Марсій
Ма́рсій (грец. Μαρσύας) — сатир, що жив у фригійських лісах, один із супутників Діоніса.
| Марсій | |
|---|---|
.jpg) | |
| Батько | Hyagnisd |
| Брати/сестри | Babysd |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Міфологія ред.
За міфом, Марсій знайшов флейту, яку викинула Афіна (оскільки під час гри щоки богині роздувались і спотворювали її обличчя), і, хизуючись майстерною грою, викликав на змагання самого Аполлона. Цар Мідас, що був суддею змагання, віддав пальму першості сатиру. Розгніваний Аполлон здер з Марсія шкіру й повісив її в Каленах (Фригія) на дереві. Від звуків флейти шкіра тріпотіла; з крові Марсія забило джерело, яке дало початок річці. Відома статуя роботи Мирона — Марсій, що простягає руки до подвійної флейти. Художники часто зображували змагання Марсія з Аполлоном (П. Перуджіно, Тінторетто) та покарання Марсія (Б. Перуцці, Рафаель, Дж. Вазарі та ін.).
Пророцтво і свобода слова в Римі ред.
У римлян Марсій вважався винахідником ворожіння авгурів[1] і прихильником свободи слова, філософської концепції «парресія» (грец. παρρησία) і «висловлювання правди владі». Найдавніше відоме зображення Марсія в Римі стояло на Римському форумі поблизу або в коміції, місці для політичної діяльності[2]. Його також зображували як силена, який ніс бурдюк на лівому плечі з піднятою правою рукою. Статую вважали символом свободи (лат. indicium libertatis) й асоціювали з виступами плебсу чи простих людей. П'єдестал часто слугував місцем, на якому розміщували образливі вірші на політичну чи соціальну тематику[3].
Марсій — притоки Меандра ред.
Марсій — божество однойменної річки (притоки Меандра);
Примітки ред.
- ↑ N.M. Horsfall, reviewing Cacus and Marsyas in Etrusco-Roman Legend by Jocelyn Penny Small (Princeton University Press, 1982), in Classical Review 34 (1984) 226—229, vehemently rejects Marsyas's connection with augury, but this is a minority view.
- ↑ Elaine Fantham. "Liberty and the Roman People, " Transactions of the American Philological Association 135 (2005), p. 221; William Smith. Dictionary of Greek and Roman Antiquities, Bill Thayer's edition at Lacus Curtius, «Comitia.»
- ↑ Maurus Servius Honoratus. ad Aeneidos 3.20; T.P. Wiseman, «Satyrs in Rome? The Background to Horace's Ars Poetica,» Journal of Roman Studies 78 (1988), p. 4; Elaine Fantham, "Liberty and the Roman People, " Transactions of the American Philological Association 135 (2005), p. 227; Ann L. Kuttner, "Culture and History at Pompey's Museum, " Transactions of the American Philological Association 129 (1999), pp. 357—358.
Література ред.
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
Посилання ред.
- Марсій // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 94.
- Марсій, Марсіяс [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 924. — 1000 екз.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марсій |