Марк III (радіотелескоп)
Марк III — колишній портативний повністю рухомий радіотелескоп, який розташовувався у Вордлі[en], поблизу Нентвіча[en], у графстві Чешир на північному заході Англії[1]. Побудований у 1966 році, він дистанційно керувався з обсерваторії Джодрел Бенк і, в основному, використовувався як частина інтерферометричної мережі радіотелескопів MERLIN. Марк III був розроблений Чарльзом Гасбендом[en] за ініціативою Бернарда Ловелла[2].
| Частина від | Обсерваторія Джодрелл Бенк і MERLIN |
|---|---|
| Координати | 53°06′46″ пн. ш. 2°35′43″ зх. д. / 53.11293600002777282° пн. ш. 2.595434530028° зх. д. |
| Організація | Обсерваторія Джодрелл Бенк |
| Стиль телескопа | радіотелескоп |
 | |
Технічні характеристики ред.
Фінансування телескопа було отримано в 1963 році від Відділу наукових і індустріальних досліджень[en]. Телескоп був розроблений інженерами-консультантами Husband and Co., а сконструйований Fairey Engineering. Спостереження телескоп розпочав у липні 1967 року. Ним можна було керувати або локально, або за допомогою дистанційного керування через ультрависокочастотні та мікрохвильові канали з обсерваторії Джодрелл Бенк, і дистанційне керування використовувалося найчастіше[3].
Подібно до Марк II, телескоп мав еліптичну параболічну антену 38,1 м на 25,4 м[2]. Однак, на відміну від Марк II, антена була виготовлена з дротяної сітки з 25-міліметровим дротом з точністю до 13 мм. Коли телескоп був спрямований на горизонт, на радіолінії водню 21 см ефективність телескопа складала 81 %, а на довжині хвилі 11 см падала до 45 %. Деформація телескопа під дією сили тяжіння також значно впливала на ефективність телескопа[3].
У фокусі телескопа знаходилась кубічна кабіна розміром приблизно 2,5 м, також схожа на кабіну Марк II, підтримувана чотирма сталевими опорами. До неї можна було потрапити по драбині на одній з опор, коли чаша телескопа була спрямована до горизонту[3].
Керування телескопом за азимутом і висотою здійснювалося системами гідравлічного приводу. Для повороту за азимутом в рух приводилися два з шести візків, на які спирався телескоп, а рух за висотою здійснювався за допомогою двох 4,9-метрових гідравлічних поршнів. Рух виконувався електродвигуном потужністю 5 кінських сил зі швидкістю до 5 градусів за хвилину. Система приводу була захищена за допомогою сигналізаторів надлишкового тиску і запобіжних клапанів, а також двох сигналізаторів (один на телескопі, один у Джодреллі)[3].
Основною метою створення телескопа було використання його в поєднанні з Лавеллівським телескопом як повністю керованого інтерферометра для визначення розмірів радіоджерел. Розміри радіоджерел ще не були відомі навіть за порядком величини, і не було можливості оцінити оптимальну відстань між телескопами (роздільна здатність інтерферометра обернено пропорційна відстані). У результаті телескоп був побудований таким чином, щоб його можна було повністю розібрати та зібрати на новому місці протягом 6 місяців[3].
Відстань між телескопом Марк III і Лавеллівським телескопом становила 24 км, даючи роздільну здатність у межах від 0,2 до 17 кутових секунд в залежності від частоти спостережень[3].
У 1996 році[4] телескоп було виведено з експлуатації через вік і недостатню чутливість порівняно з сучасними телескопами. Згодом його розібрали та продали на металобрухт.
Примітки ред.
- ↑ MERLIN user guide - 4.1 Location of Telescopes. Архів оригіналу за 7 вересня 2007. Процитовано 4 серпня 2007.
- ↑ а б Lovell, Jodrell Bank Telescopes, p. 12
- ↑ а б в г д е Palmer and Rowson (1968)
- ↑ MERLIN user guide - 4.1 Location of Telescopes. Архів оригіналу за 7 вересня 2007. Процитовано 5 серпня 2007.
Література ред.
- Lovell, Bernard (1985). The Jodrell Bank Telescopes. Oxford University Press. ISBN 0-19-858178-5.
- Palmer, H. P.; B. Rowson (1968). The Jodrell Bank Mark III Radio Telescope. Nature. 217 (5123): 21—22. Bibcode:1968Natur.217...21P. doi:10.1038/217021a0.