Вікіпедія

Манагарова Юлія Анатоліївна

українська гандболістка

Юлія Анатоліївна Манагарова (нар. 27 вересня 1988 року, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР) — українська і російська гандболістка, права крайня російського клубу «Ростов-Дон» та збірної Росії. До 2014 року виступала за збірну України, з 2017 року виступає за збірну Росії. Підтримала російське вторгнення в Україну[3]. Внесена до бази Миротворця як зрадниця Батьківщини[4].

Юлія Манагарова
Особисті дані
Повне ім'я Юлія Анатоліївна Манагарова
Дата народження 27 вересня 1988(1988-09-27) (35 років)
  Кривий Ріг, Дніпропетровська область, УРСР, СРСР
Зріст 163 см
Прізвисько Маня[1]
Громадянство Україна Україна→Росія Росія
Позиція Права крайня
Інформація про клуб
Поточний клуб Росія «Ростов-Дон»
Номер 6
Юнацькі клуби
Україна ДЮСШ №4 (Кривий Ріг)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
2003-2011
2011-2013
2013-		 Україна «Смарт»
Румунія «Олтхім»
Росія «Ростов-Дон»		 ? (?)
? (?)
? (?)
Національна збірна**
Роки Збірна Ігри (голи)
2007–2014
2017– 		Україна Україна
Росія Росія 		65 (225)
56 (186)[2]

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
поновлено 1 серпня 2022.

Біографія ред.

Юлія Манагарова народилася 27 вересня 1988 року в Кривому Розі.

Вчилася у школі №125 рідного міста, але після пробного гандбольного тренування перейшла у спортивний клас ДЮСШ №4, де й почала займатися гандболом[5].

Виступала за клуб «Смарт» зі свого рідного міста, після чого 2011 року перейшла в румунський «Олтхим», в складі якого виступала два сезони і двічі виходила до півфіналу жіночої гандбольної Ліги чемпіонів. Через фінансові проблеми румунського клубу з'явилася загроза розвалу команди, і саме в цей час гандболістці надійшла пропозиція переїхати в Ростов-на-Дону і грати за клуб «Ростов-Дон»[6].

2014 року, не бачачи в Україні можливостей для розвитку своєї кар'єри, Манагарова вирішила змінити громадянство і вже через півтора року отримала російський паспорт з рук віце-прем'єра РФ Дмитра Рогозіна, який назвав гандболістки «новою надією збірної»[7].

Влітку 2017 року Манагарову вперше викликали в збірну Росії, у грудні взяла участь у чемпіонаті світу в Німеччині (5-е місце), а в грудні 2018 року став срібною призеркою чемпіонату Європи[8]. При цьому на турнірі Юлія показала вагому ефективність в атаці — 25 голів після 26 кидків (всі — з гри). На чемпіонаті світу 2019 року стала кращим бомбардиром збірної в матчах проти Китаю і ДР Конго. Всього на турнірі закинула 41 м'яч у 10 матчах.

Рік Збірна Турнір Місце І Г К В СР. %
2017 Росія ЧС 5 7 22 28 3,1 79
2018 Росія ЧЄ   8 25 26 3,1 96
2019 Росія ЧС   10 41 51 4,1 80

Родина ред.

Мати — Надія Петрівна Манагарова. Батьки — з Ленінграда, але приїхали працювати до Кривого Рогу, де вона вийшла заміж та залишилася.

Має чотирьох старших братів.

Племінниця — Анастасія Манагарова. Українська гандболістка. Ліва крайня криворізького клубу «ДЮІ»[9].

Підтримка російського вторгнення в Україну ред.

Юлія Манагарова підтримала російське вторгнення в Україну.[10] Вона виступила ініціатором відкриття гандбольним клубом «Ростов-Доном» благодійної програми «Помощь гражданам из ДНР и ЛНР, пребывающим на территорию Ростовской области».

Разом з тим, на своїй сторінці Манагарова образливо назвала «зрадниками» осіб-іноземців, що розірвали контракти з гандбольним клубом «Ростов-Дон» після початку російського вторгнення в Україну, мотивувавши це тим, що кинули клуб посеред сезону, додавши до опису зображення середнього пальця. Вона висловила свою негативну реакцію на накладання санкцій на російський гандбол.[11]

30.03.2023 Юлію Манагарову було внесено до бази Миротворця з визначенням «зрадник Батьківщини»[4].

Титули та досягнення ред.

Командні ред.

«Спарта»
«Олтхім»
«Ростов-Дон»

Збірна Росії ред.

Особисті ред.

Державні ред.

Примітки ред.

  1. ↑ 20 вопросов не о гандболе. Юлия Манагарова: «На футболе зарубы серьёзные! Однажды мне нос сломали» (рос.)
  2. ↑ Матчі і голи за національну збірну вирахувані лише з офіційних ігор (ВЧЄ, ВЧС, ЧЄ, ЧС і ОІ)
  3. ↑ [1](рос.) Гандбольный клуб 《Ростов-Дон》оказал помощь беженцам из ДНР и ЛНР через благотворительный фонд помощи детям 《Доброе дело》.
  4. ↑ а б СІА. Манагарова Юлия Анатольевна. Центр «Миротворець» (ru-RU) . Процитовано 10 квітня 2023.
  5. ↑ «Представьте, как она росла в окружении четырех братьев». Юлия Манагарова в рассказах близких (рос.)
  6. ↑ Юрий Волохов, Сергей Кириллов (26 листопада 2014). Лидер сборной Украины по гандболу примет российское гражданство. KP.RU. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 16 грудня 2018.
  7. ↑ Артем Лисовский (23 березня 2016). Гандболистка Манагарова: комментарии, что я предатель Украины, доводили до слез. Р-Спорт. Архів оригіналу за 13 березня 2020. Процитовано 16 грудня 2018.
  8. ↑ Алексей Адамов (16 грудня 2018). Проклятая Европа. Россия дрогнула и отдала титул Франции. Championat.com. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 16 грудня 2018.
  9. ↑ Профіль на сайті ФГУ
  10. ↑ [2](рос.) Гандбольный клуб «Ростов-Дон» оказал помощь беженцам из ДНР и ЛНР через благотворительный фонд помощи детям «Доброе дело».
  11. ↑ Шитихин, Андрей. «Я уже давно пою гимн России». Экс-украинка Юлия Манагарова — о воле к победе и предателях. www.championat.com. Процитовано 7 березня 2023.
  12. ↑ "Baia Mare Champions Trophy", the final day. baiamarechampionstrophy.ro. 17 серпня 2014. Архів оригіналу за 26 серпня 2014.
  13. ↑ Svendsen, Svein André (26 листопада 2017). Fire på All star team [Four on the All star team]. Федерація гандболу Норвегії.
  14. ↑ European Handball Federation - Women's EHF Champions League All-star Team revealed on the eve of EHF FINAL4 / Article. Архів оригіналу за 16 травня 2018. Процитовано 11 травня 2018.
  15. ↑ 1 Указ Президента Российской Федерации от 11 августа 2021 года № 463 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 11 серпня 2021.

Джерела ред.

Гандбольный клуб 《Ростов-Дон》оказал помощь беженцам из ДНР и ЛНР через благотворительный фонд помощи детям 《Доброе дело》. (рос.)


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Манагарова_Юлія_Анатоліївна&oldid=41906756