Марфа Олексіївна
Марфа Олексіївна (нар. 26 серпня 1652 — пом. 19 червня[2][3] 1707) — московська царівна, дочка царя Олексія Михайловича і його першої дружини Марії Іллівни, сестра царів Федора III та Івана V Олексійовичів і однокровна сестра царя Петра I.
| Марфа Олексіївна | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
26 серпня 1652 Москва, Московське царство |
| Померла | 19 червня 1707 (54 роки) |
| Поховання | Alexandrov Kremlind |
| Діяльність | черниця |
| Знання мов | давньоруська |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Романови |
| Батько | Олексій Михайлович[1] |
| Мати | Милославська Марія Іллівна[1] |
| Брати, сестри | Петро I, Наталія Олексіївна (дочка Олексія Михайловича), Євдокія Олексіївнаd, Катерина Олексіївна, Марія Олексіївна (царівна), Феодосія Олексіївна, Софія Олексіївна, Іван V Олексійович, Федір Олексійович, Олексій Олексійович, Дмитро Олексійовичd і Симеон Олексійовичd |
Життєпис ред.
Хрещена 4 вересня 1652 року в Чудівському монастирі. Ім'я «Марфа» було для Романових фамільним — так звали її прабабусю черницю Марфа і рано померлу тітку Марфу Михайлівна[4].
У дитинстві до неї була приставлена наставниця Авдотья Пипіна, яка навчала Марту грамоті, читанню по Часослову і Псалтирю.
У 1689 році її сестра царівна Софія під час конфлікту з братом Петром посилала її до царя. Так, Фуа де ла Невілль пише: «Царівна також підтримала цю заборону. Але стрільці не надали йому великого значення й з'явилися на Трійцю, щоб переконати Петра у своїй вірності. Розсудивши про це і дізнавшись, що велика частина бояр перейшла на бік Петра, вона вирішила примиритися з ним. Зважаючи на це, вона послала до свого брата двох своїх тіток по батькові, царівен Ганну Михайлівну, Тетяну Михайлівну і одну з своїх сестер Марту Олексіївну»[5].
В Олександровій слободі ред.
У 1698 році за співчуття і допомогу своїй сестрі царівні Софії була пострижена в Успенському монастирі в Олександровій слободі під ім'ям «Маргарити». Живучи в монастирі, вона продовжувала листуватися з сестрами. У 1706 році проїздом до матері її таємно відвідав племінник, царевич Олексій Петрович.
У 1698 році за наказом царя Петра I до Расп'ятської церкви-дзвіниці були прилаштовані для неї палати, що збереглися донині. У палатах при Расп'ятській церкві-дзвіниці царівна жила до кінця своїх днів, і до нашого часу в покоях збереглися деякі її особисті речі: кахельна піч — зразок пічної майоліки кінця XVII століття, ікона «Страшний суд» 1696 року, настінні розписи тощо.
У 1707 році Марфа Олексіївна померла. Її поховали у спільній могилі на монастирському кладовищі, однак приїхали в 1712 році її сестри Марія і Феодосія розпорядилися перепоховати його в особливому склепі монастирської церкви Стрітення Господнього[6] — невеликого одноглавого храму, збудованого на території кремля в XVII столітті (через кілька років Феодосію поховають там же). До наших днів ця усипальниця не збереглася.
Сучасна їй «Книга, глаголемий опис про московських святих» згадує Марту Олексіївну в числі неканонізованих церквою святих.
Генеалогія ред.
Джерела ред.
- Марфа Алексеевна // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Стромилов Н. С. Царевна Марфа, сестра Петра Великого: Историческая биография // Владимирские Губернские ведомости. Часть неофициальная. № 3. 1883. С. 1.
Примітки ред.
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ або 19 липня
- ↑ Родословная книга Всероссійскаго дворянства [Архівовано 6 квітня 2020 у Wayback Machine.]. // Составилъ В. Дурасов. — Ч. I. — Градъ Св. Петра, 1906.
- ↑ Успенский Ф. Б. Именослов: историческая семантика имени. М., 2007. С. 306
- ↑ Де ла Невилль. Записки о Московии. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 8 квітня 2020.
- ↑ Все монархи мира. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 8 квітня 2020.