Мантуанська школа

Мантуанська школа — художній центр в Італії, що мав власні особливості впродовж двох століть.

Архітектурне обличчя Мантуї ред.

Пьяцца Сорлелло
Палаццо Те, один з внутрішніх двориків
Палаццо Те, прихований сад
Базиліка Сант Андреа (Мантуя)
Мантуанський собор

Характеристика Мантуанської художньої школи ред.

Мантуанську художню школу вважають однією з найбільших в регіоні Ломбардія. В добу середньовіччя, як і в інших регіонах Ломбардії, тут панувала стилістика італійської готики. Відносно спокійні історичні події та вхід до складу Священної Римської імперії і нейтралітет князів Гонзага сприяли збереженню великої кількості архітектурних споруд Мантуї в різноманітних стилях — готика, відродження, маньєризм, бароко тощо. Особливістю було тривале покровительство князівського роду митцям, бо запрошувались на працю уславлені митці, серед котрих опинились такі авторитетні як Андреа Мантенья та два його сини, пізанський художник і медальєр Пізанелло, архітектори з Тоскани Лука Фанчеллі та Антоніо Манетті, два роки в Мантуї працював Філіппо Брунеллескі. Велетенські обдарований Джуліо Романо створив для князів Гонзага унікальний палац Дель Те з ровами, внутрішніми двориками, розкішними апартаментами, котрі вдалося зберегти на сторіччя.

В Мантуї доволі рано сформувались збройова майстерня та керамічний центр, а його майстри сприяли розвитку такого керамічного центру у Франції, як Невер.

Місцеві майстри рано опанували техніку фрески, що дозволяло відносно дешевими засобами створювати враження розкошів в князівськх інтер'єрах без використання коштовних матеріалів («Баталія при Лгезерпе» Пізанелло, «Родина князів Гонзага». Фреска в Камері дельї Спозі, 1474 р. Мантуя, робота Андреа Мантеньї, фрески роботи Джуліо Романо в палаці дель Те тощо.)

Декотрий дефіцит видатних художників в Мантуї князі Гонзага компенсували запрошенням на працю художників з інших художніх центрів, а коли це не було можливим, давали їм замови. Так для Гонзага працював уславлений венецієць Тиціан. Венеційські художні знахідки і впливи роками підживлювали художню практику у Мантуї, від чого вона лише вигравала. На новому етапі від пізнього італійського бароко до рококо тут виблиснув власним талантом Джузеппе Баццані, художник і викладач в Мантуанській художній академії, а потім і її очільник.

Таким чином Мантуанська художня школа мала універсальний характер, де плідно попрацювали архітектори, керамісти, ювеліри і майстри виготовлення парадної зброї, фрескісти і майстри декоративного живопису, художники-станковісти.

Митці в добу кватроченто (15 ст.) ред.

Андреа Мантенья (1431—1506)
Лодовіко Мантенья (1460—1510)
Лоренцо Коста (1460—1535)
Франческо Мантенья (1470—1517)
Джованні Франческо Каротто (1480—1555)
Джироламо Бонсіньйорі (1472—1529)
Рінальдо Яковетті або Рінальдо да Кальві (1475—1528)

Митці 16 століття ред.

Митці 17 — 18 ст ред.

Джузеппе Баццані (1690? — 1769)

Обрані твори (галерея) ред.

Андреа Мантенья. «Моління про чашу» (Христос в саду олив)

Джорджо Гізі, парадний щит, Мантуя. 1554 р.

Андреа Мантенья. «Мадонна з немовлям», 1454 р.
Джуліо Романо. «Мадонна з немовлям». 1520-ті рр.
Фермо Гізоні да Караваджо. «Іван Євангеліст»
Фермо Гізоні да Караваджо. «Франческо ІІ Гонзага», середина 16 ст.
Джуліо Романо. «Венера, Вулкан і путті»
Джузеппе Баццані. «Переконання апостола Фоми», Художній музей університета Аризони, США

Див. також ред.

Посилання ред.

Джерела ред.

Stendhal (Henri Beyle) : Écoles italiennes de Peinture. I. Ecole de Florence — Ecole Romaine — Ecole de Mantoue — Ecole de Crémone. II. Ecole de Parme — Ecole de Venise — Ecole de Bologne. III. Ecole de Bologne. Établissement du texte et préface par Henri Martineau, Paris: Le Divan. 1932.