Маріано Фальчінеллі Антоніаччі

Маріано Фальчінеллі Антоніаччі OSBCas (італ. Mariano Falcinelli Antoniacci; 16 листопада 1806, Ассізі — 29 травня 1874, Рим) — італійський римо-католицький архиєпископ, бенедиктинець, папський дипломат, кардинал.

Кардинал-священник
Маріано Фальчінеллі Антоніаччі OSBCas

італ. Mariano Falcinelli Antoniacci
Кардинал-священник з титулом церкви Сан-Марчелло-аль-Корсо
Герб
Герб
Апостольський нунцій в Австро-Угорщині
14 серпня 1863 — 22 грудня 1873
Обрання: 14 серпня 1863
Попередник: Антоніо Саверіо Де Лука
Наступник: Людовіко Якобіні
Титулярний архиєпископ Афін
21 грудня 1857 — 4 травня 1874
Обрання: 21 грудня 1857
Попередник: Людовіко Теволі
Єпископ Форлі
17 квітня 1853 — 21 грудня 1857
Обрання: 7 березня 1853
Попередник: Антоніо Маґріні
Наступник: П'єтро Паоло Труккі
 
Діяльність: католицький священник, католицький єпископ
Ім'я при народженні: Лоренцо Бальдассарре Луїджі
Народження: 16 листопада 1806(1806-11-16)[1]
Ассізі, Італія
Смерть: 29 травня 1874(1874-05-29)[1] (67 років)
Рим, Італія
Священство: 13 червня 1829
Чернецтво: 18 грудня 1825,
вічні обіти в Ордені Святого Бенедикта
Єп. хіротонія: 17 квітня 1853
В сані кардинала: 22 грудня 1873
Титулярна церква: Сан-Марчелло-аль-Корсо
Папою: Пієм ІХ

Нагороди:

Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана

Життєпис ред.

Народився в родині провінційної шляхти. Його батько, Джованні Баттіста, був гонфалоньєром в Ассізі з 1841 року. При хрещенні його назвали Лоренцо Бальдассарре Луїджі. У 18 років вступив до бенедиктинського монастиря св. Петра в Ассізі. 18 грудня 1825 року в абатстві св. Павла за мурами в Римі склав чернечі обіти, прийняв ім'я Маріано і став членом Ордену Святого Бенедикта конгрегації Монте-Кассіно.

Після закінчення філософсько-богословських студій 13 червня 1829 року у базиліці св. Йоана Латеранського отримав священничі свячення. Продовжив навчання і 1834 року отримав докторський ступінь з філософії і богослов'я. З 1834 року — другий магістр новіціяту.

У 1840 році став абатом Фарфи. Потім також був канцлером бенедиктинської конгрегації Монте-Кассіно, абатом абатства св. Петра в Ассізі та настоятелем монастиря св. Павла за мурами.

Єпископ ред.

7 березня 1853 року папа Пій IX призначив його єпископом Форлі. 17 квітня 1853 року в базиліці св. Павлf за мурами отримав єпископські свячення від префекта Священної Конгрегації Єпископів і Монахів, кардинала Ґабріеле делла Ґенґа Серматтеї. Співсвятителями були архиєпископ in partibus infidelium Іконії Антоніо Ліджі-Буссі OFMConv та папський ризничий єпископ Джузеппе Марія П'єтро Рафаеле Кастеллані OESA.

14 грудня 1857 року папа Пій IX призначив єпископа Маріано Фальчінеллі Антоніаччі апостольським інтернунцієм у Бразилії, а 21 грудня 1857 року — архиєпископом in partibus infidelium Афін. У Бразилії він зосередився на відродженні народних місій і успішно боровся проти законопроекту про цивільні шлюби.

14 серпня 1863 року Папа перевів його на посаду апостольського нунція в Австро-Угорщині. У Відні він домагався дотримання положень конкордату з помірним успіхом. Йому не вдалося переконати імператора Франца-Йосифа I втрутитися військовим шляхом на захист Папської області, оскільки імперія Габсбургів не була готова до конфлікту ні у військовому, ні у фінансовому плані.

Кардинал ред.

У 1873 році хвороба значно обмежила інтелектуальні здібності нунція Фальчінеллі Антоніаччі. У цій ситуації було вирішено звільнити його, згідно з прийнятою практикою звільнення нунціїв найважливіших нунціатур, надавши йому кардинальський титул.

22 грудня 1873 року він отримав кардинальський капелюх від Пія IX. Того ж дня він офіційно завершив свою місію нунція у Відні. 4 травня 1874 року прийняв титулярну церкву Сан-Марчелло-аль-Корсо. Незабаром, 29 травня 1874 року, він помер. Оскільки він помер під час понтифікату папи, який зробив його кардиналом, то ніколи не брав участі в конклаві. Кардинал Маріано Фальчінеллі Антоніаччі був тимчасово похований на кладовищі Кампо Верано, а пізніше його останки були перенесені в сімейну гробницю на кладовищі в Ассізі.

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. а б в г Monsagrati G. Dizionario Biografico degli Italiani — 1994. — Vol. 44.
  2. A Szent István Rend tagjai. web.archive.org. 26 квітня 2018. Архів оригіналу за 26 квітня 2018. Процитовано 28 листопада 2023.

Посилання ред.