Маліновський Руслан Володимирович
Русла́н Володи́мирович Маліно́вський (нар. 4 травня 1993, Житомир, Україна) — український футболіст, атакувальний півзахисник клубу «Дженоа» та збірної України.
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Руслан Володимирович Маліновський | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 4 травня 1993 (30 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Житомир, Україна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 181 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 79 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Прізвисько | Маліна | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Україна
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | атакувальний півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Поточний клуб |  «Дженоа»
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Номер | 17 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 2000–2005 2006–2010 |
«Полісся» (Житомир) «Шахтар»
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Клубна кар'єра ред.
Народився 1993 року у Житомирі в родині музикантів[1], має старшого брата Олександра (1985 року народження), який також захоплювався футболом[2]. У дитинстві цікавився англійським футболом, вболівав за лондонський «Арсенал» та особисто за його нападника Тьєррі Анрі.
Займатися футболом починав у житомирському «Легіоні», який виступав у чемпіонаті області.
«Шахтар» ред.
2011 року прийняв пропозицію приєднатися до донецького «Шахтаря», у клубній структурі якого почав виступати за «Шахтар-3», за який зіграв 39 матчів і забив 10 голів.
«Севастополь» ред.
2012 року був орендований до ПФК «Севастополь», у складі якого дебютував в іграх української Прем'єр-ліги. Протягом сезону 2012/13 зіграв 16 матчів та відзначився одним забитим голом. Також у 2013 році встиг зіграти за фарм-клуб команди. Там він забив 1 гол за 2 матчі. 2014 року внаслідок російської окупації Кримського півострова ПФК «Севастополь» було розформовано.
«Зоря» ред.
На початку 2014 року перейшов на правах оренди до луганської «Зорі». Тут 20-річний футболіст швидко став гравцем основного складу і був визнаний найкращим молодим гравцем України, а також переміг у номінації «Золотий талант України». Відзначався голами не тільки у чемпіонаті, але й у єврокубках, зокрема зробивши дубль на стадії кваліфікації Ліги Європи у ворота бельгійського «Шарлеруа».
«Генк» ред.
1 січня 2016 року було офіційно повідомлено про перехід Руслана на правах піврічної оренди до кінця сезону до складу бельгійського «Генка»[3]. «Маліна» дебютував за клуб у півфіналі Кубка Бельгії проти «Стандарда» та провів на полі 72 хвилини. Згодом оренду було подовжено ще на один рік, після чого бельгійський клуб вирішив викупити контракт гравця, який на той час провів у його складі 42 матчі в усіх турнірах, відзначившись 13 голами та 8 результативними передачами[4].
29 травня 2017 року було офіційно оголошено про перехід Маліновського з «Шахтаря» до «Генка». Бельгійський клуб та гравець підписали контракт на чотири роки[5]. Українець продовжував прогресувати, і в сезоні 2018/19, який завершився для «Генка» перемогою у чемпіонаті, був визнаний найкращим гравцем команди[6].
Лідер команди-чемпіона Бельгії привернув увагу низки представників сильніших європейських ліг, серед яких фігурували італійські «Наполі», «Сампдорія» та «Аталанта», а також іспанська «Валенсія»[7]. Утім «Генк» був налаштований утримати гравця у своєму складі і зробив йому у червні 2019 року пропозицію нового контракту, яку, утім, було відхилено[8].
«Аталанта» ред.
16 липня 2019 року було офіційно оголошено про перехід Маліновського до «Аталанти». Сума трансферу склала 15 мільйонів євро. Італійський клуб та гравець підписали контракт на три роки, згідно з яким український новачок «Аталанти» буде заробляти в італійському клубі щонайменше €1 мільйон за сезон. Перехід був ініційований президентом «Аталанти» Антоніо Перкассі без попереднього узгодження зі спортивним директором клубу Джованні Сарторі та головним тренером команди Джан П'єро Гасперіні.
У травні 2021 року Маліновський був визнаний найкращим гравцем місяця в Серії А[9]. Українець став найкращим асистентом чемпіонату Італії 2020/21 — (12 гольових передач)[10].
У сезоні 2022/23 півзахисник втратив довіру Джан П'єро Гасперіні, тому грав украй мало. У січні 2023 року Руслан Маліновський покинув «Аталанту», продовживши кар'єру у марсельському «Олімпіку». Усього за Богиню хавбек провів 143 поєдинки в усіх турнірах, забивши 30 голів та віддавши 28 гольових передач[11].
«Олімпік» ред.
