Малкога лусонська
| Малкога лусонська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Dasylophus cumingi (Fraser, 1839)[2] | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Phoenicophaus cumingi Fraser, 1839 Lepidogrammus cumingi (Fraser, 1839) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Малко́га лусонська[3] (Dasylophus cumingi) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[4]. Ендемік Філіппін. Вид названий на честь англійського натураліста і колекціонера Г'ю Камінґа[en][5]..
Опис ред.
Довжина птаха становить 42 см, розмах крил у самців становить 150-169 мм, у самиць 145–168 мм, самці важать 148,5-205 г, самиці 121-195 г. Довжина хвоста у самців становить 220-247 мм, у самиць 220-245 мм, довжина дзьоба 30,5-41 мм, довжина цівки у самців становить 30,5-42 мм, у самиць 34-39,5 мм.
Голова, шия і горло білуваті. Від лоба через дзьоб до верхньої частини грудей іде чорна смуга, сформована пласкими, лускоподібними, блискучими, синювато-чорними перами. Спина темно-коричнева, крила і надхвістя мають темно-зелений або синій відблиск. Хвіст східчастний, широкі стернові пера мають білі кінчики. Груди каштанові, живіть тьмяно-чорний. Райдужки червоні, навколо очей плями голої червоної шкіри, поцяткована дрібними шкіряними виростами. Дзьоб жовтувато-кремовий або коричнюватий, лапи сірі.
Молоді птахи мають переважно темно-рудувато-коричневе забарвлення, шия руда, нижня частина спини і надхвістя мають синьо-зелений відблиск, хвіст сірувато-чорний, стернові пера мають широкі білі кінчики. Райдужки темно-карі. Лускоподібні пера на голові у молодих птахів формуються ще тоді, коли хвіст у них короткий.
Поширення і екологія ред.
Лусонські малкоги мешкають на островах Лусон, Маріндук і Катандуанес на півночі Філіппінського архіпелага. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, в соснових лісах, зазвичай в кронах дерев, однак іноді і в чагарниковому підліску біля струмків. Зустрічаються поодинці або невеликими зграйками, на висоті до 2000 м над рівнем моря. Часто приєднуються до змішаних зграй птахів. Лусонські малкоги погано літають, однак швидко і спритно скачуть по гілках, подібно до великої білки.
Лусонські малкоги живляться переважно комахами, зокрема гусінню довжиною до 110 мм, багатоніжками, равликами, дощовими черв'яками, а також дрібними зміями і ящірками. Вони шукають їжу в кронах дерев і серед ліан. Сезон розмноження у них, ймовірно, триває з березня по травень. В кладці 2-3 яйця, інкубаційний період триває 22 дні.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Dasylophus cumingi: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 09 листопада 2022
- ↑ L. Fraser. Descriptions of two new species of Birds, from a collection made in the Island of Luzon, and recently forwarded to the Society by Hugh Cuming, Esq., Corresponding Member. „Proceedings of the Zoological Society of London”. 1839, s. 112, 1839.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 09 листопада 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 124. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Джерела ред.
- N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, ISBN 0-85661-135-2.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |