Марчін Віха
Марцін Віха (пол. Marcin Wicha) (нар. 1972 у Варшаві) — польський графік, есеїст і автор дитячих книжок. Лауреат літературної премії «Ніке».
| Марчін Віха | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| Народження |
1972 Варшава, Польська Народна Республіка | |||
| Країна |
 Республіка Польща | |||
| Діяльність | художник-гравер, графік, письменник, дитячий письменник, есеїст | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Марчін Віха у Вікісховищі | ||||
Біографія ред.
Він народився в родині єврейського походження, син архітектора Пйотра Віха (1946—2006) та Йоанни Рабановської-Віхи (1946—2015). Його дідами були Владислав Віха — з боку батька та Ян Рабановський — з боку матері[1].
Лауреат паспорта «Політики» за 2017 рік у категорії література та номінація на Літературну премію Гдині 2018 у категорії есе за книгу «Речі, які я не викидав»[2][3][4]. За цю ж книжку у 2018 році отримав літературну премію «Ніке»[5] та Літературну премію ім. Вітольд Ґомбрович[6]. У 2022 році був номінований на Літературну премію «Ніке» за книгу Direction of sightseeing[7], за цю ж книгу отримав Премію ім. Анджей Сємек[8].
Як графічний дизайнер займається дизайном обкладинок книг і журналів, плакатів і графічних вивісок. Протягом багатьох років він був автором коментарів до карикатур у «Tygodnik Powszechny». Співпрацює з «Характерами» та «Gazeta Wyborcza»[9].
Публікації ред.
книги для дітей:
- Клара: будь ласка, не читай це (Видавництво Czarna Owieczka, Варшава 2011)[10]
- Łysol i Strusia: Уроки неввічливості (Соціальний видавничий інститут «Znak», Краків 2013)[11]
- Болек і Льолек: блискучі детективи (Суспільне видавництво «Знак», Краків 2014)[12]
- Надзвичайна історія Себастьяна Ван Пірека (Видавництво Egmont Polska, Варшава 2018)[13]
- Велика книга Клари (Видавництво Маманія, Варшава 2019)[14]
нариси:
- Як я перестав любити дизайн (Видавництво Характер, Краків 2015)[15]
- Речі, які я не викидав (Видавництво Карактер, Краків 2017)[16]
- Оглядова дирекція (Видавництво Карактер, 2021)[17]
колекції фільєтонів:
- Краще нічого не буде (Видавництво «Карактер» 2022)[18]
Виноски ред.
- ↑ Andrzej Horubała (13 квітня 2018), Elegia (пол.)
{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Marcin Wicha laureatem Paszportów POLITYKI w kategorii Literatura (пол.), 9 січня 2018
- ↑ 20 książek nominowanych do Nagrody Nike 2018 (пол.), 17 травня 2018
- ↑ Nominowani 2018. Nagroda Literacka Gdynia (пол.), архів оригіналу за 10 травня 2018, процитовано 14 квітня 2024
- ↑ Nagroda Nike dla Marcina Wichy! „Rzeczy, których nie wyrzuciłem” najlepszą książką roku. wyborcza.pl. 7 października 2018.
- ↑ Nagroda Gombrowicza po raz trzeci
- ↑ Nagroda Literacka Nike 2022. Oto lista nominowanych (пол.), 15 червня 2022
- ↑ Nagrody „Literatury na Świecie” za rok 2021 (пол.), 7 жовтня 2022
- ↑ Marcin Wicha «Wichajster», https://www.tygodnikpowszechny.pl/autor/marcin-wicha-69.
- ↑ Marcin Wicha (2011), Klara : [proszę tego nie czytać!, Warszawa: Wydawnictwo Czarna Owieczka, ISBN 978-83-63010-13-3, OCLC 804014721
- ↑ Marcin Wicha (2013), Łysol i Strusia : lekcje niegrzeczności, Kraków: Społeczny Instytut Wydawniczy Znak, ISBN 978-83-240-1965-6, OCLC 1150547409
- ↑ Marcin Wicha (2014), Bolek i Lolek : genialni detektywi, Kraków, ISBN 978-83-240-2960-0, OCLC 903906493
- ↑ Marcin Wicha (2018), Niezwykła historia Sebastiana Van Pirka, Warszawa, ISBN 978-83-281-2984-9, OCLC 1031374544
- ↑ Marcin Wicha (2019), Wielka księga Klary, Warszawa, ISBN 978-83-66117-02-0, OCLC 1119538710
- ↑ Marcin Wicha (2015), Jak przestałem kochać design, Kraków, ISBN 978-83-62376-83-4, OCLC 928025090
- ↑ Marcin Wicha (2017), Rzeczy, których nie wyrzuciłem, Kraków, ISBN 978-83-65271-38-9, OCLC 1017742903
- ↑ Marcin Wicha (2021), Kierunek zwiedzania, Kraków, ISBN 978-83-66147-77-5, OCLC 1263881505
- ↑ Nic drobniej nie będzie