Маргарита Брабантська, королева Німеччини
Маргарита Брабантська (англ. Margaret of Brabant; нар. 4 жовтня 1276 — пом. 14 січня 1311) — донька герцога Брабанта Жана I та його другої дружини Маргарити Фландрської. Королева Німеччини, дружина Генріха VII, імператора Священної Римської імперії.
| Маргарита Брабантська, королева Німеччини | |
|---|---|
| фр. Marguerite de Brabant | |
 | |
| Народилася | 4 жовтня 1276[1][2][…] |
| Померла |
14 грудня 1311[1][2][3] (35 років) Генуя, Італія[5] |
| Поховання | San Francesco di Castellettod і П'яцца-деі-Міраколі |
| Країна | Німеччина[6][7][8] |
| Діяльність | консортка |
| Знання мов | німецька |
| Посада | Holy Roman Empressd |
| Конфесія | християнство і католицтво |
| Рід | Люксембурги і House of Reginard |
| Батько | Жан I (герцог Брабанту)[9] |
| Мати | Margaret of Flanders, Duchess of Brabantd[9] |
| Брати, сестри | Жан II (герцог Брабанту)[9], Jean Meeuwed, Marie of Brabantd і Marguerite de Tervuerend |
| У шлюбі з | Генріх VII[10][9] |
| Діти | Ян Люксембурзький[9], Марія Люксембурзька і Beatrice of Luxembourgd |
 | |
Життєпис ред.
Шлюб ред.
Маргарита народилась 1276 року та вийшла заміж за Генріха 9 липня 1292 року. Шлюб був організований з метою врегулювання давньої суперечки з герцогом Брабанта щодо герцогства Лімбург. Герцог відмовився від своїх домагань на Лімбург, коли відбулося весілля Маргарити[11] Шлюб виявився щасливим.
Маргарита стала королевою-консорт Німеччини в 1308 році, коли її чоловік був коронований королем Німеччини.
Діти ред.
У подружжя було троє дітей:
- Ян І (1296—1346) — король Чехії (з 31 серпня 1310 року) і титулярний король Польщі (з 1310 року)[11]
- Марія (1304—1324) — дружина короля Франції Карла IV Красивого (з 21 вересня 1322 року)
- Беатриса (1305—1319) — дружина короля Угорщини Карла Роберта (з 24 червня 1318 року)
Смерть та вшанування пам'яті ред.
Маргарита супроводжувала свого чоловіка в його італійській кампанії, захворіла під час облоги Брешії і померла через декілька місяців в Генуї, де і була похована в церкві Сан-Франческо ді Кастеллетто — за її християнський спосіб життя та благочестя за життя. Інформація про смерть королеви була записана в Gesta Baldewini Luczenburch у грудні 1311 року.
Імператор замовив у знаменитого скульптора Джованні Пізано її пам'ятник в 1313 році, що названий «як душа, що потрапила на небо відразу після смерті»[12]. Пам'ятник частково зберігся в музеї Генуї на палаццо Спінола.
Італійські хроністи Альбертіно Мусато та Джованні де Серменат, описували зовнішність 36-річної королеви як «…будучи у віці 36 років, з юнацьким враженням, з білим кольором обличчя, темним волоссям […] і очима, які постійно усміхаються з'явився»[13].
Генеалогія ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в Find a Grave — 1996.
- ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ WikiTree — 2005. — ed. size: 23699588
- ↑ Falzone P. Dizionario Biografico degli Italiani — 2008. — Vol. 70.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118951203 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ https://data.cerl.org/thesaurus/cnp00543197
- ↑ Virtual International Authority File — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
- ↑ а б в г д Kindred Britain
- ↑ https://books.google.fr/books?id=BOFaAAAAQAAJ&pg=PP30
- ↑ а б John A. Gades, Luxemburg in the Middle Ages, (Brill, 1951), 119.
- ↑ Max Seidel, Rekonstruktion des Grabmals im Katalog der Pisano-Ausstellung in Pisa 1987.
- ↑ M. E. Franke zitiert Albertino Mussato aus Kaiser Heinrich VII. im Spiegel der Historiographie, S. 39.
Література ред.
- Heinz Thomas: Margarete von Brabant // Lexikon des Mittelalters. München, Zürich: Artemis & Winkler, 1993. Band 6. S. 235–236.
- Max Seidel: Giovanni Pisano a Genova. Ausstellungskatalog von Sagep Editrice, Genua 1987, ISBN 88-7058-232-9.
- Maria Elisabeth Franke: Kaiser Heinrich VII. im Spiegel der Historiographie (= Forschungen zur Kaiser- und Papstgeschichte des Mittelalters. Bd. 9). Böhlau, Köln u. a. 1992, ISBN 3-412-10392-6.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Margarete von Brabant |