11 січня 2023 року Маліновський дебютував у складі марсельського «Олімпіка». Трапилося це у матчі 18-го туру чемпіонату Франції проти «Труа». 5 лютого у матчі 23-го туру проти «Ніцци», відзначився дебютним голом за клуб. 8 лютого дебютував у Кубку Франції в матчі 1/8 фіналу, забивши переможний гол у дербі проти «Парі Сен-Жермен» (2:1). У червні «Олімпік» викупив контракт Руслана Малиновського у «Аталанти» за 10 мільйонів євро.[12]
«Дженоа» ред.
19 серпня 2023 року Малиновський був представлений футболістом «Дженоа», до якого перейшов на правах оренди з правом викупу. Сталося це через невходження футболіста в плани нового тренера «Олімпіка» Марселіно Гарсії Тораля.
Забив дебютний гол за клуб 26 листопада 2023 року в матчі проти «Фрозіноне».
Клубна статистика ред.
- Станом на 11 лютого 2024 року
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
| 2012–13 | «Севастополь» |
ПЛ | 16 | 1 | КУ | 2 | 0 | - | - | - | - | - | - | 18 | 1 |
| лип.-груд. 2013 | ПЛ | - | - | КУ | 1 | 0 | - | - | - | - | - | - | 1 | 0 | |
| Усього за «Севастополь» | 16 | 1 | 3 | 0 | - | - | - | - | 19 | 1 | |||||
| січ.-трав. 2014 | «Зоря» |
ПЛ | 8 | 3 | КУ | - | - | - | - | - | - | - | - | 8 | 3 |
| 2014–15 | ПЛ | 23 | 1 | КУ | 5 | 0 | ЛЄ | 2[13]+2 | 0[13]+2 | - | - | - | 32 | 3 | |
| лип.-груд. 2015 | ПЛ | 13 | 3 | КУ | 3 | 0 | ЛЄ | 4[13]+0 | 4[13]+0 | - | - | - | 20 | 7 | |
| Усього за «Зоря» | 44 | 7 | 8 | 0 | 6+2 | 4+2 | - | - | 60 | 13 | |||||
| січ.-трав. 2016 | .svg){kind=small} «Генк» |
ЖПЛ | 8+5[13] | 0 | КБ | 2 | 0 | - | - | - | - | - | - | 15 | 0 |
| 2016–17 | ЖПЛ | 10+10[13] | 2+3[13] | КБ | 2 | 1 | ЛЄ | 5 | 1 | - | - | - | 27 | 7 | |
| 2017–18 | ЖПЛ | 27+10[13] | 5+0[13] | КБ | 5 | 2 | - | - | - | - | - | - | 42 | 7 | |
| 2018–19 | ЖПЛ | 37[13] | 9+4[13] | КБ | 1 | 0 | ЛЄ | 5[13]+8 | 3[13]+0 | - | - | - | 51 | 16 | |
| Усього за «Генк» | 73+34 | 16+7 | 10 | 3 | 18 | 4 | - | - | 135 | 30 | |||||
| 2019–20 | «Аталанта» |
A | 34 | 8 | КІ | 1 | 0 | ЛЧ | 9 | 1 | - | - | - | 44 | 9 |
| 2020–21 | A | 36 | 8 | КІ | 3 | 2 | ЛЧ | 4 | 0 | - | - | - | 43 | 10 | |
| 2021–22 | A | 30 | 6 | КІ | 1 | 0 | ЛЧ/ЛЄ | 5+5 | 1+3 | - | - | - | 41 | 10 | |
| 2022–23 | A | 15 | 1 | КІ | 0 | 0 | - | - | - | - | - | - | 15 | 1 | |
| Усього за «Аталанту» | 115 | 23 | 5 | 2 | 23 | 5 | - | - | 143 | 30 | |||||
| 2022–23 |  «Олімпік» |
Л1 | 20 | 1 | КФ | 3 | 1 | - | - | - | - | - | - | 23 | 2 |
| 2023–24 | «Дженоа» |
A | 21 | 3 | КІ | 1 | 0 | - | - | - | - | - | - | 22 | 3 |
| Усього за кар'єру | 323 | 58 | 30 | 6 | 49 | 15 | - | - | 402 | 79 | |||||
Кар'єра в збірній ред.
31 березня 2015 року дебютував у національній збірній в матчі проти Латвії, вийшовши на заміну на 85-й хвилині. 10 жовтня 2018 року відзначився дебютним голом за збірну у ворота Італії, зрівнявши рахунок на 62-й хвилині матчу. Гра завершилася нічиєю 1:1.
