Врода Марина Анатоліївна
Врода Марина Анатоліївна (22 лютого 1982, Київ) — українська кінорежисерка і сценарист.
| Врода Марина Анатоліївна | |
|---|---|
 | |
| Дата народження | 22 лютого 1982 (42 роки) |
| Місце народження | Київ, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |
 Україна |
| Професія | кінорежисер, сценарист |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| IMDb | ID 2979212 |
| Нагороди та премії | |
 | |
| Золота пальмова гілка за короткометражний фільм | |
Лауреатка нагороди «Золота пальмова гілка за короткометражний фільм» Каннського кінофестивалю за короткометражний фільм «Крос» (2011)[1]. За найкращу режисуру фільму «Степне» отримала нагороду «Леопард» на Міжнародному кінофестивалі у Локарно (2023)[2]. Заслужений діяч мистецтв України (2023).
Біографічні відомості ред.
Закінчила Київську ЗОШ № 113.[3]
2003 — отримала диплом бакалавра права на факультеті лінгвістики і права Міжнародного науково-технічного університету ім. Юрія Бугая.
2007 — закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого за спеціальністю «Режисура художнього фільму» (майстерня Михайла Іллєнка та Валерія Сивака)[3].
Була асистентом у масових сценах кінорежисера Сергія Лозниці на зйомках фільму «Щастя моє»[4].
Фільмографія ред.
Короткий метр ред.
| Частина інформації в цій статті застаріла. |
- 2003 — Прости (15 хв., Hi-8, ч/б)
- 2006–2009 — Сімейний портрет (14 хв., 35 мм, ч/б)
- 2007 — Дощ (13 хв., HD, колір)
- 2007 — Клятва (14 хв., 35 мм, колір; дипломна робота)
- 2011 — Крос (15 хв., колір; продюсер Флоранс Келлер (Франція); бюджет (знімальний період) — €3,5 тис., знятий у Пущі-Водиці, Бортничах і Парку Слави в Києві)[5][4][3]
- 2014— Равлики (продюсери Ігор Савиченко, Кирило Шувалов)
- 2015— Пінгвін
Телевізійний фільм ред.
- 2010 — «Посміхнися, коли плачуть зірки»[6] (під псевдонімом Маргарита Красавіна[4]; 1 год. 29 хв.; сценарій — Аліна Семерякова; в ролях: Вікторія Ісакова, Олександр Голубєв, Костянтин Милованов, Яна Соболевська, Світлана Антонова; мова — російська)[7].
Нагороди ред.
- Диплом «За найкращу режисерську роботу» (відео) на фестивалі короткометражних фільмів «Відкрита ніч» в Києві за фільм «Прости» (2004)
- Диплом «За найкращу операторську роботу» (відео) на фестивалі короткометражних фільмів «Відкрита ніч» в Києві за фільм «Прости» (2004)
- Диплом «За найкращу ідею» на фестивалі студентських фільмів «Пролог» за фільм «Прости» (Київ, 2004)
- Приз і диплом «За операторську роботу» на фестивалі короткометражних фільмів в Баку за фільм «Сімейний портрет» (2006)
- Диплом кінофестивалю «Відкрита ніч» в Києві за фільм «Клятва» (2008)
- Третє призове місце на Міжнародному кінофестивалі в Мюнхені за фільм «Дощ» (2007)
- Лауреат Золотої пальмової гілки на Каннському кінофестивалі за короткометражний фільм «Крос» (2011)
- «Леопард» за найкращу режисуру фільма «Степне» на Міжнародному кінофестивалі у Локарно (2023)[8][9]
- Заслужений діяч мистецтв України (8 вересня 2023) — за вагомий особистий внесок у розвиток української кінематографії, заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, багаторічну сумлінну працю[10]
Громадська позиція ред.
У вересні 2015 відмовилася від диплома фестивалю «Кіношок» на знак підтримки ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[11]. У червні 2018 підтримала відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист Сенцова й інших політв'язнів.[12]
Примітки ред.
- ↑ Марина Врода: Кіно мені цікаве, як мистецтво
- ↑ Український фільм переміг на кінофестивалі у Локарно: що відомо про його режисерку Марину Вроду
- ↑ а б в Марина Врода перемогла в Каннах // Газета по-українськи, 24.05.2011
- ↑ а б в Сегодня, 24.05.2011, с. 16
- ↑ Газета по-киевски, 24.05.2011, с. 3
- ↑ Посміхнися, коли плачуть зірки (2010) [Архівовано 16 червня 2017 у Wayback Machine.] ua-cinema.com
- ↑ kinolot.com [Архівовано 16 березня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Олена Чередниченко (13 серпня 2023). «Кіношедевр, який стимулює розум»: Фільм Марини Вроди «Степне» отримав «Леопарда» за найкращу режисуру на Міжнародному кінофестивалі в Локарно. Детектор медіа.
- ↑ Володимир Дедей (13 серпня 2023). УКРАЇНСЬКИЙ ФІЛЬМ «СТЕПНЕ» ОТРИМАВ «СРІБНОГО ЛЕВА» НА КІНОФЕСТИВАЛІ У ЛОКАРНО. Дзеркало тижня.
- ↑ Указ Президента України від 8 вересня 2023 року № 566/2023 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня українського кіно»
- ↑ Марина Врода відмовилася від диплома фестивалю «Кіношок» на знак підтримки Олега Сенцова. Її намагалися арештувати [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] «Детектор медіа»
- ↑ An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] Open Democracy, 06.06.2018
Посилання ред.
- У Каннах оголосили переможців: серед них українська режисерка // ТСН (укр.)
- Марина Врода [Архівовано 25 серпня 2011 у Wayback Machine.] на сайті Internet Movie Database (англ.)
- Марина Врода на сайті Kino-teatr.ua (укр.)
- Марина Врода на сайті film-in-ukraine.com (рос.)
- Дежавю: «Золота пальмова гілка» в Каннах і щедрі обіцянки Мінкультури // Радіо «Свобода» [Архівовано 27 травня 2011 у Wayback Machine.] (укр.)
- Марина Врода отримала золоту гілку Канського кінофестивалю (відео) // ТСН (укр.)