5. ↑ Wittner Mária: Börtönévek. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 8 листопада 2016.
  6. ↑ Wittner Mária (1937). Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 8 листопада 2016.
  7. ↑ Wittner Mária, a legenda. Архів оригіналу за 29 жовтня 2016. Процитовано 8 листопада 2016.
  8. ↑ Wittner Mária. Архів оригіналу за 29 жовтня 2016. Процитовано 8 листопада 2016.
  9. ↑ а б Hóhér, vigyázz!. Архів оригіналу за 29 жовтня 2016. Процитовано 8 листопада 2016.
  10. ↑ Wittner Mária 2001. február 25-én a parlamentben elhangzott beszéde
  11. ↑ Wittner: Horn Gyula képtelen meghalni. Архів оригіналу за 25 жовтня 2016. Процитовано 8 листопада 2016.
  12. ↑ Wittner nem lincselt meg senkit — Eörsi tételesen cáfol. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 8 листопада 2016.
  13. ↑ Parlamenti Guinness: a legszegényebb képviselő. Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 8 листопада 2016.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марія_Віттнер&oldid=37168162