Маріон Делорм (фр. Marion Delorme, 3 жовтня 1611, Блуа2 липня 1650, Париж) — французька куртизанка, проживала в Парижі на площі Вогезів.

Маріон Делорм
фр. Marion Delorme
Народилася 3 жовтня 1613(1613-10-03)[2][3]
Блуа
Померла 30 червня 1650(1650-06-30)[1] (36 років)
Париж, Королівство Франція
Країна  Франція
Діяльність господиня літературного салону
Знання мов французька

Біографія ред.

Народилася у місті Шалоні-на-Марні, у Шампані, в родині судового пристава метра Граппена і його дружини, Франсуази. Її хрещеними при хрещенні стали маркіз де Вілларсо і його двоюрідна сестра графиня Сент-Евремон.

Дуже молодою прибувши в Париж і отримавши значну спадщину, полонила своєю красою поета Жака Валле-Дебарро, сина міністра фінансів Генріха IV; його незабаром змінили герцог Бекінгем, нещасний Сен-Мар, від якого вона народила трьох визнаних дітей, д Емері та ін.

Серед її залицяльників були дуже високопоставлені особи: Рішельє, принци Конде і Конті, навіть сам Людовик XIII.

Під час Фронди її будинок став збірним пунктом вождів цієї партії. Кардинал Мазаріні наказав її заарештувати, але вона раптово померла.

Легенда ред.

До цих історичних фактів домішуються розповіді, що Делорм сама розповсюдила чутки про свою смерть і втекла в Англію, що вона потім мала 3 чоловіків, з яких один був розбійницьким отаманом, і що вона жила до 1706 або 1741 р.

Образ у мистецтві ред.

  • Вона виведена на сцену в романі Альфреда де Віньї «Сен-Мар», драмі «Маріон Делорм» Віктора Гюго (головну роль виконувала, серед інших, Сара Бернар), її риси увійшли в образ Міледі Вінтер у романі Дюма Три мушкетери, книгу про неї написав Жозефен Пеладан та ін.
  • Їй присвячені опери Амількаре Понк'єллі і Джованні Боттезіні, Antonio Scontrino

Примітки ред.

Література ред.

  • Таллеман де Рео. Маріон де Лорм // Занимательные истории. — Наука. Ленинградское отделение, 1974. — С. 186-187. — (Литературные памятники) — 50000 прим.
  • Муромов Игорь 100 великих любовниц.
  • Делорм, Марион // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.