Після вдалого сезону в «Аталанті» Маліновський потрапив у заявку збірної на чемпіонат Європи який відбувся влітку 2021 року. У першому матчі турніру, проти збірної Нідерландів, оформив гольову передачу на Романа Яремчук, який зрівняв рахунок (2:2). У підсумку українці поступилися 2:3. У наступному турі зіграв повний матч проти Північної Македонії (2:1). У поєдинку проти Австрії був замінений у перерві (0:1). Пізніше стало відомо, що у гравця відновилися проблеми з грижею. Незважаючи на дві поразки у трьох матчах, Україна вийшла в 1/8 фіналу, де перемогла збірну Швеції (2:1). Маліновський розпочав матч на лаві запасних, вийшовши на поле у другому таймі. Цей матч став останнім для гравця на турнірі, оскільки проблеми зі здоров'ям стали занадто суттєвими. Чвертьфінал чемпіонату Європи став найкращим результатом у історії української збірної.
Восени 2021 року між гравцем та новим головним тренером збірної України Олександром Петраковим відбувся конфлікт. У вересні відбулися матчі кваліфікації на чемпіонат світу проти збірних Казахстану та Франції. Перед товариським матчем проти команди Чехії Петраков відпустив декілька гравців «Динамо» та «Шахтаря» у свої клуби. Маліновський також попросив головного тренера відпустити його у клуб, що породило непорозуміння між гравцем та тренером. На наступні матчі збірної, які відбулися у жовтні, Маліновський не отримав виклику. Перед вирішальним матчем проти Боснії і Герцоговини між гравцем та тренером відбулася розмова у якій усі непорозуміння були з'ясовані, а гравець повернувся до складу збірної.
Матчі за збірну ред.
Станом на 26 березня 2024 року
Україна
Титули і досягнення ред.
Командні ред.
Чемпіон першої ліги (1): 2012/13
- Чемпіон Бельгії (1): 2018/19
Бронзовий призер італійської Серії A (2): 2019/20, 2020/21
Фіналіст кубку Італії (1): 2020/21
Особисті ред.
- Найкращий молодий гравець чемпіонату України (1): 2013/14
- Найкращий гравець «Генка» у сезоні (1): 2018/19
- Найкращий асистент італійської Серії A (1): 2020/21
- Найкраший гравець місяця італійської Серії A (2): травень 2021, лютий 2022[14]
- Найкраший гол місяця італійської Серії A (1): лютий 2022[15]
- Найкраший гравець місяця в «Аталанті» (5): березень 2021, квітень 2021, травень 2021, грудень 2021, лютий 2022[16]
Примітки ред.
- ↑ Мій батько грав на акордеоні, а мама співала. Єдиний, кому подобався футбол був мій старший брат. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 17 липня 2019.
- ↑ Руслан Малиновский: история, которая могла закончиться в самом начале. [Архівовано 17 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Ruslan Malinovsky tekent bij KRC Genk. Офіційний сайт ФК «Генк» (1 січня 2016). Перевірено 1 січня 2016. (нід.)
- ↑ Ruslan Malinovsky — Performance data by club | Transfermarkt (англ.). Архів оригіналу за 21 травня 2016. Процитовано 29 травня 2017.
- ↑ Офіційно: «Генк» викупив права на Малиновського (укр.). Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 29 травня 2017.
- ↑ Маліновський — найкращий гравець «Генка». Архів оригіналу за 29 липня 2019. Процитовано 29 липня 2019.
- ↑ «Валенсія» і «Аталанта» поборються з Сампдорією за Маліновського. Архів оригіналу за 29 липня 2019. Процитовано 29 липня 2019.
- ↑ Маліновський відмовився продовжити контракт з «Генком». Архів оригіналу за 29 липня 2019. Процитовано 29 липня 2019.
- ↑ Руслан Маліновський визнаний найкращим гравцем Серії А в травні. ua-football.com. 21 травня 2021. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021.
- ↑ Руслан Маліновський — найкращий асистент чемпіонату Італії. ua-football.com. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021.
- ↑ Маліновський офіційно став гравцем Марселя; Футбол 24, 9 січня 2023.
- ↑ iSport.ua (23 червня 2023). Марсель викупив контракт Маліновського. iSport.ua (укр.). Процитовано 25 червня 2023.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Плей-оф.
- ↑ RUSLAN MALINOVSKYI EA SPORTS PLAYER OF THE MONTH FOR FEBRUARY. Serie A. 8 березня 2022. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022.
- ↑ Ruslan Malinovskyi Wins February's Goal of the Month Presented by Crypto.Com. Serie A. 7 березня 2022. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 7 березня 2022.
- ↑ È MALINOVSKYI IL POTM DI FEBBRAIO (італ.). Офіційний сайт ФК «Аталанта». 11 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022.
Посилання ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Маліновський Руслан Володимирович |
- Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
- Візитка на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги (архівна версія)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Маліновський Руслан Володимирович на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Маліновський Руслан Володимирович на сайті УЄФА (англ.) (фр.) (нім.) (рос.) (італ.) (ісп.) (порт.)
- Маліновський Руслан Володимирович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Маліновський Руслан Володимирович на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)