Маріано Луїс де Уркіхо
Маріано Луїс де Уркіхо-і-Муґа (ісп. Mariano Luis de Urquijo y Muga; 1769–1817)[2] — іспанський політик, двічі очолював іспанський уряд за правління Карла IV та Жозефа Бонапарта.
| Маріано Луїс де Уркіхо | ||
.jpg) | ||
| ||
|---|---|---|
| 12 лютого — 13 грудня 1799 року | ||
| Монарх: | Карл IV | |
| Попередник: | Франсіско Сааведра | |
| Наступник: | Педро Севальйос | |
| ||
| 7 липня 1808 — 27 червня 1813 року | ||
| Монарх: | Хосе I | |
| Попередник: | Педро Севальйос | |
| Наступник: | Хуан О'Доног'ю О'Ріан | |
| Народження: |
8 вересня 1769[1] Більбао, Країна Басків, Іспанія | |
| Смерть: |
3 травня 1817[1] (47 років) Париж | |
| Поховання: | Пер-Лашез | |
| Країна: | Іспанія | |
| Освіта: | Саламанкський університет | |
| Нагороди: |    | |
Життєпис ред.
Народився у знатній баскській родині. Вивчав право у Мадриді та у Саламанці. Деякий час він жив в Ірландії, після чого повернувся на батьківщину, де вступив на службу до міністерства закордонних справ.
Незважаючи на симпатії Уркіхо до Франції[3] 12 лютого 1799 року його було призначено на посаду державного секретаря. На посту глави уряду він робив усе можливе, щоб обмежити владу інквізиції, що призвело до ворожнечі зі Святим Престолом[4]. Був уснутий від посади через спротив французькій інтервенції до Португалії.
Після завоювання Іспанії Наполеоном та сходження на престол його брата Хосе I Маріано Уркіхо знову був призначений на пост державного секретаря. Після невдалого замаху на короля Уркіхо згодився лише на те, щоб підтримати Бонапарта у війні проти власного народу. Після поразки Хосе I Уркіхо втік до Франції.
Примітки ред.
- ↑ а б Auñamendi Eusko Entziklopedia — ISSN 2444-5487
- ↑ Aleix ROMERO PEÑA, «Mariano Luis de Urquijo. Biografía de un ilustrado», Revista de Cultura e Investigación Vasca Sancho el Sabio, nº 34, 2011, p. 56
- ↑ M.V. LÓPEZ CORDÓN CORTEZO, «Un voltarien espagnol à la fin du XVIIIe siècle: Mariano Luis de Urquijo», Actas du Congrès international Voltaire et ses combats, Oxford, 1997, pp. 1251—1261
- ↑ C. SECO SERRANO, «La política exterior de Carlos IV», en Historia de España. Madrid: Espasa Calpe, 1988, t. XXXI, pp. 616—617
Джерела ред.
- Urquijo: Los afrancesados [Архівовано 6 квітня 2019 у Wayback Machine.]